• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » І психолог, і нарколог, і кардіолог. Це все вона, продавчиня


І психолог, і нарколог, і кардіолог. Це все вона, продавчиня

У невеликій крамниці на трасі є хліб, молоко, цукерки, ковбаси, овочі свіжі і консервовані, ситро, пиво і навіть коньяк. А ще шкарпетки, труси, цвяхи, труйка від шкідників, кришки, пакети, дитячі іграшки. їдеш собі кудись далеко і раптом згадуєш: щось забув! Чи чогось дуже захотілося. Або НС в дорозі. Зупиняєш авто — і в магазин.

З якими проханнями звертаються до продавців придорожніх крамничок?

Зупиняємось на трасі в селі Жуківці, що за Куликівкою, і йдемо в крайній з трьох магазинів вздовж дороги.



На вагах, на видному місці, прикріплена бірочка «Вас обслуговує продавець Костильова Надія Вікторівна». Сама Надія Вікторівна посміхається з-за прилавка. Приємно.

— Працюю позмінно. Міняємося через день з хазяйкою, Тамарою Климок.

Магазин відкритий з восьмої ранку до десятої вечора, без Перерви.

В основному проїжджаючі поїсти хочуть. Заходять: «Щось гаряченьке зробіть нам перекусити, будь ласка». Роблю каву, бутерброди.

Взагалі-то ми не зобов’язані це робити, може десь і відмовляються: «Купуй ковбасу, йди, ріж де хочеш». А ми залюбки і нагріємо, і намажемо. У нас мікрохвильовка стоїть для себе, гріємо й людям. Директорка телефонує: «Ну, давай, звітуйся, вже десята година». «Яке звітуйся, я бутерброди саме роблю».

Бійки розбороняємо. Аптечку виносимо, в магазині є.

— Особисто?

— Аякже! Деруться ж не ті, хто повз їхав, а наші, місцеві. Носа доводилось витирати, спиртом рани протирати.

— У туалет просяться?

— Часто. Проводжаю, він у нас у дворі.

Води попити, — да пожалуста, он бідони стоять. І в машину воду просять залити— беріть.

— З крану набирають?

— Ні, самі ходимо до колонки, набираємо в бутлі. Ну, спішать люди. їм там тої води два літри треба, хіба жалко?

— А вам перти потім.

— Нічого страшного, ходити корисно.



Десять років у Куликівці в магазині пропрацювала і десять тут, у своєму селі. Двадцять років я тут і психолог, і нарколог, і кардіолог, і все на світі.

Тому пораду дати, того вислухати, а хтось прийде, як оце ви... Хлібину купить і стоїть, дві години на життя скаржиться. Частіше чоловіки приходять, у них більша потреба виговоритися. Жінки між собою обговорять, їм і досить.

Гроші фальшиві впихнути намагаються. Апарату для перевірки нема, я й так усмотрю. Не сперечаються, зразу забирають купюру — і ходу з магазину. Найбільше — п’ятисоткою фальшивою розплатитися хотіли. Я повернула: «До побачення». Вони й поїхали.

У мене газовий балончик під прилавком, якщо що, — гарно посміхаючись, автоматично провела рукою під прилавком Надія. — Але ще ні разу не застосовувала.

І патрульна поліція трасою курсує. Якось дядько велосипед забув під магазином. Поліція в час ночі двоколісного забрала, а вранці телефонують: «Як хто шукатиме, то велосипед в поліції». Віддали.

Мобільні телефони люди часто забувають: і в самому магазині, і біля пеньків, де сидять. Знаходимо, віддаємо за шоколадку©- Гаманці гублять.

— Котів, собак, збитих на дорозі, рятуєте?

— Хіба з магазину вийдеш, щоб всіх угледіти?

Хазяйка наша, Тамара Вікторівна, собак дуже любить. Вдома два своїх. Якщо собаку зіб’ють, забирає і своєю машиною везе до ветлікарні в Чернігів. Три рази тільки при мені було, що возила.

А кіт у нас живе один на три магазини. Господарі в торгових точках різні, але кота люблять усі. Кардинал, чорного кольору. Уже два роки він у нас. Взимку здоровенний такий робиться, на літо худне. Ходить крамницями, ми годуємо, йому спеціально насипаємо. Він у нас дурниці не їсть, «Кітікет» любить. Зараз покушав і пішов у своїх справах. Приходить три рази на день: вранці, в обід і ввечері. Режим.

Олена Гобанова, Ольга Самсоненко, «ВісникЧ» №37 (1844) від 16 вересня 2021

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Жуківка, магазин, продавець, Костильова

Добавить в:
 
 


Центр Комплект