Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Місто і регіон » У фельдшерів Ніжинської «швидкої» війна почалась з виклику на розбомблений аеродром ДСНС

У фельдшерів Ніжинської «швидкої» війна почалась з виклику на розбомблений аеродром ДСНС

 

Війна внесла значні зміни в роботу фахівців екстреної швидкої медичної допомоги в умовах «швидкої». Як і раніше, вони виїжджають на війни виклики. Продовжують працювати цілодобово і навіть під час комендантської години, але втричі більше ризикують своїми життями, щоб рятувати життя інших. Як працює Ніжинська станція екстреної швидкої медичної допомоги в умовах війни - далі. Перший день війни. Вранішній ракетний удар на ніжинський аеродром ДСНС сколихнув місто. На зміні чергував фельдшер Олександр Дирда. Він пригадує той трагічний ранок:



«О п'ятій поступив виклик. Ми їхали не знаючи, що там. Безпеку не розуміли. Коли прибули, там вже знаходились люди під завалами. Хтось закричав - Летить знову! Довелось усім бігти до бомбосховища. Ні...Страху не відчували. Ми виконували свої обов'язки. Коли вже повернулися на базу, ось тоді вже зрозуміли - війна... Попереду важка, відповідальна робота».



Наталія Демченко, старший фельдшер Ніжинської станції екстреної швидкої медичної допомоги розповідає: «У нас у колективі багато людей з інших населених пунктів: Носівки, Борзни, Бахмача, є з Прилук. У перші дні, хто виїхав додому, через окупацію тих населених пунктів, не зміг повернутися, а деяким працівникам довелося лишитися на місяць - півтора в Ніжині, практично з лютого до квітня. Жили на квартирах. Але наголошу, що ні водії, а ні фельдшера та сестри медичні з нашого колективу не покинули місто, не евакуйовувались з родинами. Посилено працювали. Наше відділення у підпорядкуванні Чернігівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. 26 - го лютого зателефонувала наша начальниця з Чернігова та сповістила - Центру немає, втрапив снаряд! Постало питання, як виїжджати на виклики, адже вони йшли на чернігівських диспетчерів. Наша ж справа, отримати сигнал і їхати на виклики. Я відразу звернулася до заступниці міського голови Ірини Грозенко, запитую - Що робити?

Дякуючи Ірині Вікторівні, питання вирішили. Почали інформувати населення через соціальні мережі, розміщувати номери телефонів нашої станції на офіційній сторінці міськради. Доба, дві, три - дзвінки пішли. На місцях чергували наші юди, приймали виклики в ручному режимі. Бригад по штатному розпису у нас 7. Шість у Ніжині, сьомий пункт постійного базування в Лосинівці. У зв'язку з вище згаданої ситуації, була невеличка недоукомплектація, тож у якості волонтерів допомагали й фахівці інших мед установ, навіть зі столиці. Зазначу, що більшість сільських населених пунктів на той час знаходилися під окупацією, наші бригади туди здебільшого виїжджати не могли. Доводилося їхати до блокпоста, і звідти забирати хворих для подальшої госпіталізації. Ситуації були різні.

Був дуже складний виклик з Великої Дороги. У будинок втрапив снаряд, людей з опіками різного ступеню потрібно було негайно забирати. Міст підірваний, дістатися не могли. Бригада виїхала до блокпоста, військові з ЗСУ через заміновані місця проводили наших працівників. Всі сили приклали, щоб людей врятувати».

«Надавати допомогу наш обов'язок», - долучаються до розмови працівники швидкої, - Навіть орка доводилося рятувати. Наші військові взяли його в полон - був поранений. Ми, українці гуманний народ!!!»

Що до населення міста. Здебільшого працювали в такому режимі. Диспетчера «швидкої» спілкувалися з хворим і приймали рішення щодо подальших дій. Якщо були відповідні підстави - направляли бригаду до пацієнта. Якщо ж таких підстав не було, то консультація надавалася телефоном. Всі з розумінням належно ставилися до ситуації, в якій опинилися.

Звісно, що медичні працівники мріють про мир та перемогу та аби були всі живі й здорові.



«Жоден з наших працівників не постраждав, на відміну від чернігівських колег, серед яких є загиблі, поранені, і такі, що лишилися без домівки. Також, хочу наголосити, що велася тісна співпраця і з міською владою: депутатами, міським головою Олександром Кодолою, його заступниками, постійно на телефоні - запитували, що потрібно. Нашим працівникам ніколи стояти було в чергах, тож допомагали й харчами, та всім необхідним. Подяка поліції та чоловікам тер оборони, які супроводжували в небезпечні місця, під час викликів. Дякуємо Богу і ЗСУ Разом ми сила! - підсумовує розмову Наталія Демченко.

Ніжинська міська газета "Вісті" від 16.06.2022, Тетяна МАРЧЕНКО фото автора Матеріал опубліковано в рамках проєкт УАМБ

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: швидка, фельдшер, Ніжин

Добавить в: