Мешканці села Припутні відрізані від цивілізації, через зруйновану російською технікою дорогу

Фото ілюстративне

«Шановний «Гарте»! До тебе звертаються мешканці села Припутні на Ічнянщині. Два роки тому ми вже писали звернення до керівництва області з проханням відремонтувати ділянку дороги до нашого села, яку було зруйновано у 2022 році, коли на території Припутнів велися бойові дії. Тоді за один день цією дорогою проходило до тисячі одиниць важкої техніки. Зараз нею вкрай складно кудись виїхати, хоча саме цією дорогою щодня возять дітей до школи в сусіднє село.

А із січня ситуація ускладнилася ще й тим, що єдиний перевізник, який здійснював рейс «Ічня — Ніжин» через наші села, відмовився від перевезень. Ми й так не мали зв'язку зі своїм райцентром Прилуками, куди наші села віддали після укрупнення. Але хоч із Ніжином, до якого Припутні набагато ближче, була добре налагоджена логістика. Тепер же ми не можемо поїхати навіть до найближчої лікарні, купити в аптеці ліків, скористатися послугами ЦНАПу. Адже, на жаль, не всі мають власний транспорт. А треба ж і студентам їздити на навчання, і старшим людям на роботу. Як нам відновити цей логістичний зв'язок? Для селян це вкрай важливо!»
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       Мешканці села Припутні Прилуцького району

Такого листа днями отримала наша редакція.

До нашого старостату відноситься Вишнівка. Так ось, ще одне село — головна вулиця, що проходить через усю Вишнівку, і шматочок вулиці завдовжки близько 300 метрів у Припутнях — на вулицях з'явилися нові ямки. До речі, зовсім не там, де дефекти були раніше. Наш ремонт тримається! — усміхається Анатолій Миколайович.

А ось із тією частиною дороги, що має обласне підпорядкування, ситуація в рази складніша.

— Звісно, запити щодо ремонту цієї проблемної ділянки дороги у Службу відновлення та розвитку інфраструктури в Чернігівській області ми надсилали не раз, — говорить начальник відділу житлово-комунального господарства, комунальної власності та благоустрою Ічнянської міської ради Катерина Волеватенко. — Це дорога обласного значення. Із нею в нас величезні проблеми. Стан цієї дороги жахливий, а громада нічого не може з цим вдіяти, оскільки витрачати кошти з бюджету ТГ на її ремонт не можна, — пояснює староста Припутнівського старостинського округу Ічнянської ТГ Анатолій Сенько. — При цьому інші вулиці в нас у задовільному стані. Їх ми полатали самотужки. Гроші на цемент, бетон і щебінь зібрали самі мешканці села. Домовились, що ті, хто має власний автомобіль, скинуться по 400 гривень. Майже всі водії на це погодились. Та що там казати, гроші на ремонт доріг давали навіть ті, в кого машини немає. Бачте, як воно: триває війна, а від благоустрою села (ще й за власний кошт) ніхто не відмовляється.

— Та просто люди повірили, що все буде по-чесному і зібрані гроші підуть за призначенням, — кажуть мешканці Припутнів. Так і сталося. На матеріали гроші зібрали, трохи допомогли місцеві підприємці, а вже латали дороги самотужки, і в основному дівчата. Де зараз у селах знайдеш чоловіків?

— У 2026-му цю ініціативу ми продовжимо, бо я вже бачу, що в деяких місцях, — як правило, традиційна: Служба має намір включити її до ремонтної програми, проте в межах фінансування на поточний рік. На жаль, поки що в перелік доріг, що ремонтуватимуться, вона не потрапила. У таких випадках Служба рекомендує громаді знайти власні кошти для співфінансування ремонтних робіт. Та це доволі складно, адже ми маємо проблеми і з дорогами комунальної власності, тож бюджетні кошти намагаємось виділяти на їх ремонт.

Щодо автобуса… Оскільки організатором перевезень на цьому маршруті є Чернігівська облдержадміністрація, ми надіслали туди від громади клопотання щодо відновлення автобусних перевезень на маршруті й приклали до нього копію колективного звернення людей. Надійшла відповідь, що найближчим часом буде проведено конкурс і визначено нового перевізника, тож чекаємо.

Розповідаючи про Припутні, не можна не згадати про ще одну ініціативу місцевих мешканців. Зібравши кошти, люди звели новісіньку огорожу навколо свого кладовища.

Огорожі біля кладовищ не було ані в Припутнях, ані у Вишнівці. Вони якось одночасно просто розсипалися. Ще перед повномасштабною війною селяни між собою говорили, що добре було б скинутися грошима і поставити нову огорожу, але все так і лишилося на рівні розмов. А позаминулого року це питання знову підняли. Багато хто казав, що згоден здати власні гроші на таку потрібну справу. Ми вирішили спробувати.

Троє людей, які працюють у церкві, пройшли дворами і зібрали чималу суму (як для села, в якому живе всього близько 350 чоловік). Люди давали хто скільки міг. У середньому — по 500 гривень, пенсіонери — по 300. Скинулися навіть ті, хто зараз у селі не живе. Так і вийшла сума, на яку ми навіть не розраховували, — розповідає Анатолій Сенько.

200 метрів бетонної огорожі обійшлися нам десь у 100 тисяч гривень. Місцевий аграрій допоміг технікою, тож у село її привезли безкоштовно. Він же виділив бригаду із п’яти чоловік. Тижнів зо два вони тут у нас працювали, поставили половину тієї огорожі, а потім ми займалися нею самі — комунальники і я.

Ворота на кладовище також зварили самотужки. Люди дали нам металеву огорожу, а ми її трохи переробили і встановили. На ті ж гроші, що залишилися, закупили дерев’яних брусів — 220 метрів. І поставили дерев’яну огорожу з іншого боку. Отут уже працювали місцеві дівчата, які перебувають на обліку в Центрі зайнятості. Самі ставили ту огорожу, прибивали бруси, фарбували. Можна сказати, що працювала справжня жіноча бригада.

Незакритими залишились іще 40 метрів, але там ще треба викорчувати зелені насадження, тож ця частина роботи поки що в планах.

А слідом за Припутнями добру ініціативу підхопила й Вишнівка. Суму там зібрали меншу, але ж площа кладовища в селі теж менша. Робили огорожу за таким же самим принципом, як і в Припутнях: частина бетонна, частина — дерев’яна, — каже Анатолій Миколайович. Гроші на ті огорожі здали всі мешканці села. Такого в наших краях раніше ніколи не було! Людям зараз усюди дуже бракує позитивних емоцій, а в нас вони створюють їх собі самі. І це дуже добре! Величезне спасибі всім причетним за цей позитив і окрема подяка за довіру до керівництва старостату! Це надихає на подальшу роботу і нові хороші проєкти.

Джерело: газета "Гарт", Катерина Дроздова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: