Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Місто і регіон » Осінь. Чим живе Коропська громада?

Осінь. Чим живе Коропська громада?

 

Збираюся на роботу, понеділок... Довга про­тяжна сирена вкупі з нудним холодним дощем забирає крихти настрою вихідного дня. Сирена виє не тільки на вулиці, вона виє у кожного в душі вже сім важких місяців. Розлоге інтерв'ю з головою Коропської громади Володимиром Куніциним планувала написати в грудні: коли буде два роки перебу­вання на посаді. Та є питання, які цікавлять людей уже, невідкладно, і не варто чекати з відповідями.



- Володимире Миколайо­вичу, ваші думки більш зосе­реджені на допомозі воїнам чи на життєдіяльності громади? - запитую сходу, струшуючи мокрі краплі з плаща. Розмову починаємо на ганку адміністра­тивного приміщення.
- Та все переплелося, - каже Володимир Миколайович. - Ро­зумієте, для допомоги Збройним Силам спеціально створені вій­ськові державні адміністрації. Вони, в першу чергу, опікуються військовими. Їм ставлять завдан­ня зверху, вони - нам. І ми вико­нуємо доручення беззастережно, невідкладно - на сто відсотків, не рахуючись із коштами та часом. Рідко звітуємо про цю роботу: все, пов'язане з військовими, не любить розголосу. Та наведу один приклад: наш комунальний ліс­госп заготовляє велику кількість деревини для ЗСУ, і, звичайно ж, не встигаємо задовольняти по­треби в дровах місцевих жителів. Та що є пріоритетом, не варто й говорити...

- Чи гуманітарна, матеріаль­на допомога родинам воїнів - це військова чи місцева до­помога?
- Чи переселенці. Люди втекли від бойових дій. Хтось за­лишився без нічого. Роками пра­цювали, облаштовували сімейні гніздечка. І в одну мить втратили все. Без малої батьківщини, без роботи, без коштів. Їм - також першочергова увага. Звичайно ж, допомагаємо в межах наших мож­ливостей, не все можемо. Бюджет громади за час війни змілів.
А так замовляли обмундиру­вання для військових, виготов­ляли маскувальні сітки та багато чого іншого. Чудова співпраця в нас із керівництвом роти охорони на всі їхні прохання відгукуємось.
І співпрацюємо з Аллою Шапо­вал, вдовою загиблого захисника, разом зі всіма людьми стараємо­ся наповнювати її волонтерський рахунок. А з нею мають зв'язок і воїни, і їхні родини. Усе від­працьовано - і допомога їде в
потрібному напрямку.

А взагалі, кожному наділені свої посадові обов'язки. І в кож­ного голови громади - це відпо­відальність за комфортне життя тисяч людей. Це школи, лікарні, благоустрій та багато іншого. Є багато і поточних незапланованих справ. Мені телефонують десятки людей - усім стараюся допомогти.

Хочу подякувати членам ви­конавчого комітету, працівникам апарату та старостатів за злаго­джену роботу у непростий час.

- Зрозуміло, - дістаю за­писничок із заготовленими питаннями. - Людей неабияк схвилювало повідомлення про платні медичні послуги в нашій лікарні.

- Не в нашій, а в усіх медич­них закладах країни. Такі реалії медичної реформи. Так в усьому світі: частина медичних послуг платна.

Згідно з проектом медичної реформи в області буде три види лікарень. Надкластерні: обласна доросла та обласна ди­тяча. Кластерні: Ніжин, Корюківка, Прилуки, 2-а міська в Чернігові (там цілодобово будуть хірурги, анестезіологи і т.д.). І загальні лікарні, в нашому госпітальному окрузі - це Мена та Новгород- Сіверський... Що буде з нашою, поки що невідомо, але в нас є гарні шанси зберегти лікарню. І це підтвердило керівництво області, яке побувало в нас і вражене по­баченим. І вона повинна з чогось виживати. Минулого року надали допомогу закладу на 9 мільйонів гривень (це і придбання квартир, і обладнання). Щоб вижити, в лікарні повинні бути кваліфіковані лікарі з хорошою зарплатою, об­ладнання, і ще багато нюансів, без яких ніяк. І вони заробляють значні кошти самі для себе, в пер­шу чергу - хірургічне відділення.

У 2020 році лікарня надава­ла 4 пакети лікарських послуг, тепер — 13!

Звертаюся до людей: коли йдете в лікарню, спочатку відвіда­йте сімейного лікаря. Отримайте електронне направлення, і тоді хірурги, терапевти та інші спеціа­лісти приймуть вас безкоштовно. Нема направлення - платіть кошти зі своєї кишені.
Медогляди. Дітям до 18 років вони безкоштовні. Дорослим - платні, як і скрізь в Україні.

Ведемо перемовини з керів­ником одного з банків - і в лікарні планується встановити банкомат. Зручно та прозоро зможете опла­тити за всі платні послуги.

Я розповідаю так детально тому, що питання важливе.

- Людей цікавить і освітлен­ня вулиць, втомилися ходити в пітьмі у вечірній час.
- Війна та відповідні накази військової адміністрації змусили нас вимкнути освітлення. Звичай­но ж, незручно. Єдиний плюс від цього - зекономили пів мільйона наших із вами коштів, коштів громади.
Із жовтня освітлюємо вулиці, поки що з 19.00 до 21.00 в Коропі. Не всім зручно, та витрачати ве­ликі кошти, щоб освітлювати по­рожні вулиці, не можемо. Одинокі прохожі вимушені користуватися ліхтариками. Час освітлення бу­демо регулювати.

У селах усе вирішують ста­рости: коли і чи треба вмикати освітлення. На виконкомі окремі з них казали, що їм воно в даний час не потрібне.

- Про дрова для населення ви вже частково сказали.

- Так, усім не вистачить, тому що є військові замовлення. І ще й державні лісгоспи майже переста­ли людям відпускати ліс. У першу чергу забезпечуємо дровами ко­мунальні заклади. Та не всі школи впевнено йдуть в опалювальний сезон, дощі заважають заїхати в ліс на окремі, заплановані для вирубки ділянки. Підсохне - при­веземо дрова.
Не забуваємо про родини військових, та не всюди встигаємо - замовлень багато. Три зошити списані, три черги в комунально­му лісгоспі.

- Гуманітарна допомога, її потоки зміліли?
- За ці сім місяців гуманітарка стала джерелом життям для ба­гатьох людей, особливо в перші місяці війни. Люди, які вирвались з вогню без нічого, отримали продукти, засоби гігієни, інше. Ви­дано більше 250 тонн допомоги. У першу чергу - переселенцям, родинам військових, інвалідам та іншим пільговим категоріям.

Гуманітарна допомога - це часточка людських сердець із усього світу, присилають такі необхідні речі для нас.

Радію, що в нас активно пра­цює Червоний Хрест. За своїм статутом ця організація в першу чергу є там, де війна. І до нас іде величезна кількість вантажів. У Коропському відділенні впрова­джуються спеціальні програми Червоного Хреста, з'явилась змога взяти на роботу додаткових людей, а зарплатою їх забезпечує Київ.

Більше 15 тонн продуктових гуманітарних вантажів передано в освітні заклади громади, що збагатило раціон дітей і дозволи­ло зекономити бюджетні кошти.

І ще одне. Бува, їжджу у неблагополучні сім'ї з працівниками соціальних служб. Є багато родин у скрутному становищі, часто через те, що батьки випивають. А діти хочуть їсти. Веземо, допо­магаємо.

- Як справи з облаштованістю населених пунктів гро­мади?
- У нас більш-менш гарно, чи­сто. За допомогою державної про­грами - через центр зайнятості
- поновили на роботі працівників із благоустрою в старостатах. В Оболонському та Атюшівському старостинських округах ремон­туємо містки. Підтримуємо в на­лежному стані як села, так і Короп.

Та роботи - мінімальні, бракує коштів на капітальні будівельні роботи.

І в час війни мені б совість не дозволила класти тротуарну плитку. Зайві кошти направляємо на допомогу людям.
Правда, розпочали роботи зі створення в Коропі сучасного теплого туалету біля автостанції. Це непросто тому, що будівельні матеріали дорогі.

Виконана ще одна вкрай важ­лива робота - люди не повинні пити воду з азбестових труб. Тому по Коропу прокладено 1000 метрів сучасного водопроводу, в минулому - 520 м.

- Великі аварійні дерева не обрізуєте в цьому році?

- У програмі заплановано 150 тисяч гривень на це. Та хлопці з Мени, з якими співпрацювали, на війні. Малі дерева спилюємо силами працівників комунальних служб.

- А як взагалі з фінансами?
- Фінансовий стан громади непростий. Із різних причин не сплачуються в повному обсязі по­датки. Хтось (приміром, аграрії не можуть продати свою продукцію) не може, хтось хитрує. Та з часом усе врегулюється.
Тому серйозні кошти витрача­ємо на найнеобхідніше. Ось при­дбали за зекономлені в минулому році кошти освітянської субвенції шкільний автобус для Кариль- ської школи. Кошти значні - 2 мільйони 390 тисяч гривень. Та почався ажіотаж - і його вартість уже доходить до трьох мільйонів, але ми встигли.

Із минулого року новим авто­бусом їздять діти з Риботинської школи. На черзі - Шабалинів та Атюша. Діти не повинні їздити на сорокарічному транспорті.
Пріоритет для нас - зберегти мережу закладів. Школи, дитя­чі садки, старостати, заклади культури та спорту, позашкільні - нічого не закрили. Зберегли і будинки для престарілих людей, а це 4 мільйони гривень. Деякі потужні громади Чернігівщини закрили їх, людей перевезли в обласний центр. Та я вважаю це неправильним. Люди трудилися, здоров'я поклали для процвітання Коропщини, і вони мають право доживати віку у рідній стороні.
Безкоштовно харчуємо 400 учнів пільгових категорій.

І ще раз наголошую: при кож­ній нагоді допомагаємо військо­вим.
Дякую! Наболілих питань більше немає. Дощ усе періщить: не пригадую такої мокрої осені. Заглядаю в стрічку новин - звіль­нено нові населені пункти на Херсонщині. Чекаємо всі разом перемоги.

Джерело: газета "Нові горизонти" від 06.10.2022, Людмила МЕЛЬНИК

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Короп, Куніцин

Добавить в: