• Брухт ДальнобойСервис


Магазинчик при дорозі

 

Тут у зошит вже не записують.



Траса проходить через центр села Дорогинки, що на Ічнянщині. Два магазини — з одного боку від дороги, два — з іншого. В обід покупці є в кожному.

У магазині-кафетерії «Берізка» і кави випити можна, сидячи за столиком, і продуктами закупитися. Є все необхідне, навіть готові заморожені відбивні.



Поки відпускала товар невеликій черзі, 39-річна Валентина Костенко, продавчиня, встигла вислухати розповідь бабусі про її чоловіка і його методи лікування (нічого нового, дід ховає ліки в гаражі), порадити жінкам, що взяти на обід людям і котам, поговорити з покупцями про політику, далеку і місцеву. І це лише за 20 хвилин. А «Берізка» відкрита з восьмої ранку до восьмої вечора.

— Працюю тут з 2017 року, — нарешті дочекалася, щоб поговорити, і я. — Люди йдуть за продуктами, найходовіший товар — хліб. Рідше — кави випити. Можуть отам сісти за столик, побалакати. Розливне пиво є тільки влітку, п'ють надворі.

Буває, ті, хто трасою їде, фальшивими грошима намагаються розрахуватися. Особливо роми. Або з порваною двохсоткою заходять. Я на око вичисляю. «Не такі» гроші не беремо, а товар назад забираємо. Не лаються, погоджуються. І йдуть до іншого магазину.

Кішка прибилася трьохмастна, годуємо. Як звуть — не знаю, вона в нас одна на всіх. Ночує то за магазином, то під церквою. А їсти сюди йде: у кого сосискою розживеться, у кого сарделькою.

— Кавалери, залицяльники ходять?

— Нема в нас кавалерів, ми всі серйозні і заміжні, — сміється Валентина.

Взимку люди чаЬто погрітися заходять, магазин же біля автобусної зупинки. Та й не тільки ті, хто автобуса чекає, гріються. Я не вижену, не замерзати ж людям. А ті, хто кудись їде, заходять подзвонити або зарядити телефон. Буває, дозволяю: як сіла батарея, а їхати треба, — що ж людині робити?


— Девочки, щось вам давати? — звертається до жінок, які топчуться біля прилавка.

Після «дєвочок» на касі за пляшку води розраховується юнак.

— А картуз де? — забираючи десятку за воду, суворо питає покупця Валентина.

— У мене шапка з собою, — знітився парубок. Забрав воду, стоїть біля виходу, шукає шапку.

— При матері шапка, а тоді немає, — дорікнула жінка. — Одягай!

Виявляється, то син Валентини.

— А чого ж він гроші платив? — не стримала я подив.

— А як же? Магазин же не наш власний. І камери спостереження стоять.

Одного разу гаманець залишили. Потім у записі з камери хазяйка дивилася хто загубив. Велосипед людина забула. Я забирала додому, щоб ніхто не вкрав, а вранці забрали.

— А зошит з боржниками де?

— Немає вже. Зошити — в минулому. Хоч і просять, ми не записуємо.

"ВісникЧ" №40 (1847) від 7 жовтня 2021, Олена Гобанова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: магазин, Дорогинки, Ічнянщина

Добавить в:
 
 


Центр Комплект