Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Місто і регіон » 25-річну Анну Ковальчук задушив колишній чоловік, після чого наклав на себе руки

25-річну Анну Ковальчук задушив колишній чоловік, після чого наклав на себе руки

 

Ця страшна трагедія трапилася у Вересочі у вівторок, 14 вересня, о 9-й ранку у будинку Ані, де вона проживала з двома малолітніми дітьми та співмешканцем.



Той день нічим не відрізнявся від інших сільських буднів.

Молода жінка відвела до школи свою 6-річну доньку Ангеліну, а сама займалася хатніми справами. 3-річний син Іллюша дивився мультики по телевізору. Співмешканець Ані - 35-річний Сергій того дня був на роботі у Київській області.

Як тут до хати увірвався колишній чоловік, батько її двох дітей - 36-річний Руслан Гавриленко...

Як усе починалося

У селі кажуть, що він давно погрожував Ані при зустрічах, у телефонних розмовах, що розквитається з нею за те, що розлучилася з ним без його на те згоди.Та й хто б питав його згоди, коли він на той час перебував у місцях позбавлення волі, причому, вдруге. Перший раз відсидів за те, що обікрав магазин у Вересочі. Другий - поцупив у сусіда дошки. Працювати - ніде не працював, а от на руку був нечистий...

Мабуть, не таке життя обіцяв 18-річній Ані, коли пропонував вийти за нього. Вона - вчорашня школярка, він - цілком дорослий молодик.

Коли народилася Ангелінка, батьки Руслана купили їм хату у Жуківці, аби молода родина мала власне житло і господарство. Та життя у сімейної пари не складалося. Старший на 11 років чоловік встановлював свої порядки, хотів, щоб дружина у всьому його слухалася і робила так, як він скаже. А сам у цей час мав проблеми із законом.

Аня



Аня була із багатодітної родини, де крім неї, росли ще 3 брати: два старші і один молодший за неї, нині -старшокласник місцевої школи.

Мені вдалося поспілкуватися з подругами Ані - 30-річною Мариною Яременко та 19-річною Анастасією Ковальовою, які на даний час мешкають у Києві, але приїхали попрощатися у день похорону.

- Аня була напрочуд доброю, щирою, відкритою натурою. Про таких кажуть: сонячна, світла людина. Нам раніше доводилося бувати у них вдома, коли ще Аня жила у мами. Завжди привітні, усміхнені, раді кожному, хто заходив у їхній дім. А як вона любила своїх діток, турбота про них завжди була у неї на першому місці. Аби гарно вдягнути їх, щоб вони мали все необхідне, їздила на роботу в с.Ковчин доїти корів. Адже помочі від чоловіка годі було й чекати.


Коли відсидів один строк, ще якось сподівалася, що Руслан зміниться, візьметься за розум і навіки розпрощається зі звичкою брати чуже. Але коли той загримів до в'язниці вдруге - остаточно вирішила розлучитися.

Спочатку з дітьми винаймали будинок у Вересочі, а згодом -викупили його. Зустрівся на життєвій дорозі односелець Сергій, почали жити разом. І Аня побачила інше ставлення до себе, і діти відчули батьківську турботу і тепло. Завели качок, порося, разом порали город. Тільки б жити та радіти, та не судилося.

«... і поховаєте нас в одній могилі»

Того дня, знаючи, що Сергія немає вдома, Гавриленко увірвався до будинку Ані. Чи була в них якась розмова і на яких тонах, достеменно ніхто не знає. Як і того, чи планував він позбавити життя колишню дружину, чи все це сталося у пориві люті. Не виключення, що чоловік знаходився під дією наркотичних речовин. Але сталося непоправне. Душогуб задушив Аню зарядним дротом від телефону.

У селі подейкують, що перед цим він зґвалтував жінку, яка до того ж була ще й вагітною. Але це лише припущення. Остаточний висновок повинна зробити експертиза за аналізом ДНК. На день здачі номера до друку (21 вересня) результатів експертизи ще не було.

Зробивши свою чорну справу, Гавриленко подзвонив сестрі і повідомив: «Я вбив Аню, сам теж жити не буду. Поховаєте нас в одній могилі». Сестра сприйняла це повідомлення, як чергову нісенітницю Руслана, не придавши цим словам належного значення.

А Гавриленко тим часом йшов вулицями села, поки не зустрів одного з односельців, якому теж розповів щось несуразне: мовляв, ми з Анею посварилися, я їй помстився і тепер вона лежить.» Односелець, відчуваючи щось недобре, зателефонував матері співмешканця Ані. Та швиденько поїхала перевірити, і побачивши жахливу картину, зателефонувала у відповідні служби.



Куликівські правоохоронці, прибувши на місце трагедії, одразу почали займатися пошуками Гавриленка. Були перекриті всі в'їзди і виїзди з села, району, оголошено про затримання головного підозрюваного у вбивстві.

Тим часом батьки Руслана, дізнавшись про те, що трапилося, теж зайнялися пошуками сина. Мати знайшла його повішеним у літній кухні при будинку в Жуківці, де вони раніше жили з Анею.

Вересочани розповідають, що в селі всі відмовлялися копати йому яму. Ледь знайшли якихось випивох. І поминати теж, окрім рідних, ніхто не прийшов...

* * *

Ховали Аню погожого осіннього дня, у четвер, 16 вересня. У труні, всередині оббитій білим атласом, лежала молода і гарна жінка, неначе спала. Плаття на ній теж було біле, як і величезні лілії, що поклав у труну цивільний чоловік Сергій.

Джерело: газета "Поліська правда" №38 (8774) від 23 вересня 2021, Валентина Селюк

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Вересоч, Ковальчук, трагедія

Добавить в: