Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Місто і регіон » Деградоване виродство під триколором або насилля замість зброї

Деградоване виродство під триколором або насилля замість зброї

 

Війна - жахлива у своїй нищівній силі, кількості вбитих невинних, жорстокості та багатогранності форм знищення супротивника. І зґвал­тування, як це не дико, - одна з них. Воно символізує приниження і підкорення ворога, його жінок та чоловіків. Солдати, цілі армії в усі часи не гребували вчиняти насилля проти цивільного населення. У самому тільки ХХ столітті маємо кілька задокументованих свідчень: у роки Другої Світової війни Імперська армія Японії втягнула у сексу­альне рабство від 45 до 400 тисяч жінок із окупованих територій, які в організованих військовий борделях для японських солдатів були «жінками для втіхи»; під час Боснійської війни у першій половині 90-х років серби масово ґвалтували боснійських цивільних (Фочанська ет­нічна чистка); влітку 1994 року тимчасовий уряд влаштував геноцид у Руанді, під час якого бойовики народності хуту ґвалтували та вбивали жінок етнічної меншості, народності тутсі; під час громадянської війни в Іраку у серпні 2014 року геноциду зазнали єзиди, 5-7 тисяч пред­ставниць цієї національності викрали у сексуальне рабство; у 2015 році у місті Кундуз афганські таліби брали участь у масових вбивствах і групових зґвалтуваннях афганських цивільних жінок та дітей, родичок поліцейських та солдатів.



Викрадали та силою брали афганських жінок радянські солдати у 1980 році. І для «другої армії міра» це був не перший, і як бачимо - не останній, випадок застосування такої ницої форми знищення супро­тивника.

Помста чи хіть?

Свого часу справжньою бомбою став бестселер англійського історика Ентоні Бівора «Падіння Берліна. 1945», проти якого яро протестувало посольство росії та кілька російських істориків. Адже ав­тор у книзі зібрав архівні документи та покази свідків, а в одній із глав розкрив наймасштабніші масові зґвалтування в історії! За його даними, лише в Берлі­ні жертвами радянських солдатів були майже 130 тисяч німецьких жінок та ді­вчаток, близько 10 тисяч із них померли внаслідок абортів, покінчили життя само­губством. Загалом за період захоплення німецьких територій, зґвалтували майже 2 мільйони представниць слабкої статі! Військовий кореспондент Червоної Армії Наталія Гессе писала: «Російські солда­ти ґвалтували всіх німкень віком від 8 до 80. Це була армія ґвалтівників». Інший воєнкор Василь Гроссман відзначав, що жертвами солдатів були не лише німкені. Адже часто за поспіхом чи в п’яному уга­рі вони не розбиралися і хапали полячок, молодих, по 14-16 років, росіянок, украї­нок і білорусок, яких примусово вислали на роботи до Германії.

Офіцери та вище радянське керівни­цтво про «моральний облік» своїх бійців знали. У січні 1945 року учасник югос­лавської делегації комуністів (у 1944 році населення Югославії також потерпало від мародерства та насилля «асвабаді- тєлєй») Міловану Джиласу розповів про це самому Сталіну, на що той відповів: «Хіба Джилас не може зрозуміти бійця, який пройшов тисячі кілометрів крізь кров, вогонь та смерть, якщо він по­бешкетує з жінкою чи забере яку-небудь дрібничку?» У протокольному записі бе­сіди радянського керівництва з делега­цією Національного комітету визволення Югославії зазначено так: «Тов. Сталін підкреслив, що це абсолютно невірно, це образливо. Не можна характеризувати армію на основі окремих випадків, через одного виродка не можна ображати всю Червону Армію. Потрібно зрозуміти душу бійця, який пройшов із боями 3 тисячі кі­лометрів від Сталінграда до Будапешта. Боєць думає: він герой, йому все можна, сьогодні він живий, завтра вбитий, йому все пробачать. Бійці втомилися, висна­жилися у довгій та важкій війні. Непра­вильно приймати точку зору «пристойно­го інтелігента».

Російська влада також усе заперечу­вала. Навіть ті випадки сексуального на­силля, щодо яких є безсумнівні свідчен­
ня, списують на жорстоку, але зрозумілу помсту за безчинства, які скоювали самі нацисти на окупованих територіях.
Але за що, у такому випадку, мстилися тим же югославцям? Чи угорцям, які навіть хочуть встановити пам’ятник «Жінкам, зґвалтованим під час війн»? Чи нам, українцям? Збереглося немало документів про безпечинства солдатів із партизанських формувань, створених радянським держапаратом.

У документах націоналістичного під­пілля є повідомлення не лише з західних регіонів, а й з центральної України: «Бу­вають часті випадки ґвалтування жінок сіл Меньківка, Поромівка Житомирської області». У лютому 1944 року у Горохівському районі Волинської області зафік­сували показовий випадок: «Оперуючи селами, червоні ґвалтували жінок. У селі Воромлі під час ґвалтування 5 дівчат зай­шов червоний старшина-лейтенант. Коли він заборонив це робити, його ледь не за­стрелили, і він пішов». У Тернопільській області у березні 1944 року, за свідчен­нями оунівців, партизани в першу чергу намагалися знайти та знищити членів ОУН, проте цим не обмежувалися: «Коли дістануть горілки, п’ють до втрати здоро­вого глузду. Кидають зброю, стріляють у хаті, валяються по землі. Масово ґвал­тують жінок під дулом револьвера. До зґвалтованих ідуть «у чергу». Йде 10-20 чоловік... Є масові випадки, що в одному селі ґвалтують від 20 до 50 жінок». Слова націоналістичного підпілля підтверджу­ються доповідними записками до орга­нів держбезпеки колишніх партизанів В. Буслаєва та М. Сидоренка, які навряд брехали - за наклеп тоді суворо карали.

Насилля над своїми

Насилля по відношенню до місцевого населення було масовим, нерозбірли­вим, безжалісним. Але чого б вони мали жаліти простих югославців чи українців, якщо й по відношенню до своїх були амо­ральними?

Нерідко командний склад партизан­ських з’єднань обзаводився похідно-по­льовими «дружинами». І далеко не всі союзи з командирами були добровільни­ми. Ось, наприклад, доповідна на одно­го командира батальйону: «Переведена до нас мінер-інструктор Нікольська Ліра з перших днів показала себе як один із відданих, сміливих і відважних бійців. Не дивлячись на те, що був відданий наказ по військовій частині інструкторів-мінерів у бій та на операції не відправляти, лише на диверсійну роботу, В. Кудрявський із перших днів її приїзду вирішив викорис­товувати її в своїх цілях, вважаючи, що командир повинен спробувати всіх ново­прибулих дівчат, як це зазвичай він ро­бив. Але Нікольська суворо відмовила йому й не стала його «жертвою». Тоді Кудрявський обеззброїв її та відправим рядовим бійцем у роту, сподіваючись, що після цього вона все ж «поступить­ся» йому. Але не вийшло. Рота пішла у бій, і Нікольська Ліра героїчно загинула у бою.»

Ще один штрих до портрету «висо­коморального» російського солдата до­дала одна полячка, з якою ми випадково розговорилися у соцмережах: «Я живу в Освенцімі, за 3 км від місця, де 80 років тому відбувалися ті жахіття. Мої мама та бабуся пройшли через табір. Мама тоді була дитиною, але все пам’ятає. По­бачивши по телевізору репортаж із Бучі, вона сказала: «Тільки росіяни здатні на таке». Бо після звільнення табору росіяни робили те саме. Вони вбивали в’язнів, вони ґвалтували їх, ледь живих.»

Усі ці свідчення, задокументовані до­повідні, книги, основані на архівних запи­сах викликають єдине і цілком логічне за­питання: то де тут про помсту нацистам? Бож ґвалтували без розбору, ворогів і мирних, старих і малих, просто тому, що так хотіли. І де тут про «окремі випад­ки»? Ми не стверджуємо, що ґвалтівни­ками були абсолютно всі, адже мільйони справжніх бійців, у тому числі - й укра­їнців, не дозволяли собі подібних без­чинств, а поклали своє життя та здоров’я заради перемоги. Але, на жаль, плямою на армію, хоч як не заперечував югосавцю Сталін, це все ж лягло.

Геноцид через насилля у ХХІ столітті

Сьогодні росія знову використовує на­силля як знаряддя війни проти українців. Міністри закордонних справ Канади та Великої Британії Мелані Жолі та Елізабет Трасс наприкінці квітня 2022 року заяви­ли, що сексуальне насильство російські війська використали під час вторгнення як «систематичну зброю для здійснення контролю над жінками. і вона є такою ж руйнівною у конфлікті, як хімічна зброя чи наземні міни». Жертвами «асвабадітєлєй» стали не лише молоді жінки, а й чоловіки, люди похилого віку, дівчатка і хлопчики, навіть немовлята...

Попри те, що всі події відбуваються фактично у режимі онлайн, статистика геноциду покищо занижена: не всі мають сили свідчити.

«Ми разом із ЮНІСЕФ зробили без­коштовну цілодобову гарячу лінію з на­дання психологічної підтримки. З 1 по 14 квітня таких дзвінків було 400. Зараз, звісно, вони продовжуються. Ці випад­ки страшні. Коли психологи кажуть, що вони, звичайно, зустрічалися з жертвами побутового насильства, але те, що роби­ли російські солдати з нашими жінками, дівчатами, дітьми, людьми похилого віку, чоловіками, було в сотні разів жорстокі­шим», - говорила омбудсмен із прав лю­дини Людмила Денісова. Вона додала, що загальну шкалу оцінити на той мо­мент було неможливо, оскільки більшість постраждалих, які дзвонили на гарячі лінії, шукали психологічної підтримки, не бажаючи давати офіційні свідчення.
Навіть невелику кількість задокумен­тованих випадків росія в особі речника дмитра пєскова називає «брехнею».
Проте наприкінці травня генеральний прокурор України Ірина Венедіктова пові­домила про спрямування до суду першої справи про зґвалтування. Судитимуть михайла романова, військовослужбовця 239-го полку 90-ї гвардійської танкової Вітебсько-Новгородської дивізії зс рф, який разом із іншим окупантом спочатку вбив чоловіка, а потім кілька разів по­глумився над його дружиною, житель­кою Броварського району, погрожуючи зброєю та насиллям навіть стосовно її маленького сина, який був поруч. Крив­дника жінка впізнала по профілю у соці­альній мережі. Наразі обвинувачений не перебуває у руках наших правоохорон­ців. Проте генпрокурор запевняє, що він не уникне справедливого суду та відпо­відальності перед законом.

Нам, звісно, дуже хочеться вірити, що десятиліттям безкарності ерефії нарешті прийде кінець. Хочеться також сподіва­тися, що відповість за свої дії не лише михайло романов, а й кожен російський ґвалтівник. І, чесно кажучи, особисто для мене навіть не принципово, покарає його закон чи людський суд та його месники. Бо будь-яке покарання не буде цілком справедливим. Спробуйте побачити в очах жінки чи дитини, над якою поглу­мився недолюдок, назавжди надломив­ши щось усередині, яка кара буде до­статньою? І чи буде достатньою взагалі?

Джерело: газета "Вісті Борзнянщини" від 21.07.2022, Марина ГРИНЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: насилля, росіяни

Добавить в: