Чернігівець Олексій Афанасьєв пішов у ТрО і втратив через авіаудар двох кумів (відео)

Четвер, 20 квітня 2023 14:35 | Переглядів: 3091

Мирний Чернігів. Ось вже як 13 місяців Сили оборони України змусили окупантів накивати п’ятами звідси.

Та 24 лютого ще ніхто не знав, як та коли вдасться вигнати загарбників з рідного міста. Тоді Олексій Афанасьєв ще був звичайним бізнесменом у Чернігові та займався кавовими автоматами.

Чоловік згадує, що до останнього не вірив, що Росія розпочала відкрите повномасштабне вторгнення. Страшну реальність осягнув з першими вибухами. Додає, що від звуку оголошення повітряної тривоги мурахи йшли по тілу.

Спочатку, каже чоловік, не було жодного розуміння, що робити далі. Намагався дізнатись у знайомих військовослужбовців, але ті говорили, що поки цивільним зброю не дадуть.

Та вже на третій день повномасштабного вторгнення Росії на територію України Олексій почув заклик до зброї. Боронити рідне місто вирушили разом з Олексієм його близькі друзі та родичі, навіть не зговорюючись. Зокрема і його два куми — Павло та Ігор.

У перший день служби чоловіки зробили спільне фото. Тепер воно нагадує Олексію про загиблих друзів. Чоловік досі не може стримати сльози, коли згадує, як відкопав після авіанальоту з-під завалів спочатку одного кума, а потім іншого.

3 березня Сергій та його друзі базувались у школі №18. Саме в цей день авіаударами росіян були зруйновані 18-та та 21-а школи. Пішов коридором на вулицю, але вийшовши на двір згадав, що забув телефон і складений список членів отряду. І тут почув звук літака, свист та команду "Повітря". Люди почали бігти до будівлі школи та ховатися під дерева, а він стояв курив і дивився на небо. Це врятувало Сергію життя, бо багатьох людей, що побігли рятуватися під стіни приміщення навчального закладу порізало і засипало насмерть уламками, від завданого авіаудару. Невдовзі Сергій почув з під завалів крики кума Ігора: "Я живий, але мене просто придавило". Після цього чоловік не відповідав, приїхали МНСники і почали розбирати завали.

Коли дістали майже всіх людей з під завалів, то виявилось, що обидва куми Сергія загинули. Першим знайшли Павла - його роздавило насмерть плитою. Згодом знайшли мертвим і Ігора.

Після цієї трагедії Олексій вивіз з міста до столиці родини своїх загиблих друзів. Так і розпочалася друга частина його воєнного життя в напівоточеному місті й чоловік взявся допомагати людям з евакуацією. Забирав з найвіддаленіших куточків міста жителів та вивозив їх.

Так для багатьох автівка Олексія стала останнім шансом на порятунок. Вивозив чоловік людей переважно до столиці, а часом на Захід України.

Назад привозив їжу та ліки у місто, що було на межі гуманітарної катастрофи. Зараз згадує, що привезти просто хліб — вже було радістю.

Але головне було все ж таки врятувати людей. Зараз врятовані й досі пишуть чоловіку та не стомлюються дякувати йому за мужній вчинок, їх — понад сотню. Між собою ці люди й досі називають Олексія янголом.

Чернігівка Валентина розповіла журналістам каналу ICTV історію того, як її врятував Олексій. Жінка з перших днів облоги разом з хворим братом і матір'ю (обидва інваліди) опинилась на лінії вогню. За водою та продуктами ходила під обстрілами до центру міста. І щоразу, коли поверталась, не знала чи вцілів будинок і чи живі родичі. Військові, яких зустрічала на шляху дивувались її відчайдушності. Згодом через щільні обстріли вона за відсутності світла, газу та води вже не могла навіть на вулиці готувати їжу. На той момент виїхати з міста можна було лише через пішохідний міст, який називали "Дорогою життя", через те що він був під прицілом російської артилерії. В одному місці машина Олексія заглохла, коли він вивозив Валентину, але він перечекав і рушив далі та довіз їх до Києва, а згодом вивіз до Івано-Франківська та навіть заплатив за готель. Валентина каже, що молитися за Олексія буде усе життя.

Джерело: vikna.tv