Живого чоловіка різали бензопилою та вбили

Надія Мазур з фотографією сина

9 листопада у Ніжині поховали 35-річного Андрія Мазура. Чоловік помер у страшних муках. Не від хвороби, а від рук людських.

За що?

У квартирі Мазурів — траур. Біля оповитого чорною стрічкою портрета сина свічка. Згорьована мати весь час повторює слова: «За що?»
— Минулої суботи, 7 листопада, ми пішли на роботу, син — у своїх справах. А десь під вечір зателефонував його знайомий власник заправки у селі Мала Кошелівка Ігор Купрій: «Вашого сина побили. Приїздіть розберіться». Якби ж я знала... Через кілька годин він зателефонував знову, а потім приїхав сам: «З Андрієм біда!» Поїхала. Була вже десь десята вечора.
Ми приїхали у Кошелівку. Андрій лежав, голий до пояса, у чужій футболці. На одній нозі теліпалася хустка, певно, йому зв'язували ноги. Обличчя все побите, тіло — в синцях.
Ліва нога нижче коліна порізана. Кинулась до сина — він був ледь теплий. Послухала серце — не б'ється. Лежав він під чужою хатою. І люди стояли поряд, чоловіки і жінка, — розповідає Надія Степанівна, мати Андрія.
— Я спитала, чому його хоч чимось не прикрили. Він же голий, а надворі холод. Вони почали розповідати, як він у конвульсіях, було, раз хотів піднятися, здійняв руки, але не зміг. Хотіла хоч футболкою прикрити його наготу. Схилилася над сином, смикнула футболку. На спині побачила смуги, як з'ясувалося, сліди від бензопили. Зняла свою куртку і шапку і накрила його. У сина одне око запало, з вух текла кров. Між пальцями ніг позастрявало сіно...

Уже потім дізналася: сина били і на автозаправці, і в лісі, і, певно, в будинку, де живе один з душогубів.
Сина забрали в морг. Не знаю, як у мене не зупинилося серце, доки слухала, як експерт розповідав, що побачив, коли зробили розтин. В Андрія були зламані ребра, відбиті нирка, печінка, селезінка. В черевній порожнині накопичилось 1,5 літра крові, розірваний кишківник, травма голови, нога розпиляна до кості. Сину мій, сину, як ти ці муки витримав? — голосить жінка.
З'ясувалося, що його пиляли в одежі, адже штани посічені бензопилою, светр і куртка на спині — теж. Відволікаю бідну матір:
— Розкажіть про сина.
— Андрій вчився в школі добре. Вступив до Київського торговельно-економічного університету на факультет економіки і управління. Опісля ганяв машини на замовлення. Згодом влаштувався у податкову міліцію. Далі відкрив власну фірму по ремонту автомобілів. Жив у цивільному шлюбі, дітей не було.

—  Надіє Степанівно, за підозрою у причетності до смерті вашого сина були затримані два Дмитра. Один з них нині проходить як свідок.
— Ніколи не повірю, що мій син сам дав себе зв'язати і живцем пиляти. Він здоровий, молодий, важить під 100 кілограмів. А щодо свідка, певно, розумні люди підказали, що за скоєння злочину групою більше дають. Те, що вони на заправці удвох затягували його на віз, люди бачили.
— Навіщо з Андрія зняли одяг? Можливо, були якісь сексуальні домагання?
— Я теж це питала в експерта. Та він сказав, що нічого такого не побачив.

Кров була на стінах і підлозі

Володимир Бойко, перший заступник начальника Ніжинського міськрайонного відділу міліції:
— Коли слідчо-оперативна група прибула у Малу Кошелівку на виклик, з'ясувалося, що потерпілий вже мертвий. Видно було сліди волочіння. Його тягли з будинку №15 до двору будинку №13. У будинку ми знайшли закривавлені речі потерпілого. Сліди крові були у різних кімнатах на підлозі, стінах, навіть у дворі, на возі, на якому його привезли у цей двір. Знайшли й бензопилу.
— Володимире Анатолійовичу, скільки тривало катування чоловіка?
— З тих пір, як його востаннє бачили свідки, і до того часу, як знайшли тіло, минуло десь чотири години.
— За що його замордували?
— Поки що остаточно не з'ясовано. Оскільки затриманий, який підозрюється у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть, був у стані алкогольного сп'яніння. Як він пояснює, все це робилося, щоб переконати потерпілого, що він не правий. І ще йшлося про якісь давні борги.
—  Як швидко вдалося затримати причетних?
— Одного з них знайшли сплячим, іншого засідка чекали до ранку. З'ясувалося, він ховався у скирті, в кінці городу. Нині всі обставини і мотиви злочину з'ясовує слідство. Порушена кримінальна справа за ст. 121 ч. 2 (умисне ушкодження, що має характер особливого мучення... що спричинило смерть потерпілого. —Авт.).

Почалося через жінку?

У селі кажуть, коли міліція прийшла до Дмитра Остапенка, він спав, і ступні були в крові.
Ось що дізналася від матері одного із затриманих, який нині проходить як свідок, Дмитра Філіпова, Ганни Федорівни:
— Син із сусідом їздили заготовляти дрова. Заїхали в бар на автозаправці. Там вони і зустрілися з потерпілим. Останній приїхав туди на таксі і нібито чіплявся до барменші. Дмитро Остапенко запропонував йому вийти поговорити. На вулиці вони зчепилися. Мій син кинувся розбороняти, відтягував Остапенка. Це бачили охоронник з автозаправки і таксист, який привіз Андрія до бару. Потім вони поїхали у ліс. Що там було, не знаю. Коли ж повернулися в село, син сплигнув з воза по дорозі і пішов додому. А Остапенко повіз того хлопця до себе додому.
— Чому ваш син ховався від міліції в копиці?
— То не від міліції, а від мене. Напередодні Діма випивши їхав із Заньок на скутері. Міліція зупинила, скутер забрали на штрафмайданчик. Я, як дізналася, ладна була його відлупцювати. Хоча йому і 26 років. Можу тріснути, як заслужить. Він більше мого крику боїться, ніж затріщини. Ото й не показувався на очі.

«Мамо, не командуй!»

У дворі Остапенків стоїть віз, на ньому і досі видно сліди крові. Плями крові видно і під хатою сусідки Лідії Радченко. Саме там лежало тіло.
— Ввечері вийшов мій чоловік, а там людина під хатою лежить. І Діма стоїть і каже: «Он один під вашою хатою лежить, а другий голий бігає», — розповідає Лідія Радченко. — Хоча ніхто ніде не бігав. Дивний якийсь він був.
— То все через горілку. Не можна було йому пить після травми голови, — додає мати Дмитра Остапенка Ніна Поліно. — Кілька років тому він в аварію попав, добряче його покрутило. То у бійку встрявав — діставалося, то в міліцію забирали, дубасили. Як не пив — золоті руки, все вмів. У Ніжині вивчився на зварника, в Чернігові — на муляра. Його, було, за бійку судили, дали умовно.
— У селі кажуть, що він і вас бив, і брата рідного порізав.
— З братом було, а мене не бив, лише матюкав. Тільки стану щось казать, він у відповідь: «Мамо, не командуй!» Через оте «не командуй» і особисте життя не склалося. Жив півтора року у цивільному шлюбі. Тоді оженився. Вона молодша за нього на дев'ять років була. Народилася дитина. Гроші дітські протринькали, хати не купили. Не зжилися. Вона поїхала до себе, в Кіровоградську область. Він їздив туди і назад вернувся. Я його на роботу в Києві влаштовувала, не склалося. Йому жир у задниці закрутив, не послухався. От тепер і має.
Що там у хаті творилося, не знаю. Я того дня поїхала в Київ на роботу. Меншого сина теж не було. Сусідка мене викликала. Зайшла, а в спальні — кров. Я її відмивала. Сина не виправдовую. Якби його сусід вранці не покликав возити дрова, може, нічого й не трапилося б. На адвоката у мене грошей немає. Заробляю 800 гривень, продати нічого.

* * *

У селі про обох Дмитрів відгукуються не дуже добре. Остапенко — запальний. Як щось не по його, так руки і свербіли. У Філіпова менший брат сидить за вбивство сусіда.

Та сама бензопила

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №46 (1226)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: