Як живе Коропська громада у час війни

 

Про сьогодення Коропської громади розповів її голова Володимир Куніцин.



Медицина: робимо все, щоб зберегти лікарню

- Хочеться охопити якомога більше питань, котрі хвилюють громаду. Одне з таких - медицина, а саме наша лікарня. Які її перспективи?
- Нещодавно обласна військова ад­міністрація проводила зустрічі з усіма районами - розглядалося питання про спроможність медичних закладів. Були запрошені представники Новгород-Сіверського району. Взагалі, ре­форма галузі передбачає функціонування лікарень загальної практики, кластерів і надкластерів. Зрозуміло, що на кластери ми не претендуємо, адже вимога - заклад повинен обслуговувати від 150 тисяч на­селення. Лікарня загальної практики - від 50 тисяч. У нас, звичайно, такої кількості населення нема. Разом з тим, нас по­хвалили, адже на сьогодні ми виглядаємо досить пристойно. Це стосується і належ­ного забезпечення, і ремонтів, і кількості наданих послуг Маємо 13 пакетів, що дає нам змогу триматися на плаву. Ті заходи, що ми зробили протягом двох останніх років - а це і придбання трьох квартир для медичних працівників, і закупівля певного обладнання - дали нам змогу бути впев­неними. Але не самовпевненими,тому що потреба в лікарях стоїть дуже гостро. Тому треба працювати над тим, щоб до нас їхали лікарі. Це головна складова нормальної роботи лікарні. Якщо будуть лікарі - у нас буде все добре.

Попереднє керівництво Новгород-Сіверської адміністрації пропонувало об'єднати лікарні. Але я на це не пішов. Вважаю, що моє рішення на сьогодні аб­солютне правильне.

Є податки - є видатки

- Як зараз у фінансовому плані по­чувається громада?
- Нам доволі непросто, тому що по­даткові надходження за час війни суттєво зменшилися. Борги у нас відсутні, але ми змушені багато на чому заощаджувати. Зрозуміло, що на той рівень, який був до війни, ми вийти не можемо. Для бізнесу з боку держави зроблено ряд послаблень, і зараз громада не отримує податків у тому обсязі, як було до війни. Ми постійно тримаємо на контролі цю ситуацію, тому що громада тримається на податках. Є податки - є видатки. Ніяких інших грошей нема. Можна багато чого фантазувати і го­ворити: те треба зробити, те.... Це як дома. Хочеться багато чого, але кожна людина і сім'я виходить із тих ресурсів, які має.

Працюємо з міжнародними партнерами

- Один із виходів у цій ситуації - гран­това діяльність, співпраця з міжнародними партнерами, донорами. Уже другий рік поспіль ми активно цим займаємося. Торік наполегливо працювали з програмами DOBRE, ПРоОн... За результатами у Програмі DOBRE ми зайняли 2 місце в об­ласті. У цьому році ми суттєво посилили цю роботу. Наша громада зарекомендувала себе як надійний й відповідальний парт­нер, тому нам надійшло декілька цікавих пропозицій про співпрацю. Це допомогло нам, особливо у зимовий період, отримати багато матеріальної допомоги.

Є, звичайно, досить привабливі проєкти, але і конкуренція достатньо велика. Але нам вдається. Останній приклад: Швейцар­сько-український проєкт DECIDE. Серед 57 громад обрали 4, і ми потрапили в цю четвірку, що дуже приємно і, разом з тим, дуже відповідально. Цей проєкт спрямова­ний на розвиток освіти. І ось, найближчим часом наші 3 школи отримають перший мільйон гривень. І далі передбачаються ряд компонентів.

Також ми дуже плідно працюємо з відокремленим підрозділом Товариства Червоного Хреста. Спільно з цієї благо­дійною організацією взялися за створення сучасного центру для Червоного Хреста, і це також дало результати. Ось недавно отримали автомобіль «швидкої» допомоги, який згідно з графіком буде виїжджати в усі наші населені пункти, включаючи на­віть хутори, де живе одна людина. Захист наших людей - наш пріоритет.

Якщо говорити про віддалені села гро­мади, старостати, то ми працюємо ще над одним проєктом, і в квітні повинні отримати ще один автомобіль. Він теж згідно з графі­ком буде виїжджати у всі населені пункти, і людям надаватимуться різні господарські послуги: приїздитиме швачка, перукар, виконуватиметься косіння трави, рубання дров. Машина повністю укомплектована різним обладнанням для цих робіт. Вимоги чіткі, нас будуть контролювати протягом 5 років, щоб ця машина не стояла десь у гаражі, а працювала для людей.

Нещодавно від чеської гуманітарної організації «Людина в біді» отримали до­помогу у вигляді підгузників для дорослих та гігієнічних наборів - на суму 1 мільйон 900 тисяч гривен. На вимогу донора вони видаються особам з інвалідністю І групи, ді­тям з інвалідністю, самотнім літнім людям. Ми розуміємо, як непросто зараз людям, а тому працюємо, і далі працюватимемо над тим, щоб зробити їхнє життя зручнішим.

Ну і зараз працюємо також над тим, що інші громади мають уже не один рік - фор­муємо міжнародну дружбу, хочемо, щоб у нашої громади були міста-побратими за кордоном. У травні з цього приводу запла­нована зустріч із латвійцями, є перспектива налагодження зв'язків з німцями.

Про дороги

- Ви торкнулися теми виїздів, тому «напрошується» ще одне питання - про дороги. Коли вдасться покращити їхній стан?
- Про наші дороги зараз, мабуть, не говорить тільки лінивий. У силу певних, зрозумілих для свідомих людей, причин зараз левова частка обласного трафіка йде через Коропську громаду. Моніторили - за день проходять десь 400-450 фур. Це дуже велике навантаження. Але іншого шляху нема, ми повинні з цим змиритися.

Ми плануємо частково, відповідно наших коштів, зробити певний ремонт асфальту на наших комунальних дорогах, але це будуть невеликі ділянки. І плануємо грейдерування доріг по всіх населених пунктах, де є потреба. Якщо нам дозволять фінанси, по Коропу спробуємо підсипати деякі дороги твердими сумішами.

Проблема з дорогами стоїть гостро. Але і виникла вона не вчора. Якщо згадати, то ще донедавна в Коропі, біля базару, всі буквально плавали. Але ми цю ділянку зро­били. Частково виправили ситуацію біля дитячого садочка. Зараз, хоча б частково, робимо тверде покриття біля мистецької школи, а там десятки років діти ходили весною по багнюці. Я до чого веду - це ділянки в самому центрі Коропа. Що вже говорити про інші дороги. Коли люди про­сять зробити в них на вулиці ремонт, я їх розумію. Але ми виходимо з тих коштів, які є.

Також кожну зиму в Коропі перекопува­ли дороги через пориви водогону. За два роки ми замінили 1 кілометр 520 метрів во­догону, і вже дві зими цієї проблеми немає.

Якщо в когось є сумніви, як ми адмі­ніструємо кошти і куди їх витрачаємо, то ми готові приїхати в будь-яке село, на будь-яку вулицю, прозвітувати про витра­чання коштів платників податків, послухати розумні пропозиції.

Про благоустрій і аварійні дерева

- Важливою складовою життя громади є благоустрій. На жаль, не всі наші люди є охайними: і сміття викидають де завгодно, є проблеми з косінням бур'янів, вирубкою чагарників, навіть на кладовищах.

У цьому році ми знову беремо в кожен старостат по працівнику з благоустрою, їх буде загалом 14. Працівники будуть забез­печені бензопилами, а також ми провели тендер на 15 мотокос, видамо кожному по новій. Разом з тим хочу звернутися до всіх людей. Працівники з благоустрою не зможуть вирішити всі проблеми, які є в на­селених пунктах. Тому кожен повинен до­глядати біля будинків, і там, де проживає, і біля тих, що залишились у спадок. Городи обробляються практично всі, а біля дворів покошено не скрізь. Треба доглядати за кладовищами. З маленького дерева вирос­тає велике дерево, і вирішення проблеми аварійних дерев у нашій громаді сьогодні виливається у тисячі: найняти і спиляти. Щоб найняти когось і спиляти, треба 3, 4, 5, чи 7 тисяч гривень, залежно від складності дерева. Де набратися таких коштів? Через те треба все робити вчасно.

Хотілося б, щоб наші люди не ви­кидали сміття у невстановлених місцях. Дуже гостро стоїть питання спалювання решток, сміття. Запалять - воно горить, димить цілу ніч, астматики, діти дихають отруйним димом, пластиком. Це абсо­лютно неправильно. Треба дотримуватися правил. Зараз ми посилили контроль за цим, оприлюднили телефони. У разі за­палювання виїжджають відповідні служби. За порушення - великі штрафи. Тому, щоб уникнути непорозумінь, просимо дотриму­ватися правил благоустрою.

І насамкінець - про плани...

- Найголовніше - виграти війну. Звичайно, все те, що ми назвали - воно важливе, але більш другорядне. Бо перш за все ми виконуємо завдання, які перед нами ставить військова адміністрація. Вони стосуються мобілізації, забезпечення від­повідними ресурсами, транспортом, паль­ним. І саме ці завдання на першому місці.

Джерело: газета “Нові горизонти”, записала Олена ЛЕБІДЬ

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.