• Брухт ДальнобойСервис


Така молодь тільки в Корюківці

 

День людей похилого віку (відзначається 1 жовтня) — точно не для цього міста. Саме слово «похилий» викликає протест у значної частини мешканців. «Надто похмуре, неправильне», — говорить завідувачка відділення денного перебування Центру надання соціальних послуг Наталія Колобашкіна.


Наталія Колобашкіна з нагородою до Дня Незалежності (2021)

Це завдяки їй у Корюківці не так часто, як скрізь, звучить і слово «пенсіонери». Замість нього кажуть «старша молодь». Причому всюди: починаючи з мерії (секретар міськради Анастасія Плющ, розповідаючи про насичені будні тих, кому за 60, жодного разу не назвала їх навіть ветеранами) і закінчуючи ринком, де буває мало не весь райцентр.

— Таку заміну придумали в нашому молодіжному центрі «Куб», — розказала Наталія Миколаївна. — Нам подобається.

Перш ніж очолити відділення, вона працювала Інструктором у спорткомітеті, інженером із техніки безпеки в райлікарні. Чотири роки тому (у 53) вийшла на пенсію. Саме тоді Й отримала запрошення на роботу: тоді ще — в терцентр. Спочатку відмовилась, бо нарешті з'явилася можливість втілити плани, які постійно відкладалися на потім: діти (усі троє) — дорослі, часу вдосталь, пенсію платять, здоров'я в нормі, ціни на квитки на потяги та автобуси не захмарні.

Поїхала в Карпати, після гір — на море.

Кожен день приносив нові враження.

Життя ніби почалося наново.

— І в цій радісній круговерті раптом згадалися мої ровесниці, які нічого такого не відчувають. Переставши ходити на роботу, багато хто з них обмежився домашніми справами, городами, розмовами про хвороби. Ця думка засіла в голові, і я, повернувшись додому, прийняла пропозицію працювати в тер-центрі. Щоб зробити цікавішим життя тих, хто вважав себе бабусями, — згадує лі-дерка (II ще називають отаманом) старшої молоді.

Роздумуючи, з чого почати, вона одразу відсунула на задній план зібрання з вишиванням, плетивом та обміном рецептами. Натомість запропонувала заняття фізкультурою. Тепер, коли спортивна зала ледве вміщує всіх бажаючих (одночасно в ній можуть комфортно займатися близько 40 людей — збираються двічі на тиждень), навіть не віриться, що спочатку відгукнулися лише одиниці.







Потім були недалекі поїздки велосипедами за місто — по лікарські трави для чаю, по шишки на варення, по щавель чи просто перекусити і поспілкуватися на природі. Згодом маршрути стали довшими, їздили в Бреч (роздивитися туристично-готельний комплекс, погуляти його територією). у Наумівку (відпочити на живописному озері). Тільки в один кінець до цих сіл (їздили і в інші) — близько 10 км.

— Після занять у спортзалі, дихальних вправ усі чудово справлялися з дорогою, — стверджує Наталія Миколаївна. — А коли зима показала, що наша старша молодь набагато менше за інших страждає від застуд, охочих приєднатися побільшало.


Зараз в основній (особливо активній) групі — близько 250 тих, кому за 60. Молодших поки що не приймають.

— Є такі, що у свої 70-80 із хвостиком жодного разу не пропустили наших тренувань. Ті, хто скаржився: «Не згинаються коліна», зараз їздять на велосипедах. Звичайно, усе відбулося не зразу Проте регулярні заняття, навантаження — згідно з рекомендаціями лікарів — зробили свою справу. З часом у багатьох відкрилося друге дихання. Були переконані, що, крім старості, їм уже нічого не світить, а ризикнули піднятися на Говерлу, — посміхається моя співрозмовниця.

Вони сплавлялися на надувних човнах Чорним Черемошем у Східних Карпатах, піднімалися гірськими стежками на околицях Ворохти, купалися в рожевому та соляних озерах, у термальних джерелах на Ара-батській Стрілці (на Херсонщині), а на екскурсіях побували мало не в усій Україні. Склад мандрівників міг змінюватися, але всі 50 місць у замовленому автобусі були заповнені завжди. Із грошима на дальні мандрівки багатьом допомагають діти, із фінансуванням ближніх (у Чернігів — до театру, у Седнів — на осінній фестиваль тощо) — міськрада.

Перед тим як пропонувати поїздку, Наталія Миколаївна сама вирушає на місце: досліджує його, шукає екскурсоводів, узгоджує з ними маршрути — щоб на них були всі необхідні комунікації: від туалетів до лавочок для відпочинку.

У великих містах коркжівські мандрівниці спочатку почувалися невпевнено: розгублювалися в метро, у готелях, де в номерах були двері з електронними замками. Дехто навіть не вмів користуватися мобільним телефоном, бо просто не мав Його.

Тепер мобільні є в усіх, і користуватися навчились. Та головне — позбулися відчуття, що коли ти на пенсії, то до тебе вже нікому немає діла, що нічого цікавого в житті вже не станеться.

— Наша старша молодь організовує флешмоби, бере участь у дефіле (у місті й досі згадують травневий конкурс краси для тих, кому за 60. — Авт.), практично в усіх важливих міських заходах. Вона мобільна І сучасна. Тому ніяких днів людей похилого віку. День молоді — ось їхнє свято, — впевнений очільник молодіжного центру Володимир Онищук.

Саме цим керувався староста Будянського старостин-ського округу Юрій Аполон, запрошуючи команду Наталії Колобашкіної виступити на Дні села (у серпні). Глядачі були в захваті.

— Зарядили нас позитивом та енергією. Вони — приклад для всіх, — ділиться враженнями староста.

З ними пішла в танок — хоч і з двома ціпками — навіть 102-річна (виповнилося 8 липня) корюківчанка Пінна Сухо-бок, яку старша молодь прийшла привітати з днем народження.

Запитую, як вдається уникати конфліктів, адже в команді — і колишні керівниці, і прості трудяги без вищої освіти.

— Якщо спочатку перші й намагалися якось вирізнятися, то зараз такого немає. У нас усі рівні, — каже Наталія Колобашкіна.

А на запитання про найближчі плани відповідає:

— На День людей похилого віку влаштуємо велопробіг. Якщо він зірветься, то тільки через погоду.

Джерело: газета "ГАРТ" №40 (3052) від 30 вересня 2021, Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Корюківка, Колобашкіна

Добавить в:
 
 


Центр Комплект