Прилуки після ракетного удару: історії загиблих родин і тих, кому вдалося вижити

Вранці 7 жовтня шістьма крилатими ракетами російська армія атакувала місто Прилуки. Одна з ракет поцілила в п’ятиповерховий житловий будинок, повністю зруйнувавши два під’їзди. Внаслідок цього удару загинули 22 мешканці п’ятиповерхівки, серед яких було п’ятеро дітей. Іще 54 людини зазнали поранень (із них семеро дітей).

— Зазвичай моя дружина на роботу збирається раніше за мене. Так було і того ранку. Я теж уже прокинувся, але ще лежав у ліжку. Раптом ми почули вибух. Не встиг я навіть вибігти з кімнати, як пролунав другий. Вікно різко розчахнулося, на мене полетіли вазони з квітами й посипалася земля. Дружина закричала: «Сашо! Сашо!» Я вибіг зі спальні, разом ми присіли в передпокої. І тут зовсім поряд почули гучний свист.

За лічені секунди пролунав іще один вибух. Найсильніший. Скло з усіх вікон посипалося всередину квартири. Оговтавшись, ми вибігли на вулицю. Нічого не було видно, навколо стояла якась сіра пелена, схожа на дим. Я дивився туди, де ця пелена була найгустішою. І тут хтось вибіг звідти: «Там будинку немає!» Я підійшов ближче — частини сусіднього будинку дійсно не було. У той же момент ми почули перші крики... — згадує ранок 7 жовтня прилучанин Олександр Петрухно.

— Боже, як це було страшно! Усі скупчилися біля цього будинку, допомагали рятувальникам розбирати завали, надавали допомогу пораненим. Час від часу надзвичайники просили всіх нас створити повну тишу і прислухалися, чи не стогне хтось під завалами, чи є ще хтось живий. А ми ж стільки років прожили в одному дворі, знали одне одного. Рятувальники витягували тіла людей, з якими ти ще вчора вітався, діток, які бігали двором... — Олександр замовкає.

Люди, які в момент вибуху йшли вулицею, запевняють: цей удар навряд чи був випадковим. У небі вони бачили ракету, яка летіла прямо, але перед п’ятиповерхівкою різко змінила напрямок і вдарила по ній. Кажуть:

— Таке враження, що хтось у цей момент дивився в монітор і в якусь секунду вирішив, що цей будинок і стане основною ціллю.

Та ворожа ракета забрала життя цілих сімей. Так, не стало родини Іванченків, яка жила на третьому поверсі п’ятиповерхівки, — 39-річного Олександра, його 37-річної дружини Юлії та двох їхніх дітей — дочки Ірини (13 років) і сина Максима (8 років). Їхні тіла рятувальники дістали з-під завалів 7 жовтня. Найскладніше виявилося деблокувати тіло дівчинки — її привалило одразу кількома плитами.

Олександр працював машиністом в АТ «Укрзалізниця». Колеги поважали його за професіоналізм і любили за хорошу вдачу.

— Є речі, які не вкладаються в голові. Їх просто відмовляєшся сприймати. Удар по будинку в Прилуках забрав життя цілої родини нашого залізничника. Поряд із їхніми близькими — наші колеги. Наскільки зможемо, їх підтримаємо, але я не можу навіть уявити той біль і порожнечу, з якими їм доведеться жити, — говорить голова правління АТ «Укрзалізниця» Олександр Перцовський. — Я так радів зранку, що на залізничній інфраструктурі всі руйнування швидко усунули. А виходить... ніч стала абсолютно чорною, жахливою для нашої залізничної родини.

Поховали сім’ю Іванченків 9 жовтня на малій батьківщині — в селі Бурімка на Ічнянщині.

Ще одна родина, яка загинула внаслідок ворожого удару, — 32-річний Олександр Максюта, його 23-річна дружина Дар’я і їхній півторарічний син Кирило. Вони проживали на четвертому поверсі.

— Дуже жаль... Таке молоде подружжя... Кирилко тільки-но пішов у садочок. Даша вирішила вийти на роботу, мріяла забезпечити сину гідне майбутнє, — розповіли сусіди. — А воно он як...

У квартирі на п’ятому поверсі рятувальники також виявили трьох загиблих — 58-річну Вікторію Бондаренко, її 36-річну дочку Катерину Антипенко і онука Сашка, якому був усього рік і дев’ять місяців. Вижила лише Оля — старша дочка Катерини, яка спала в кімнаті на іншому боці квартири.

— Вікторія — місцева, навчалася в Прилуцькому педагогічному училищі, а потім працювала бібліотекаркою у школі № 2 і в ліцеї № 5. Її дочка Катя була юристом, останнім часом працювала на тютюновій фабриці. Чоловік Каті за кордоном, працює там, тож вона з дітьми жила тут із мамою. Вікторія допомагала їй із Сашком, — кажуть сусіди. — Багато хто знав і Вікторію, і Катю. Хороші були люди...

— А як жаль Серьожу із сином! Люди тікали від війни, мріяли про нове життя, і ось... — говорять прилучани про загиблих 18-річного Сергія Лєвічева і його однорічного сина Олексійка.

— Сергій був з Ізюма (місто в Харківській області. — Авт.). Повний сирота. Близько місяця тому росія зруйнувала його будинок на вулиці Миру. Ми наполягали, щоб родина переїхала в більш безпечне місце, оскільки в них маленька дитина. Так вийшло, що волонтери допомогли їм облаштуватися в Прилуках. Але кацапська ракета наздогнала їх і там, — розказав заступник начальника Ізюмської МВА Володимир Мацокін. — Я не знаю, що казати далі. Просто не знаю...

Вижила лише дружина Олександра Софія. Із тяжкими травмами її доставили в лікарню.

Також тіло 47-річного ветерана російсько-української війни Олега Малиша рятувальники дістали з-під завалів.

— Донедавна Олег воював на фронті у складі стрілецького батальйону поліції Чернігівщини. За станом здоров’я він пішов на заслужений відпочинок, — повідомили в ГУНП у Чернігівській області. — Своє життя Олег присвятив службі в органах внутрішніх справ, приєднавшись до лав правоохоронців у 2001 році. Кар’єру почав на посаді оперуповноваженого карного розшуку в Прилуках, де в подальшому і служив.

У 2024-му Олег приєднався до стрілецького батальйону Головного управління Національної поліції в Чернігівській області і брав безпосередню участь у захисті України від російських загарбників. Він вижив в умовах бойових дій, але загинув унаслідок ворожого удару вдома.

Дружина Олега Юлія, яка також служить у поліції, зазнала численних поранень. Нині вона в лікарні у тяжкому стані. Також поранені її сестра Катерина і трирічна племінниця Златослава. Разом з Олегом Малишем загинула його теща, мама Юлії і Катерини, Людмила Циба. Вона працювала маляркою бригади з антикорозійного захисту № 6 Прилуцької групи «Укрнафта-Буд».

Іще одна втрата цієї компанії — 45-річний помічник бурильника цеху капітального та підземного ремонту свердловин у підрозділі «КРС-Сервіс» Ігор Чуб.

«Внаслідок російського ракетного удару по п’ятиповерхівці у Прилуках загинула наша колега — Людмила Олексіївна Циба. Світла пам’ять та співчуття рідним і близьким», — написав на своїй сторінці у фейсбуці 7 жовтня голова правління АТ «Укрнафта» Богдан Кукура.

А наступного дня додав допис: «На превеликий жаль, маємо ще одну жахливу втрату в колективі Укрнафти. На місці російської ракетної атаки в Прилуках загинув наш колега Ігор Чуб. Дванадцять років у компанії. Невимовна втрата для всіх нас».

Унаслідок обстрілу Прилук того дня також загинули: 31-річний працівник друкарні Олександр Коргун, 47-річна фармацевтка Наталія Ігнатушко, 55-річний Юрій Черв’як, 61-річний Микола Линник, 62-річний Валентин Шелудько, 75-річний Олексій Троцина та 77-річна Лідія Артемюк.

Втім, є і надихаючі історії порятунку. Усього з-під завалів п’ятиповерхівки надзвичайники змогли врятувати 15 людей — 14 дорослих і одну дитину. Маленькою щасливицею стала 5-річна Зоряна Коргун, яка з батьками жила на четвертому поверсі. Знімок, на якому її на руках виносить рятувальник Павло Левченко, облетів увесь світ. Зоряну разом із мамою відкинуло під стіну, де їх привалило уламками конструкцій. Вони стали одними з перших, кого рятувальники змогли відкопати після прильоту. У траурному списку залишився лише тато дівчинки Олександр Коргун, який на момент удару перебував в іншій кімнаті, де одразу ж і загинув.

Дивом вдалося врятуватися одразу двом родинам із першого поверху.

— Вранці мені подзвонила сусідка і сказала, що... нашого під’їзду немає, — говорить прилучанин Юрій (прізвище попросив не називати). — Незважаючи на тривогу, я зразу ж кинувся сюди. На першому поверсі — квартира, де пройшло все моє дитинство. Зараз живу в іншій, але тут залишилися мама і сестра Тетяна з двома дітьми. Коли прибіг до будинку, просто не знав, куди кидатись. Під’їзд був зруйнований, замість нашого вікна зяяла величезна дірка, навколо юрмилися десятки людей.

Поки бігав між ними в пошуках своїх, усе всередині переверталося. Сподівався, що побачу бодай когось. Аж виявилося, що всі мої врятувалися! Ви навіть не уявляєте, яке то було щастя! Дивлячись на будинок, і досі не розумію, як вони вціліли. Звісно, згадувати про той день зараз ніхто з них не хоче, усі в шоковому стані. Племінник Богдан розповів, що вони почули вибух, вибігли в коридор, а потім він виліз крізь вікно і витягнув інших. Що сказати, справжній чоловік, хоч йому лише 18 років!

Таким же чином врятувалися й мешканці сусідньої квартири на першому поверсі — родина Чмелів. Після вибуху вони встигли перебігти до сусідньої квартири і вилізти через те ж саме вікно.

В інших мікрорайонах Прилук, куди теж прилетіли російські ракети, на щастя, людських втрат не було. Але дуже постраждала інфраструктура. Найбільших руйнувань зазнав Центр творчості дітей та юнацтва, що неподалік від зруйнованої п’ятиповерхівки. Поряд із ним було пошкоджено газопровід середнього тиску. Через це понад 18 тисяч мешканців міста залишилися без газу.

Пошкодило обстрілом і одне з місцевих підприємств, куди прилітало вже не раз. У виробничій будівлі спалахнула пожежа. Десятки житлових будинків поряд залишилися без вікон і дверей.

Загалом через обстріл того дня в Прилуках було пошкоджено 37 багатоквартирних будинків (а це понад 500 квартир) та 88 приватних. Також через ворожу атаку понад добу без світла залишалися близько 4 тисяч споживачів (656 — у районі пошкодженої п’ятиповерхівки).

8 жовтня Прилуки відвідали Президент України Володимир Зеленський, міністр закордонних справ Великої Британії Ед Мілібенд, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, міністр внутрішніх справ України Іван Вигівський і начальник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус.

— Ми приїхали сюди допомогти, поспілкуватися з людьми, вшанувати всіх загиблих, — зазначив Володимир Зеленський. — Хочу подякувати британському колезі, який сьогодні приїхав до столиці. Ми запропонували разом відвідати Прилуки і показати реальність — що відбувається, які удари щоденні, як наші люди проходять цю боротьбу.

До речі, це був перший візит Еда Мілібенда до України.

— Я тут, щоб висловити мою солідарність з українцями. Я захоплююсь вашою стійкістю та відвагою. І ми обов’язково прийдемо до вирішення цього суцільного звірства. Вбивство 22-х цивільних, серед яких п’ять дітей, — це лиходійська стратегія путіна в цьому конфлікті. Він колись казав, що планує перемогти на полі бою, але насправді він намагається перемогти, тероризуючи цивільне населення. Я не вірю, що він досягне успіху, не вірю, що переможе, бо бачу мужність вашого народу. І я тут, щоб сказати від імені Великої Британії: ми будемо з вами стільки, скільки буде потрібно, щоб ви перемогли, — наголосив він.

Прилучан, які втратили свої домівки внаслідок удару по п’ятиповерхівці, Президент пообіцяв забезпечити новими квартирами. Родинам загиблих із місцевого та обласного бюджетів оперативно виділили кошти для допомоги: сім’ям, де загинули дорослі, — по 150 тисяч гривень, де загинули діти, — по 200 тисяч гривень.

Звісно, жодна матеріальна компенсація не зменшить горя тих, хто втратив своїх рідних. А 7 жовтня 2026-го назавжди залишиться чорним днем в історії Чернігівщини. Вічний спокій і світла пам’ять усім жертвам російської агресії.

Джерело: газета «Гарт», Катерина Дроздова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: