Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Місто і регіон » Загиблий Микола Левченко був непридатний для військової служби, але декілька тижнів просився стати на захист України

Загиблий Микола Левченко був непридатний для військової служби, але декілька тижнів просився стати на захист України

 

10 листопада у П'ятницькій церкві відспівували 32-річного  Миколу Левченка, який загинув у Луганській області, де воював у складі десантно-штурмової бригади. Цього ранку до П'ятницької церкви прийшло багато однолітків загиблого, це були його друзі дитинства, однокласники, товариші по роботі, друзі та колеги його вдови Олени. Вони стояли в смутку, не плакали, на відміну від літніх родичів покійного, які ковтали сльози. Як повідомила родичка вдови, Микола перевіз родину до західної України, коли розпочали бомбування Чернігова. Наразі вона приїхала на кілька днів з Чехії, де знаходилася з дітьми. Тут же з кількома однокласниками був і Валерій Савченко, який повідомив редакцію сайту про прощання з Миколою. Чернігівці мають знати своїх героїв.









  - Що було головною людською рисою Миколи? - запитую Валерія, адже з Миколою він був знайомий ще з дитинства, вони жили в одному районі міста.

 - Це була добра людина, яка завжди могла прийти на допомогу. З лютого він розпочав волонтерську діяльність, вивозив людей із міста до західної України, а назад привозив, по можливості, гуманітарні вантажі. І знаєте, ми маємо дві категорії волонтерів. Є такі, що  додають із власної кишені на паливо, що вивезти людей, а є інші… Микола належав до першої категорії. З квітня я його не бачив, а потім довідався, що він пішов добровольцем на фронт. Хоча коли він вивіз дружину з дітьми на захід країни, міг залишитися там, як це багато хто зробив. Але він прийшов на допомогу Україні.

Також з дитинства знав Миколу його друг Андрій:  

 - Дуже добра була людина. У нас була спільна компанія, ми бачили,  як вони зустрічались з Оленою, десь біля року, а потім одружились. У 18 років його визнали непридатним для армії,  була проблема зі спиною, а в цю війну він пішов добровольцем. 
Володимир працював з Миколою ще до війни, обидва були промисловими альпіністами, займались верхолазними роботами та утепленням квартир. 


 -Як ви думаєте, чому Микола не працював за освітою? - питаю Володимира. - Адже він закінчив вищий навчальний заклад і мав кваліфікацію молодшого спеціаліста - юриста.
- Я познайомився з ним, вже коли він став будівельником. Мабуть, якісь його вподобання відвернули його від тієї професії. Він був дуже гарною людиною. І впертою, бо ходив до воєнкомату два-три тижні, поки його не взяли. 



 - Таки взяли? А як же спина?

 - А ця риса притиманна всім українським патріотам, - з легкою посмішкою вступив в бесіду товариш Володимира. - Як в армії служити - так всі хворі, а як війна почалась - всі здорові та біжать в атаку. 
Поховали Миколу Левченка на кладовищі Яцево, на Аллеї Героїв.






На фото - родина Миколи, скріншот з сюжету "Суспільне Чернігів"


Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Левченко, загинув

Добавить в: