Юлія Вдовенко з Ріпок провела понад 200 благодійних лотерей для ЗСУ

Добавить новость

Понедельник, 8 Июля 2024 16:55  |  Просмотров: 748 | Обновлено 8 Июля 2024 17:39

Влаштовувати в соцмережах розіграші різноманітних речей (як-от комплект по­стільної білизни, пар­фуми чи власноручно вишита бісером ікона) Юлія Вдовенко з Ріпок почала два роки тому.



І відтоді не зупиняєть­ся. Кілька разів на тиж­день на своїй сторінці у фейсбуці вона вистав­ляє новий лот, а виру­чені кошти спрямовує на підтримку наших захисників. 

За фахом Юлія — кухар. Освіту здобула в Замглайському училищі. І хоча по­працювати в кулінарії їй не довелося (з дитинства у Юлії інвалідність II групи у зв’язку із загальним захворюван­ням), та студентський пері­од життя став для дівчини доленосним. В училищі во­на познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Юрі­єм (нині йому 32, їй 31). Ра­зом вони вже 14 років. Дітей поки що не мають, тож чи не весь вільний час Юлія при­свячує підтримці української армії. Юрій її прагнення під­тримує.

— Ще в квітні 2022 ро­ку, зразу після деокупації Чернігівщини, я вирішила, що всіма силами буду до­помагати нашим Збройним силам, — говорить Юлія. — Спершу надумала пекти ви­пічку і продавати її, а зароб­лені кошти спрямовувати на потреби наших воїнів. Та ма­ма порадила торгувати ви­робами з бісеру. Я виши­ваю ним ще з малих літ, на­віть умію плести на станку. Роблю ґердани (прикраси, що надіваються на шию), браслети, брелоки, віноч­ки. Також вишиваю карти­ни. На місцевому ринку ме­ні виділили місце, і з тих пір я двічі на тиждень там тор­гую. Перший час продавала лише власноручно зроблену продукцію, а згодом виріши­ла розширити асортимент. Закупила різноманітних су­венірів, іграшок, шкарпеток, книжок з рецептами та бага­то іншого. Продаю й сезон­ну продукцію, наприклад, узимку — прикраси для яли­нок. Більшість виручених грошей віддаю на ЗСУ, а на решту закуповую новий то­вар, бісер, нитки та інші ма­теріали, необхідні для моїх виробів.

Раніше Юлія їздила тор­гувати ще й у Чернігів. Та минулого року перестала, бо добиратися туди не дуже зручно.
— Зараз торгую лише в Ріпках. І паралельно вла­штовую благодійні лоте­реї в Інтернеті. Почала ще влітку 2022-го. Ідею під­гледіла в подружки, котра організувала таку лотерею на своїй сторінці в соцмережах. Мені теж захотілося зробити щось схоже. Спер­шу я розіграла одну зі сво­їх робіт із бісеру. Потім іще одну. Я зрозуміла, що людям це цікаво, тож ста­ла купувати товари для ло­тів. Крім того, знайомі во­лонтери почали давати мені різноманітні речі для прове­дення розіграшів: космети­ку, парфуми, набори рушни­ків, м’які іграшки та багато іншого. Загалом за два ро­ки я провела вже понад 200 лотерей!







— А як відбуваються самі розіграші?
— На своїй сторінці у фейсбуці я публікую фото­графію лота і вказую кіль­кість номерків, які брати­муть участь у розіграші. Як правило, їх до 50. Якщо ро­зігрую якусь дрібничку, то один номерок може кошту­вати 15-25 гривень. Та як­що розігрується щось цін­не — то 50. Учасники роз­куповують собі номерки і пишуть у коментарях, який саме номерок вони обрали. Наприклад, у когось щас­ливе число — 17. Ця люди­на надсилає на мою волон­терську картку гроші за но­мерок і пише в коментарях «17». Це значить, що цей номер заброньовано. Щоб збільшити свої шанси на пе­ремогу, одна людина може купити кілька номерків. Ну а коли всі номерки розпрода­но, то я випадковим чином (за допомогою інтернет- програми) визначаю пере­можця лотереї. Йому й діс­тається приз.

У середньому, каже Юлія, з однієї лотереї їй вда­ється зібрати до 2 тисяч гривень. А рекордним ло­том став іграшковий ведмідь зростом з людину, який при­ніс майже 5 тисяч гривень.

— Така іграшка в мага­зині коштує дві з полови­ною тисячі гривень, а отри­мати її можна було всього за 50 гривень. Бо саме стіль­ки коштував один номерок для участі в лотереї. Оскіль­ки на цей лот був ажіотаж, то я не обмежувала кількості номерків, які брали участь у розіграші. І їх розкупили аж під сотню. Майже таку ж са­му суму вдалося зібрати, ко­ли я розігрувала величез­ного іграшкового зайця (його мені теж передали во­лонтери), а також комплект постільної білизни.

— А щось незвичне ро­зігрували?
— Чого тільки не було за цих два роки! Днями пере­можцю чергової лотереї діс­талося 4-кілограмове ві­дерце чорниці, яку назби­рали мої батьки. А до цього - кошик свіжозібраних ли­сичок. Іще раніше лотом був набір зефіру у формі тро­янд. І навіть свіжина — ло­патка теляти.

— Яким саме підрозді­лам ЗСУ Ви допомагаєте? — запитую наостанок.
— Здебільшого тим, де служать наші земляки. Але якщо є запит від інших, то допомагаємо і їм. Взага­лі моє завдання — зібрати гроші, а безпосередньо до­помогою військовим займа­ється моя мама Галина Гри­горівна. Вона спілкується з багатьма волонтерами і час­тину зібраних мною грошей передає на закупівлю засо­бів РЕБ, тепловізорів, бро­нежилет, «Старлінків», за­рядних станцій. А на решту сама купує і відправляє на­шим захисникам необхідні речі широкого вжитку. Перш за все — засоби гігієни, лі­ки, шкарпетки, спідню бі­лизну, футболки. Улітку — обов’язково різноманітні спреї та спіралі від комах, а взимку — грілки, газо­ві балончики. Також купує­мо бійцям різноманітні про­дукти харчування і, звіс­но ж, смаколики. Звіти про кожну посилку мама публі­кує на своїй сторінці у фей­сбуці. Ми віримо, що це хай і маленький, але наш внесок у спільну Перемогу.



Джерело: газета “Гарт”, Олексій Прищепа, фото з фейсбук-сторінки Юлії Вдовенко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: