Валерій Гусєв плекає виноградну лозу на радість дорослим і дітям

Село Карпилівка знаходиться на відстані від Чернігова трохи більше 90-ти кілометрів по дорозі на Київ Р69. Проте, від самої траси цей населений пункт розташований на відстані близько 15 кілометрів, через що місцевим жителям пощастило і російські війська оминули їх стороною. Але звичайно війна і тут далася взнаки — у когось, наприклад, до сих пір живуть родичі чи знайомі з інших регіонів країни, знайшовши у Карпилівці тимчасовий прихисток, хтось втратив роботу, хтось долучився до ЗСУ. А ось герой нашого матеріалу 31-річний Валерій Гусєв продовжує плекати справу всього свого життя і до нього, аби спробувати напоєні сонцем цього важкого літа війни виноградні грона та персики, їдуть не тільки з усього Прилуцького району, а й зі столиці.




Вересень на родинному обійсті Гусєва — пора збору врожаю. Під нього відведено 80 соток землі — 40 під столовий виноград, ще 40 - під персики. Також невгамовний чоловік цього року виростив цілу теплицю огірків, бо через війну і окупацію Херсонської області цей традиційний овоч став менш доступним.





Більше 10 років тому Валерій купив 3 гектари землі, колишнього пасовища біля свого дому. Приватизував її та заходився наводити лад, адже аби посадити такі примхливі культури, як виноград та персики потрібно було повністю звільнити ділянку від бур'янів, викорчувати пні і таке інше. Окрім цього, слід було підготувати умови для вирощування лози — вкопати стовпчики, закупити сітку, самі саджанці. А потім чекати 3 роки більш-менш повноцінного врожаю.

В 2012-му році Гусєв посадив свої перші 110 кущів винограду, зараз їх близько 210 — це 21 ряд, довжиною 30 метрів кожен, на кожному ряді росте 10 кущів. Поряд 400 дерев персиків різноманітних сортів.

До своєї мрії Гусєв йшов довго, адже після 9-го класу пішов вчитися на автослюсара не за покликом серця (бо ж ще зі школи подобалось столярство), а тому що ця професія вважалась більш затребуваною. По закінченню училища здав документи на навчання у Національний фармацевтичний університет Харкова, де й прожив 8 років. А зараз з Харкова до брата, матері та вітчима повернулась рідна сестра Валерія Валентина. Дівчина проживала у районі Північна Салтівка, який безкінечно обстрілюють ракетами росіяни.

- Я декілька років, прожив у цьому прекрасному місті і коли дивлюсь в інтернеті відео, на яких зафіксовано масштаби ушкоджень вулиць і житлових кварталів, по яким я колись ходив, - у мене просто серце кров'ю обливається, - зітхає Валерій.

- У Харкові я здобув спеціальність “біотехнолог” і вона мені дуже згодилась у теперішній моїй справі, але у фармацевтичній сфері не довелось попрацювати, душа тягнула до землі, у мене була мрія, скільки себе пам'ятаю, посадити великий виноградник і саме цим приносити користь і задоволення людям.

- Скільки різних сортів винограду маєте?
- Близько 50-70, в тому числі гібриди, як правило, вони ростуть врізнобій, але є у мене, наприклад, 10 монорядів, де ростуть кущі виключного певного сорту.

Сорти на ділянці час від часу змінюю, буває поведешся на рекламу, придбаєш якусь новинку, а виявляється, що не така вже вона хороша, ягода від дощу лопається, через що отримуєш одні збитки. Тож, ті що не подобаються, я прибираю, а замість них висаджую нові, та без експериментів нікуди. В середньому кожного року змінюю 10 сортів винограду. Але є ряди, які з самого першого року посадки виноградника плодоносять і ще будуть плодоносити, людям і мені подобаються їх смакові якості.

- Також потрібно брати до уваги, що у нас північний регіон, а виноград дуже любить сонце і той сорт, що прекрасно почуває себе на Херсонщині, на Чернігівщині не буде мати такі ж самі смакові якості. Ба більше, ягоди на смак одного й того сорту чи гібриду будуть відрізнятись, навіть, якщо вони виросли на двох кущах, розташованих поряд.

- Зауважу, що в Україні дуже розвинена індустрія створення саме гібридних сортів рослин, винограду також. В нас є прекрасні умільці, які селекціонують дуже цікаві гібриди. Замовляю в них новинки по інтернету, за бажанням перед тим, як замовити саджанець можна скуштувати сам виноград, продавці надсилають частинку дозрілого грона, аби ти міг зробити висновки наживо, а не за описом чи фото.





- Скільки часу проходить від посадки куща до збору з нього врожаю?
- За умови сприятливих погодних умов і того, що ви збережете лозу на слідуючий рік з посадженого в цьому році куща зможу зібрати сигнальний врожай. Сигнальний врожай, це коли у вас зав'язалось гроно, а ви від нього залишаєте третину, аби зрозуміти чи до вподоби вам цей сорт, на другий рік — це буде пару гронок з куща, а на третій рік — це буде вже більш-менш нормальний врожай.

- Скільки зараз збираєте винограду, він дозріває одномоментно чи є ранні та пізні сорти?
- Популярністю користуються пізні сорти, як персиків так і винограду. Наприклад, сорт “Анюта” непогано себе показав, цей виноград дозріває наприкінці вересня і може зберігатись у погребі у зірваному виді 3-4 тижні. Тож під пізні сорти відвів значні ділянки.

- Якщо брати цей рік і минулий, які були не дуже хороші для винограду в плані погоди, то зазвичай перші грона придатні до їжі ми зрізаємо в 20-х числах серпня. І далі до перших серйозних приморозків.

- Пару днів тому вже були невеликі приморозки, але моє обійстя знаходиться на горі, у найвищій точці села, тож вони не дуже відчулись. Був лише легенький іній в одному з рядів на винограді. Виноград зараз виглядає дуже красиво, але було недостатньо тепла, тож цукор погано набирається. Ця культура вельми чутлива до пониження температури і коли вона опускається нижче 10 градусів — це для винограду великий стрес. У минулому році багато ягоди побив град та зливи, троси порвало на яких кущі тримались. В цілому збір врожаю триває 2 місяці. Виноградник дає близько 1.5 тонни врожаю, кожне гроно важить в середньому 1 кг.

- Чи робите з нього вино?
- Для себе трошки так, але весь мій виноград столових сортів, тож вино з нього виходить прісним і нецікавим. Виноград винних сортів ще більш примхливий, аніж столових і відповідно вирощувати його на півночі країни ще складніше. Я подумував про те, аби для експерименту посадити декілька кущів винних сортів винограду, але на це поки що нема часу і зайвих фінансів, - пояснює чоловік. Недостатньо лише кущ встромити в землю — потрібно ще поставити стовпчики, встановити проволоку та шпалеру, а це досить затратно по часу і грошам.

- Взимку виноград потребує догляду?
- По завершенню сезону, коли на дворі вже серйозні приморозки, листя з винограду опало, робиться обрізка, заготівля черенків (їх кладуть у погріб) проводиться вкривання винограду: все зрізається, знімається з проволоки, кладеться на землю і покривається землею. У такому стані виноград перебуває до кінця весни, до моменту, коли пройдуть всі заморозки.

Навесні я підходжу, відкопую по одному кущику, дивлюсь, в якому стані лоза, чи пробиваються бруньки. Але зима винограду, навіть у нашому кліматі, не так страшна як весняні заморозки. Був рік (2019-й), коли у мене весь виноград пропав через заморозки навесні, перед цвітінням, він вже випустив бруньки і тут — на тобі. В такій ситуації ти просто працюєш на відновлення куща на слідуючий рік.
Відновлення куща проводиться лише тому випадку, коли у вас не страждає основний рукав, тобто, якщо після заморозку, кущ із своєї “голови” (із землі) відбиває нові пагони. Тоді заново вирощуєте новий молоденький кущ. А отже рік працюєте просто так. Тому я вирішив після того випадку ще персиків досадити.



- Виноградарство це основна ваша справа?
- На жаль, не основна, це і хобі і праця, бо досить ризиковано, адже як я сказав вище, можна через погоду залишитись взагалі без врожаю і відповідно без грошей. Якихось програм підтримки від держави, для таких як я, також не існує.

- Який врожай персиків?
- Дерева молоді дуже, висаджені в основному, в 2020-му році, тож в середньому не більше 2 кг. з одного дерева.

- Щось наче малувато лише 2 кіло з дерева?
- Дуже важливо при вирощуванні персиків займатися сильною обрізкою, для нормування врожаю. Інакше, дерево буде обвішане персиками, гілки будуть ламатись і воно плодоноситиме в кращому випадку 3-4 роки, а потім загине. Коли персики досягають піку свого плодоношення при правильній щорічній обрізці врожай доходить до 10-15 кг. з дерева гарних, товарного виду плодів.

- Яким чином реалізуєте виноград та персики? Адже село у вас невелике, обласний центр та столиця далеченько, ну нехай з Прилук (45 км. від Карпилівки) хтось приїде, але задля декількох кілограмів фруктів теж не кожен захоче бензин палити...
- Весь врожай розходиться повністю. Справа в тому, що за ці роки, про мій виноградник дізналось досить багато людей, не тільки з Чернігівщини, а й інших регіонів, яки приїздять сюди до родичів. Були в мене люди з Сум, Києва, Миколаєва, Одеси і так далі. Більше половини з них — це постійні покупці.

- Реалізувати продукцію гуртово, десь на ринку принципово не хочу. Я коли, планував свій виноградник, хотів, аби люди приїздили сюди особисто, могли спробувати ягоду на смак, зробити красиві фото на пам'ять.

- Іноді запитують, про те щоб надіслав виноград по пошті, але ж ви знаєте, наших перевізників, навіть з поміткою “крихке” така ніжна ягода не дійде у нормальному стані до замовника, як ти її не пакуй. Тож поки що всі замовники приїздять особисто, спілкування з ними та компліменти щодо винограду і персиків надають мені неабиякого натхнення.

- Це дуже приємні відчуття, коли людина від тебе їде не тільки з фруктами, але й коли її очі сяють від того, що вона походила обійстям, коли їсть той персик прямо з дерева, і сік по руках тече, бо він класний, - смачно розповідає Валерій.

- А коли ти купляєш його у магазині, зірваного ще зеленим, то в кращому випадку він буде просто солодкий — це зовсім не те.



На фото 5-річна Віка, яка разом з мамою приїхала до родичів у Карпилівку з під Бучі, де під час бойових дій її родина переховувалась у підвалі



- До речі, правильно куштувати ягоду з грона — з під низу. Бо якщо нижні ягоди, яким дістається найменше сонця добрі на смак, то верхні обов'язково будуть солодкі, - ділиться невеличким секретом вибору винограду чоловік.

- Тож щоб людина не обрала для себе кислу гронку і в мене не було поганих відгуків, я особисто куштую їх, починаючи саме з нижніх ягод. Якщо обираєте ягоду на базарі також раджу куштувати нижні ягоди перед купівлею, чи хоча б з середини грона.

Окрім песиків та винограду Валерій Гусєв займається ще столярством, до якого тягнуло з дитинства. На фото нижче дерев'яні авторські альтанки, які йому замовляли до війни навіть у Яремче, але на жаль доставка виходить чи не в таку ж ціну, як сам виріб, тож поки що вони розходяться в межах нашої області. Нещодавно одна з них поїхала на обійстя жительки міста Ніжин. Доставляється альтанка у розібраному вигляді, а потім Валерій на місці її збирає.

- Альтанка виглядає досить незвично і нестандартно, як робили дизайн, з якої породи дерева?
- Ідею частково підгледів в Інтернеті. Можу робити і стандартні, так звані “народні” просто з брусу, але мені це — нецікаво. Подобається дивувати людей, бачити їх захоплені очі. Я довгий час займався виготовленням гойдалок, аж одного разу друг попросив зробити йому альтанку для відпочинку, результат йому дуже сподобався. На фото вони виглядають невеличкими, але насправді, там з комфортом може розміститися компанія у 10 чоловік, стіл 2.5 м., по 50 сантиметрів на особу, площа альтанки 2 на 3 метри.

У процесі роботи використовую різні породи деревини, на підлозі — сосна, під дахом вільха, деякі елементи з дубу, дах роблю з металочерепиці 45-ки, собівартість якого майже 6000 грн., все продумано так, аби виріб довго прослужив з огляду на погодні умови.



На фото - гойдалка



На фото 18-річний Олексій помічник Валерія у брендованій футболці Gusev, концепцію надпису розробила сестра-дизайнерка Валентина Гусєва



- Чи не думали започаткувати власну справу, аби можна була найняти більше помічників і не відволікатися на поточні роботи, а генерувати ідеї, розвиватися?
- Звичайно думав, але поки все це тримається лише на власному ентузіазмі, а з початком війни все подорожчало і відсутня визначеність майбутнього, та ж пилка яка коштувала раніше 40 тисяч гривень, зараз — 70. Я порахував, що аби кинув усе це, та поїхав робити у Польщу на завод, то мав би більше грошей і менше клопотів. Але ж те, що маю зараз — мені до душі і не уявляю, як би жив без цього, - підсумовує Валерій. Проте сподіваюсь на краще, як і всі українці.


Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: