Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Місто і регіон » Деснянський суд відправив рецидивіста, який зарізав сина харківської судді за ґрати на 15 років

Деснянський суд відправив рецидивіста, який зарізав сина харківської судді за ґрати на 15 років

 

Тепер сяде на 15 років. Таке покарання Деснянський райсуд Чернігова днями призначив 51 - річному Юрієві Самойленку, обвинуваченому в убивстві Я харків’янина Єлисея Бондаря (йому було 38). Трагедія сталась у травні 2022-го в Чернігові - у квартирі їхнього спільного знайомого. Після злочину Самойленко 9 місяців перебував у розшуку. Затримали його в лютому 2023-го. Своєї причетності до скоєного він так і не визнав.



На фото Деснянський суд Чернігова

Самойленко — чернігі­вець. Має прізвисько Карась. У тюрмах провів понад трети­ну свого життя. Вперше туди загримів у 1998-му за вбив­ство з розбоєм на 15 років. Та не покаявся після відсидки: у 2013-му напідпитку під­різав ножем знайомого, пізні­ше — ще одного. Під час об­шуку правоохоронці знайшли в Юрія два пістолети з на­боями. Він стверджував, що зброю йому підкинули. А що­до потерпілих сказав, що ні­коли їх не бачив. Однак до­кази — річ уперта. За сукуп­ністю Самойленко отримав 6 років. Строк відмотав повніс­тю. Вийшов у серпні 2021- го. Та не минуло й року, знову скою злочин.

Драма розігралася 29 травня 2022 року у кварти­рі на вулиці Гончій, яку винаймав 44-річ ний Віталій Ге­расимчук. За чотири дні до того, рятуючись від росій­ських обстрілів, до нього з Харкова приїхав товариш — Єлисей Бондар, син відомої на Харківщині судді Світла­ни Бондар (у 2016-му вона вийшла у відставку за віком). Слідчі з’ясували, що того зло­щасного дня Герасимчук із Бондарем поїхали на При­вокзальний ринок, щоб від­ремонтувати мобільний. Там Віталій зустрів Самойленка, з яким приятелював, і пред­ставив його Єлисею. Виріши­ли випити за знайомство. Сі­ли в привокзальному кафе. Потім поїхали до Герасимчука додому. Утрьох осушили дві півлітрових й одну 0,7 пляшки горілки. А коли господар вийшов на балкон поговори­ти по телефону, між гостями виник конфлікт, під час якого Самойленко завдав Бондарю 17 ножових поранень (біль­шість — у живіт і груди). І втік.

Правоохоронці дов­го не могли вийти на його слід. Та нарешті 28 лютого 2023-го затримали — у ньо­го вдома (кажуть, Самойлен­ко об’явився там незадов­го до того, як його спіймали).

У помешканні поліцейські знайшли дві гранати (РГН і Ф-1) і пістолет ТТ. Тому, крім умисного вбивства (п. 4, 13 ч. 2 ст. 115 ККУ), за­триманому інкримінували не­законне поводження зі зброєю (ч.1 ст. 263 ККУ).

Під час слідчого експерименту (його провели наступ­ного дня після вбивства) Ге­расимчук розповів, що, зай­шовши з балкона в кімна­ту; він побачив, що Єлисей лежить долілиць, а поряд стоїть Юрій із розбитим об­личчям. Він пояснив: Бон­дар ударив його, тож у відпо­відь він схопив зі столу ножа й зарізав Єлисея. Самойлен­ко запропонував вивезти труп, та Віталій відмовився. Тоді Юрій почав обдзвонюва­ти своїх знайомих. Видзвонив співмешканку — Наталію Ріпич (їй 47 років). Вона приї­хала, прибрала чарки зі столу, вимила їх. Потім Юрій із На­талією пішли, а господар ви­кликав поліцію. Свої свідчен­ня Віталій підтвердив і на судовому засіданні, а ось показання Наталії Ріпич, які вона давала під час слідчого екс­перименту і на суді, дещо різняться. Зразу Наталія ствер­джувала: коли вона приїхала на квартиру, Герасимчук ска­зав їй, що Юрій зарізав Бон­даря. А на суді вона говорила, що чоловіки їй нічого не пояс­нювали. Прокурор відзначив цю нестиковку, на що Наталія відповіла:

— Показань я не змінюю. Просто під час допиту в мене аж руки трусилися. Я могла все що завгодно сказати. На­справді ж усе було так. При­близно о 17.00, коли я була вдома, мені подзвонив Юрій:
«Приїдь забери мене». Я подумала, що він п’яний, тож викликала таксі, приїхала на Гончу і піднялась у квартиру. Зайшла всередину (двері бу­ли причинені, але не замкне­ні). Побачила, що на дивані хтось лежить (головою до сті­ни, накритий ковдрою). Поду­мала, що спить. Юра з Віталі­єм були напідпитку, мовчали.

Мені ніхто нічого не пояс­нював. Це вже потім я зрозу­міла, що той чоловік мертвий, бо він не ворушився. Крові не бачила. Пізніше Юра і Віталій комусь телефонували. Про що говорили, не пам’ятаю.

Потім хтось на секунду загля­нув у кімнату і вийшов. Був у кепці, тож описати його не можу. Загалом у квартирі я пробула близько години, сиділа весь час у кутку. Щоправ­да, помила три чарки, які сто­яли на столі. Бо була в шоці і на автоматі«ввімкнула хазяй­ку». Ну а потім ми з Юрою піш­ли звідти. Дорогою викликали таксі. Приїхали до його роди­чів. Юра зостався в них, а я поїхала додому (пара мешка­ла у квартирі Самойленка. — Авт.) по його речі. Зібрала їх у пакет, привезла й віддала Юрі. І він кудись пішов. Днів через п’ять прийшов додому і з тих пір не пропадав. Твер­див: «Я не винен, та оскільки маю судимості, то все повісять на мене».


Серед тих, кого в день убивства видзвонював Само­йленко, був і його спільний з Віталієм товариш — 56-річний Валерій Грицан. Він теж свідчив на суді:

— Мені подзвонив Юрій, сказав, що вони випивали у Віталика і в них там «ба­ран». Я подумав, що він жар­тує, і поклав слухавку. А потім до мене дійшло, що «баран» це означає труп. Вирішив поїхати і дізнатися, що ж сталося.
Під ’їхав до будинку й набрав Віталія (бо він же господар).
Коли той спустився, то ска­зав мені, що треба допомог­ти вивезти труп (Герасимчук це заперечує. — Авт.). Я від­повів: «Ти при своєму розумі? Викликай поліцію!» І все. Ми розійшлися. У квартиру я не підіймався. Покійного знав.

Він періодично приїжджав до Віталика, щоб «зіскочити» з наркотичної залежності.

Також на суді свідчив іще один знайомий Самойленка, якого той видзвонив із про­ханням «терміново привезти акумулятор». За його слова­ми, коли він під'їхав до будин­ку, Юрій спустився до нього і заявив: «У мене проблема — у квартирі мертвий чоловік».
Втім розпитувати подробиць знайомий не став, а просто віддав акумулятор і пішов собі (те, що Самойленко виходив із квартири і за мить повер­нувся з акумулятором, під­твердили Ріпич і Герасимчук).

Сам же обвинувачений причетність до вбивства ка­тегорично заперечив і роз­казав свою версію подій:

— Удома в Герасимчука ми спілкувались, випивали. У якийсь момент Віталик пе­рестав звертати на нас увагу, став розмовляти по телефо­ну. Це не сподобалось Єли­сею, на що Віталій відповів, що той його дістав. Вони трохи поштовхалися, але не би­лися. І знову сіли пити горіл­ку. Від випитого я втратив сві­домість, упав і заснув. А ко­ли прокинувся, зрозумів, що в мене розбите обличчя. Ма­буть, ударився об тумбу, ко­ли падав. Єлисей уже лежав на дивані, укритий ковдрою, а Віталик сидів за столом і запропонував мені випити. Я погодився. Хотів розбуди­ти Єлисея, та Віталик сказав: «Не треба — він готовий». Тобто мертвий. Я зразу почав дзвонити знайомим, щоб за­брали мене звідти. Проте всі казали, що не можуть приїха­ти. Зрештою видзвонив цивільну дружину. Коли Ната­ша приїхала, ми з нею піш­ли звідти. Весь цей час, аж до затримання, я був у Черні­гові. ні від кого не перехову­вався. Що стосується пісто­лета і гранати їх я знайшов на кладовищі «Яцево», коли провідував могилу колишньої дружини. Під час обшуку всю зброю добровільно видав по­ліції.

За сукупністю Самойлен­ку світило до 15 років по­збавлення волі або ж довічне ув’язнення. Його доводів суд не прийняв, бо вони супер­ечать показанням свідків, а також речовим доказам. Що стосується слів Наталії Ріпич, то до них судді поставилися критично, адже вона — заці­кавлена особа. У результаті Самойленка визнали винним за обома статтями і прису­дили йому 15 років тюрми. Крім того, суд задовольнив цивільний позов матері загиблого і зобов’язав Юрія ви­платити їй мільйон гривень моральної компенсації.

Вирок іще не набоав за­конної сили. У Самойленка є місяць, щоб оскаржити рі­шення. Та чи наважиться він на це? Адже Апеляційний суд може зарахувати Юрію «ко­лишні заслуги» і призначити не 15 років, а довічне.

Адвокат засуджено­го щось коментувати відмо­вився.

Джерело: газета “Гарт”, Олексій Прищепа

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: рецидивіст, вбивство, Самойленко, Бондарь

Добавить в: