• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Мігрантів не бояться і навіть жаліють


Радио

Мігрантів не бояться і навіть жаліють

 



У п’ятницю, 19 листопада, біля пункту пропуску «Сеньківка» (Городнянщина) мігрантів не видно. Лише довжелезна трьохкілометрова черга з фур. Прикордонники, нацгвардійці і поліцейські посилюють охорону кордону. На початку листопада тисячі мігрантів з країн Близького Сходу намагалися прорватися з Білорусі до Польщі. А що у нас?




— У селі тихо і спокійно, як завжди. Смаглявих, чорнявих мігрантів у наших лісах ловлять постійно. Тому до цього вже звикли. Прикордонників багато зараз навколо, мотаються постійно по селу, — розмірковує Тамара Дудка з Сеньківки. — За новинами слідкую. Іноземців не боюся.

— Чи заливалися чужаки в селі жити?

— Зараз у Сеньківці проживають лише радянські мігранти. Європейські не затримуються, — сміється жінка. — Тридцять сім років тому я, дев’ятнадцятирічна, прийшла сюди заміж з Росії. Тут і залишилася жити. І таких багато.

— До хат доходять іноземці? Худобу крадуть?

— Ні, бояться до хат близько йти.

У свої шістдесят дев’ять років Микола Лебедєв активно слідкує за подіями в країні. Окрім кабельного телебачення, підключився ще й до всесвітньої мережі «Інтернет».



— Не потрібна їм Україна. Вони сюди не підуть. їх ціль — Європа. Ми самі живемо, як африканці. Немає ні нормальної роботи, ні оплати праці. У 70-ті я будував у Чернігові «Хімволокно». А зараз що? Розруха. От і тікають, хто куди може. Не тільки до нас, але й від нас, — вважає Микола Павлович.

— А якщо все ж таки зайдуть у село, як будете оборонятися?

— Навіщо оборонятися? Вони воювати з нами не збираються.


Років десять тому, бувало, заходили до нас, але ховалися в закинутих хатах та сараях. Китайці, індійці були. Навіть німці якось забрели. Але прикордонники їх швидко вираховували. Зараз строго стало на кордоні. Нічого не боюся. Щоправда, по кабельному телебаченню з п’ятдесяти двох каналів лише вісім — українських. Тому додатково новини читаю в телефоні. Син встановив антену і провів інтернет.

Жаліє мігрантів Олена Голован, продавчиня місцевого магазину:

— Не пам’ятаю, щоб у село хтось заходив. Мо' шукають кращого життя. Чого їх біля кордону там так довго тримати? Діти вже маленькі гинуть. Не співчуває їм ніхто. Нехай би пропустили.

Погоджується з Оленою і Валентина Лєскович.

— Я живу на околиці. Ближче всіх до пункту пропуску. Якби хотіли, то вже давно прийшли б і забрали те, що треба. Нащо їх тримати біля кордону, — вважає Валентина Миколаївна.

Тетяна Удова торгує в кафе-барі «Три сестри» біля пункту пропуску «Сеньківка» близько п’яти років.

— Мігранти не заходять поїсти? — цікавлюсь у жінки.

— Ні, тільки далекобійники. Машин то більше, то менше. То буває декілька днів взагалі тиша. А от сьогодні (19 листопада. — Авт.) он така величезна «колійка» стоїть.

— Не боїтеся навали іноземців?

— Подивлюсь телевізор, наче страшно стає. Постійно якісь заворушення по той бік. Танки то підганяють до кордону, то відганяють подалі. Але за вісім років війни вже звикла до такого. Маю надію, мігранти до нас не дійдуть, прикордонники нікого не пропустять.

За річковим кордоном стежать катери та безпілотники

— Загальна протяжність кордону з Білоруссю в межах Чернігівської області, яку охороняє прикордонний загін, складає 234 кілометри. З них річкою — 80 відсотків. Решта, відповідно, суходіл. Масових порушень державного кордону по воді не фіксували. Бували поодинокі випадки під час відпочинку та риболовлі. Виключно із необережності. Рибалки пристають до берега республіки Білорусь, — повідомила Галина Шеховцова, речниця Чернігівського прикордонного загону. — У навігаційний період, коли дозволено ходити по річці, охороняємо малими прикордонними катерами. В інший період, коли річка замерзає, патрулюємо берег. Також використовуємо пілотовану та безпілотну авіацію.

«ВісникЧ» №47 (1854) від 25 листопада 2021, Ольга Самсоненко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Сеньківка, Городнянщина, мігранти

Добавить в:
 
 


Центр Комплект