У Березівці і Чернецькому закрили школи

Фото ілюстративне

Питання закриття шкіл завжди надто болюче. І щоразу, коли воно стоїть на порядку денному сесії — не уникнути емоцій, сліз, сварок, навіть образ. Традиційна фраза «Немає школи — немає села!» ніби повинна зупинити прийняття рішення і школа на кілька учнів таки має функціонувати, бо вона, нібито, зберігає село.

Але ж жодну школу ніхто не закрив тоді, коли там навчалася та кількість учнів, яка відповідає вимогам законодавства. У різні роки з однієї і тієї ж причини закрили школи у Слобідці, Рябухах, Скороходовому, Корінецькому, Понорах, Болотниці, Довгалівці, Старій Талалаївці, Українському.

Рік тому рішенням сесії Талалаївської селищної ради Чернецький та Березівський заклади загальної середньої освіти реорганізували у філії Талалаївського ліцею. Як на мою думку, це рішення було прийнято виключно для підтримки вчителів, які мали змогу ще рік працювати у цих освітніх закладах, адже не всі вони отримають роботу в інших. Бо шкіл у громаді залишається зовсім не багато.

4 червня 2026 року рішеннями п’ятдесят шостої позачергової сесії Талалаївської селищної ради VIII скликання припинено в результаті ліквідації діяльність Чернецької та Березівської філій Талалаївського ліцею.

Наведу дані із довідок щодо причини закриття шкіл, наданих відділом освіти, культури, молоді та спорту селищної ради.

По Березівській філії

У 2025–2026 н. р. навчалося 23 учні. Повноцінно функціонувало лише два класи (2-й та 9-й), де навчалося, відповідно, по 7 дітей. Всі інші, а це 9 здобувачів освіти, навчалися за індивідуальною формою навчання, для них був організований педагогічний патронаж у приміщенні закладу освіти. 1-го, 3-го, 4-го, 5-го класів зовсім не було. Отже, діти не були забезпечені рівним доступом до якісної освіти, як того вимагають принципи Нової української школи.

На найближчі шість років перспектива ще сумніша. Дітей 2020–2025 років народження у селі тільки 6…

Штатним розписом Березівської філії було передбачено 9,19 педагогічних ставок (включно із посадою завідувача філії) та 5 штатних одиниць обслуговуючого персоналу. У штатному розписі не передбачалися такі посади: заступник директора, педагог-організатор, секретар, практичний психолог, бібліотекар, лаборант, що негативно впливало на створення належних умов для забезпечення якості освіти.

У закладі були відсутні спеціалісти з географії, мистецтва і трудового навчання. Ці навчальні предмети викладали фахівці інших спеціальностей. Із 11 вчителів були донавантажені не за фахом — 6; крім того, 5 вчителів викладали по три і більше навчальних предмети. Усі ці фактори суттєво негативно впливали на якість освіти.

У 2025 році вартість утримання одного учня по ТГ складала 69990 грн, а по Березівській філії у цей період — 135976 грн. Проєктна потужність Березівського ЗЗСО I-III ступенів — 135, заклад освіти використовується лише на 17%.

По Чернецькій філії

На початок минулого навчального року у філії навчалося 20 учнів, а до завершення року — вже 18. Функціонувало лише два повноцінні класи: клас-комплект початкової школи (учні 1–4 класів) — 7 учнів та 5-й — 6 учнів; усі інші, а це 7 здобувачів освіти, навчалися за індивідуальною формою здобуття загальної середньої освіти. Для них був організований педагогічний патронаж у приміщенні закладу освіти.

Отже, учні не забезпечені доступом до якісної освіти, як того вимагає один із принципів НУШ. Дітей 2020–2025 років народження у селах Чернецького старостинського округу — всього 6. Отож перспективи для наповнення класів — ніякої.

Штатним розписом Чернецької філії передбачено 7,11 педагогічних ставок (включно із посадою завідувача філії) та 7 штатних одиниць обслуговуючого персоналу. У штатному розписі не передбачаються посади заступника директора, педагога-організатора, секретаря, практичного психолога, бібліотекаря, лаборанта, що впливає на створення належних умов для забезпечення якості освіти.

У закладі були відсутні спеціалісти з географії, історії, інформатики та мистецтва. Ці навчальні предмети викладали фахівці, які за дипломом мають іншу спеціальність. Із 9 вчителів донавантажені не за фахом — 6; крім того, 5 вчителів викладали 3 та більше навчальних предметів. Усі ці фактори суттєво впливають на якість освіти.

Здобувачі освіти філії не були охоплені позашкільною освітою. У 2025 році вартість утримання одного учня по ТГ складала 69990 грн, а одного учня по Чернецькій філії — 141161 грн.

Впродовж останніх трьох років, незважаючи на умови воєнного стану в Україні, громада отримує значну кількість субвенцій із державного бюджету: на капітальний ремонт укриття, модернізацію харчоблоків, грошова допомога ЗЗСО (від ЮНІСЕФ), на закупівлю засобів навчання та комп’ютерного обладнання для оснащення навчальних кабінетів предмета «Захист України», забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти «Нова українська школа». Та порядок і умови надання цих субвенцій передбачають дотримання певних умов: або закладам освіти із наповнюваністю класів 5 і більше учнів; або за умови, якщо у закладі освіти навчається не менше 200 учнів.

Звісно, що ні Березівська, ні Чернецька філії не підпадають під такі умови, тому субвенцій, спрямованих на розвиток, вони не отримували.

Відділ освіти, культури, молоді та спорту селищної ради розробив маршрути для підвезення дітей на навчання до Харківського ЗЗСО I-III ступенів. Приміщення обох шкіл перебуватимуть на балансі Талалаївського ліцею. Відтак, на початок нового 2026–2027 навчального року у громаді залишається всього п’ять закладів загальної середньої освіти, де чисельність учнів відчутно зменшується з кожним роком.

Наприклад, у Талалаївському ліцеї очікують усього на один перший клас із 20 учнів (і це враховуючи, що у ліцеї навчаються діти із навколишніх сіл).

Кількість здобувачів освіти у ЗЗСО на 2026–2027 навчальний рік:

• Талалаївський ліцей — 388;
• К расноколядин - ський — 83;
• Липівський — 93;
• Плугатарський — 96;
• Харківський — 113.

Всього — 773 учні. До початку навчального року ця цифра може дещо змінитися, але не суттєво. Тобто, підстави для закриття шкіл ніяк не надумані.

Усе ж, хочу дещо повернутися до історії радянського періоду, коли всі школи були наповнені і переповнені. Цей період припадає на той час, коли середня освіта стала обов’язковою, а колгоспники були позбавлені паспортів і права свободи пересування.

У серпні 1974-го року була прийнята постанова уряду про паспортизацію колгоспників, а процес повної паспортизації розпочався тільки у 1976 році. Завершився він аж у грудні 1981 року. За цей період сільському населенню було видано 50 мільйонів паспортів.

Молодь і до цього вже шукала можливість виїхати із села — після служби в армії, якщо було де і за що «зачепитися», вербувалися на будівництва Сибіру і шахт Донбасу… Та все ж, переважна більшість молодих людей залишалася у селі. І для неї було багато роботи у колгоспі, бо що не візьми, робили вручну.

На початку 80-х минулого століття у колишньому Талалаївському районі функціонували такі середні школи: Талалаївська, Сильченківська, Березівська, Болотницька, Красноколядинська; восьмирічні (пізніше — неповні середні) — Понорівська, Липівська, Рябухівська, Скороходівська, Українська, Довгалівська, Чернецька, Слобідська.

Саме у середині 80-х не тільки у нашому районі, а й по всій Україні, будували нові, розкішні, як на той час, приміщення шкіл, розраховані відразу на кілька сотень учнів. Певно, з розрахунку на те, що паспортизовані колгоспники і надалі житимуть у селі.

Наприклад, згадаймо 1985 рік — відчиняє двері Харківська середня школа. До цього у селі була тільки початкова. Приміщення чудове, колектив професійний! Отож, уже за кілька років відчутний відтік сюди учнів із Слобідської восьмирічки, а згодом і закриття її. Закрилася школа і в сусідній Локні Роменського району, адже її наповнювали діти з Новоселівки, Харкового, Лавіркового.

Через кілька років збудували школу у Довгалівці і стала вона з восьмирічки середньою. Як результат, у сусідній Болотницькій різко зменшилася кількість учнів. Слідом відкрили середню школу у Плугатарі, де була тільки початкова, в сусідньому Українському — де була тільки неповна середня. В результаті довелося закривати Болотницьку, а потім і Довгалівську та Українську…

Зараз той «кущ» обслуговує одна загальноосвітня школа, як і 40 років тому, тільки не Болотницька, а Плугатарська.

Село сьогодні зовсім інше. І трактування «Немає школи — немає села!» теж себе вичерпало. Бо зникає село з лиця землі аж ніяк не через те, що закривається школа. Як у Березівці, так і в Чернецькому, школи тривалий час були єдиними острівцями того, що залишалося від села колгоспного. Саме вони і витримали найдовше…

Перспектива на наступні роки теж невтішна. За весь 2025 рік у громаді зареєстровано 38 новонароджених. Та всі вони не стануть учнями місцевих шкіл, бо не проживають за місцем реєстрації, як і їхні батьки. Годі сподіватися, що у сільській місцевості народжуваність підвищиться і в подальші роки. Такі реалії сьогодення.

Джерело: газета «Трибуна хлібороба», Олександра Гостра

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: