У Голубичах в погреб залетіла машина

На початку літа в селі Голубичі Ріпкинського району, розташованому на магістралі Київ-Санкт-Петербург, знаки населеного пункту на білому тлі поміняли на такі ж, але на синьому тлі. А два місяці тому знаки, які сповіщають водіїв про початок населеного пункту, взагалі зникли. Залишилися лише ті, що повідомляють про закінчення. Машини їдуть селом зі швидкістю 110 кілометрів на годину (це ті, які за правилами: 90 — дозволено, а за +20 не штрафують. «Безправильні» літають, як у космосі...) Одна збила людину, пролетіла 180 метрів і зупинилася в погребі.

— Білі знаки поміняли на сині без відома сільської ради, — говорить голубицький  сільський голова Віктор Магула.  — Лише потім Ріпкинський відділ ДАІ повідомив листом, що знаки встановили для покращення пропускної здатності дороги. Я вже попросив, щоб хоч дали знак «Перегін худоби». А то машини літають, череду перегнати через дорогу неможливо. Щоправда, знак з коровою встановили досить швидко.

А десь два місяці тому зникли в'їзні знаки. Приїхала міліція, склала документи, але знаків тоді не знайшли. А днями мені сказали, що вони лежать у траві. Про це в міліцію я ще не повідомляв.
У Голубичах над трасою розташовано дев'ять будинків. Усього в селі живе 520 чоловік.
Йдемо до Петра Красножона, чия хата стоїть понад дорогою. Може, він бачив більше?

—  Знаки зняли десь у середині жовтня, серед дня, мабуть, якісь дорожники. Знаки ще довго валялися під стойками. А потім хтось вивернув стойки й поцупив знаки, — говорить Петро Іванович. — Їх було прикріплено дротом, зняти неважко.
Тепер замість знака населеного пункту на дерев'яній тичці стоїть знак «рекомендована швидкість 50 кілометрів на годину», і табличка пояснює «взимку».

— Машини так літають, що чекати доводиться хвилин по п'ять, поки почнеш переходити дорогу, — продовжує Красножон. — А одного разу «Ауді» збила хлопця, який чекав автобуса. Пролетіла 180 метрів, потрощила паркан і зупинилася в погребі сусідки Ганни Позняк. Постраждалий, ріпкинець Сашко Кашлєв, лікувався в обласній лікарні. У нього були зламані палець руки і два ребра.

—Ходила до ріпкинського прокурора, щоб поміг стребувать дві тисячі гривень, у які мені обійшовся ремонт погреба, — скаржиться 79-річна Ганна Позняк. — Той водій, чернігівець Сергій Зайцев, тільки забор поремонтіровав і привіз три мішки цементу на погріб.
А я ж до нього як до сина однеслась. Увійшов такий переляканий, каже, скільки вам треба заплатить. Я зразу ціну не зложила, кажу, краще зроби все, як було. А тоді й додаю: «Я бабка-шептуха, давай виллю на воск ляк». Не схотів.
Забор його хлопці одремонтіровали, а на погреб мусила сама людей наймать. Спочатку він не отвічав по мобільному, а потім явився і каже, що у нього грошей мені платить нема, якщо хочу— хай требую через суд. Оце хожу то до начальника міліції, то до прокурора...

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №51 (1231)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: