Жити в прикордонних Клюсах залишилися тільки «безбашенні»?

 

Від Клюсів (на Сновщині) до російського Ново­го Світу — кілометр з лиш­ком. Ще недавно на терито­рії між селами діяв пропус­кний пункт, і через нього, пред'явивши паспорт, мож­на було пройти з України в росію чи навпаки — до ро­дичів або навіть у ліс по гри­би. Тепер із сусідньої тери­торії Клюси обстрілюють майже щодня — з міноме­тів, ствольної артилерії, ав­томатичних станкових гра­натометів. За добу буває по 10 і більше прильотів.



— На початку року тут жили 79 лю­дей, зараз - тільки одна сім ’я, — роз­казує староста Гірського старостинського округу (Клюси в його складі) Андрій Апришко.

Клюсівчани почали залишати се­ло цієї весни — після того як сна­ряд влучив у будинок родини. Немировських На щастя, обійшлося без жертв, але люди усвідомлювали, що це — питання часу. Коли після обстрі­лів згоріли зразу 4 будинки, багато хто став збувати корів. Шкода було го­дувальниць, і ціна копійчана, та нічого не вдієш: своє життя — дорожче. Зі­брали пожитки і виїхали. Хтось знай­шов прихисток у родичів, хтось витра­тив заощадження на придбання жит­ла подалі від кордону.

У Клюсах зали­шилася тільки сім'я Масленків. Гла­ві родини — Миколі — 56. У селі йо­го вважали хорошим хазяїном. У ньо­го — повен двір техніки і навіть зараз у господарстві 8 голів великої рогатої худоби: корови, телиці, два бики. Цьо­го року худобу випасали, заготовляли сіно, збирали урожай на городі в пе­рервах між обстрілами.

Дружина господаря — на рік мо­лодша за нього, синам 26 і 34. Свою відмову покидати опустілі Клюси Мас­ленки ніяк не пояснюють. Не виїжджа­ють і все. Дехто з односельців нази­ває їх «безбашенними», а хтось про­сить Бога захистити цю сім'ю.

Джерело: газета “Гарт”, Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.