Засуджені чернігівської колонії отримали подарунок до свята

Вітання з днем 8 Березня традиційно адресуються всім жінкам незалежно від віку та статусу. Напередодні свята не обійшли вони стороною й засуджених жінок, які відбувають покарання в Чернігівській виправній колонії № 44.

До жіночого дня її мешканки почули не лише побажання здоров’я, жіночого благополуччя й скорішого звільнення, а й отримали подарунки. Від імені спостережної комісії, керівництва управління департаменту виконання покарань у Чернігівській області одному з відділень колонії було вручено телевізор. А працівниці прекрасної статі, трудові будні й свята яких проходять у ме—жах цього виправного закладу, отримали три радіостанції. «Це навіть не подарунок, а знак визнання вашої праці, що є суспільно значущою і яку всі ми, безперечно, цінуємо», — зазначила директор Чернігівського жіночого правозахисного центру, член міської спостережної комісії Валентина Бадира. За словами заступника спостережної комісії Григорія Кропиви, в акції по збору коштів на подарунки взяли участь як небайдужі громадяни, так і органи місцевого самоврядування й міської влади та депутати різних рівнів.

Традиційні концерти до свят, різноманітні конкурси не є чимось незвичним для мешканок колонії, але це завжди очікувана подія. Минулої суботи в місцевому клубі відбувся повноцінний яскравий концерт, організований міським центром соціальних служб та відділом у справах сім’ї та молоді міської ради. У концерті взяли участь найвідоміші чернігівські співаки: Тетяна Щербіна, Сергій Макашов та Євген Мацак. Юні вихованці «Ніки» Ілля та Даша Бронські продемонстрували запальні джайв і румбу та романтичний вальс, а Фігляр з компанією показали гумористичні мініатюри. Свій захват концертом жінки висловили словами, свистом, оплесками й вигуками «Браво!».

Будні й свято за гратами

Зараз у колонії за повторні злочини перебувають близько 800 жінок. Наймолодшій — 19, найстаршій — 70 з гаком.
При колонії діє дитсадок, де доглядають дітей засуджених віком до трьох років. Таких колоній в Україні всього дві (інша в Одесі).

Усі, окрім вагітних і жінок з дітьми (до трьох років) мають 8—годинний робочий день: у цехах шиють спецодяг. Самі жінки вдягнені у сині куфайки, на яких зазначено номер, ім’я та прізвище. Живуть у двоповерхових гуртожитках. На території є кіоск, де можна придбати від сигарет і помади до цукерок дитині. Кількість передач до свят, зазвичай, збільшується, проте є ряд заборонених речей, наприклад, парфуми. Косметикою користуватися можна, а про манікюр треба забути. Є баня, є бібліотека, діють гуртки і вечірня школа, де освоюють комп’ютер тощо. Словом, свій специфічний замкнутий простір зі своїми законами. Поряд є все необхідне, окрім волі, від якої відділяє двометрова стіна, колючі дроти й посилена охорона. Симпатична Людмила з Донецька вже не вперше зустрічає жіноче свято в колонії:

— Я в цих місцях вже шостий раз. З рідними підтримуємо зв’язок. Мене поздоровив син, йому 14 років, — каже молода жінка, — часу усвідомити все скоєне і розкаятись було достатньо. Сподіваюсь, тут востаннє, думаю, все погане залишиться в минулому, що для мене не все втрачено. Наостанок Людмила додає: «Хочу, дуже хочу на волю…»

Інга Вітковська, тижневик «Чернігівські відомості» №10 (991)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.