Школярка з Ніжина зібрала 50 тисяч на тепловізор

 

11-річна Діана Насібова з Ніжина вже не один мі­сяць продає на місцево­му ринку власні вироби з бісеру, а всю виручку пе­редає на потреби ЗСУ. Всього школярка назби­рала вже понад 50 тисяч гривень!
— Почалося все спонтан­но, — розказує мама Діани Світ­лана Насібова. — Дочка змал­ку обожнює котів і собак, усюди їх підбирає і намагається прила­штувати в добрі руки. Улітку Ді­ана ходила на ринок і роздава­ла там бездомних тваринок не­байдужим людям. А десь на по­чатку серпня прийшла додому й каже: «Біля мене на ринку стоїть дівчинка і продає саморобні бре­локи, а 20% віддає на ЗСУ. Мож­на, я візьму свої малюнки, виро­би з легкого пластиліну та бісеру і теж продаватиму, а всі гроші від­даватиму нашим військовим?» Я, звісно ж, дозволила. Ось тільки пе­реживала, чи купуватимуть щось у неї.



Хвилювання виявилися марни­ми, бо вже за перший день Діана заробила 450 гривень.

— Вироби з пластиліну розби­рали неспішно, а ось каблучки з бісеру (у мене було із собою п'ять штук) зразу розкупили, — каже Ді­ана. — Тож я вирішила, що надалі торгуватиму прикрасами з бісеру.

— Хто тебе навчив їх плести?
— Я сама. Іще давно. Подиви­лася в Інтернеті, як це робиться, спробувала — вийшло. Бісер для прикрас мені дає моя тьотя (вона торгує ним на ринку). Зараз я вже приловчилася і можу швидко роби­ти різні прикраси. Наприклад, на одну каблучку витрачаю 5-10 хви­лин. на хрестик — 15 хвилин. А ось на такий брелок із синьо-жовтим сердечком (показує. — Авт.) іде пів години. Ціну я виставляю неве­лику. Каблучка коштує 10 гривень, хрестик —15, сережки - 25, а бре­лок — 30. Найкраще купують саме брелоки. При цьому часто дають по 100-200 гривень, а решту за­лишають мені.

Вторговані за перший день гро­ші Діана віддала волонтерам, які на місцевому ярмарку збирали ко­шти для ЗСУ. А потім вирішила пе­редавати все зароблене перевіре­ній людині — отцю Сергію із Всіхсвятської церкви в Ніжині.

— Дочка сама підійшла до ме­не й запитала: «Можна, я всі гро­ші передаватиму отцю Сергію? Ме­ні так спокійніше буде». Наша ро­дина з ним давно знайома. Отець Сергій ще з 2014-го року майже щотижня возить гуманітарну допомо­гу нашим бійцям на передову. І Діанка про це добре знає, бо наш та­то Рустам не раз їздив із ним у зо­ну АТО до наших військових, - го­ворить Світлана.

Попри перші успіхи, зізнається жінка, вона сумнівалася, чи надов­го в дочки вистачить запалу.

- Влітку дітям хочеться відпо­чити, довше поспати. Втім Діана щоранку сама вставала о восьмій і йшла на ринок. А поверталася до­дому по обіді. Якось я пішла з нею, то насилу вистояла до кінця Але Ді­ана дуже наполеглива. У неї непереборне бажання допомагати ЗСУ, - продовжує Світлана. — А ще ме­не вразив один випадок. На вули­ці тоді була спека, а я забула дати дочці кишенькових грошей. Дзво­нить мені: «Мамо, я дуже хочу пи­ти, а відлучитися не можу. Приве­зи мені води, бо в мене із собою немає грошей». Я сказала їй, щоб вона взяла грошей на мінералку із вторгованих на армію, а я їй вдо­ма віддам. І що ви думаєте? Діанка так і не взяла ні копійки. Настільки це для неї принципово. Тож довело­ся мені везти їй воду (посміхається — Авт.). Дочка й зараз збирає гро­ші для ЗСУ. На ринку її можна поба­чити в будь-яку погоду. Проте лише вихідними, бо в будні у неї онлайн-уроки. А після занять вона плете но­ві прикраси на продаж.

Щоб привернути увагу пере­хожих, Діана завжди приходить на ринок загорнувшись в український прапор, а також співає патріотичні пісні й танцює.

— Тоді зовсім не Нудно стоя­ти на одному місці, — пояснює. — Час від часу мені на поміч прихо­дять друзі. Вони або віддають ме­ні свої вироби на продаж, або тор­гують зі мною за компанію. Правда, у них не завжди вистачає терпіння достояти до кінця, тож можуть піти додому раніше (сміється. — Авт.). У середньому за день я заробляю З тисячі гривень, а мій рекорд — 5 700 гривень.

— Як реагують люди?
— По-різному. Багато хто при­гощає нас солодощами, фрук­тами. Якось нам стільки морози­ва дали, що ми його навіть не всти­гали їсти. Чимало людей підходять обійнятися, дякують, фотографу­ються. Але кілька разів траплялося, що й чіплялися. Якийсь чоловік до­питувався в мене:« Чому ти тут сто­їш? Іди краще додому уроки вчи­ти». Та, на щастя, таких людей не­багато. До того ж мама вчить ме­не не реагувати на них. Дуже при­язно до мене ставляться тітоньки, які неподалік торгують квітами. Бу­ває, навіть залишають на продаж свої букети з умовою, що 50% від виручки піде на ЗСУ.

— Я пишаюся дочкою і розу­мію, що це її внесок у нашу Пе­ремогу, — говорить Світлана. — Паралельно Діанка прилаштовує котиків і собачок, яких їй на ри­нок привозять зооволонтери. А ще продає глиняний посуд місцево­го археолога, доцента Ніжинсько­го університету імені Гоголя Івана Кедуна, який зараз у ЗСУ. Ми з чо­ловіком маємо магазинчик із про­дажу вікон, дверей і різноманіт­них сувенірів. І колись давно, ще до повномасштабного вторгнен­ня росії. Іван попросив нас виста­вити на продаж його глиняний по­суд, щоб зароблене йшло на заку­півлю матеріалів для університету. Ми погодилися Коли ж Діана по­чала збирати гроші на ЗСУ, то за­пропонувала продавати на ринку ще й ці горщички Ми з чоловіком зідзвонилися з Іваном, і він схва­лив цю ідею. Тільки попросив, щоб усе зароблене з його горщиків ми віддавали отцю Сергію на пальне.

На додачу Діана продає україн­ські прапорці й наліпки, які закупи­ла за свої кишенькові гроші. А від­недавна ще й «сувеніри», які їй пе­редали військові.

— Спершу мені подарували ту­бус від гранатомета. Я вистави­ла за нього ціну 200 гривень, про­те його зразу ж купили за 300. Днями передали кілька корпусів від мінометних снарядів, які я теж збираюся продати. їх можна вико­ристовувати як вази для квітів або просто залишити собі на згадку.



Із Діаною ми спілкувалися 14 жовтня. На той момент вона за­робила вже 51 тисячу гривень. Ці гроші пішли на купівлю тепловізора (вартістю 2 тисячі доларів), якого отець Сергій відвіз нашим військовим на Донецький напря­мок. Тим часом Діана за вихідні зі­брала ще майже 8 тисяч гривень!

- Військові попросили ще од­ного тепловізора, тож збиратиму гроші на нього, — каже Діана. — А загалом буду допомагати нашим захисникам стільки, скільки знадобиться. Аж до Перемоги! Олексій ПРИЩЕПА, м. Ніжин



Джерело: Джерело: газета “Гарт” від 20.10.2022, Олексій ПРИЩЕПА, відео - ТСН

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.