Політики витрачають величезні кошти на виборців, але неефективно

Четвер, 5 листопада 2009 17:15 | Переглядів: 1897

Скільки на проспекті Перемоги має бути бігбордів кандидата А, щоб чернігівці віддали свої голоси за кандидата Б? Або скільки модних співаків має привезти до Ніжина кандидат В, щоб носівські селяни не захотіли віддати свої голоси за кандидата Г?
Саме на таку тему обговорювали в прес-центрі «Чернігівський вибір-2010» експерти Української Ліги фахівців зв’язків із громадськістю Андрій Куліш і Наталія Самолевська.

„Вибори дуже часто нагадують звичайні рекламні кампанії. На «розкрутку» кандидатів викидаються величезні гроші, які потім часто просто летять за вітром. На останніх виборах одна з партій виготовила 45 мільйонів прапорців з власною символікою. І ви думаєте, її це додало голосів?, - запитав Андрій Куліш.
В першу чергу, такого роду агітації – намети, кульки, листівки розраховані на ту категорію виборців, які ще не визначилися. Коли, в місцях найбільшого скупчення людей розташовано близько 20 наметів, що знаходяться поруч один з одним, виникає питання: „ Навіщо так багато, і яка з них користь?” Проте, коли бабця повертається з міста до свого села, вона розповідає односельчанам : „Уявляєте, в Чернігові всі „за” Юлю! Там стільки її наметів...”

Піарщики запевняють, що „традиційні” методи агітації не приносять кандидатам необхідних голосів – кошти витрачаються марно. Дуже часто такий піар становиться навіть „чорним”. В такому випадку, він приносить не користь, а лише шкоду.
Наприклад, наклейки з Юлією Володимирівною агітатори розмістили над дверима лікарні, поряд із надписом „Вихід”. З одного боку складається враження, ніби з Юлією Володимирівною „є вихід”, але з іншого, коли прибиральниці починають це все знімати, скільки гарних слів вони говорять на її адресу...?
Всім доводилося бачити ситуацію, коли на одні наклейки за кандидата А, наклеюють зверху інші – за кандидата Б, а потім за кандидата В і так далі...Скільки грошей витратили на ці наклейки кандидати А, Б, В, які не принесли жодної користі...?

До подібних безглуздостей можна віднести і безконтрольну розклейку листівок на кабінах ліфтів, у поштових скриньках, на стінах будівель та навіть на туалетах...
В Ужгороді був помічений такий випадок - агітатор розповсюджував листівки по всім домам, а за ним йшло декілька людей, які ці листівки виймали з поштових скриньок та складали собі до сумки.
Нещодавно в Житомирі трапився дуже кумедний випадок. В Києві Центральний виборчий штаб Арсенія Яценюка розробив і виготовив нові бігборди, вирішивши розмістити їх в усіх містах України. Їх відвезли до Житомира, розмістили, але обласний штаб не попередили. Наступного ранку в місцевих Житомирських штабах почалася паніка, всі вирішили, що це провокація, побачивши „бігборди із зеленим Яценюком” і вжили відповідних заходів. Телефонуючи до Київського Центрального штабу вони заявили: «З провокацією покінчено! 80 лже-бордів зірвано!»
Дуже багато таких прикладів навели Андрій Куліш і Наталія Самолевська. Вони навіть показали величезну кількість своїх фотознімків з цього приводу.

Підводячи підсумки вони зазначили, що українські виборці та інформаційне поле змінилися. Традиційні візуальні і текстові агітзасоби, рекламні радіо та теле-роліки не працюють. Чорний піар – не діє. Виборцям треба пропонувати щось виключно своє. Гроші спочатку мають витрачатися на роботу експертів, а вже потім – на агітацію. Біг - борди ефективні виключно на місцевому рівні. Місцевий патріотизм спрацьовує завжди, особливо, якщо він спортивний!

Ось такі рекомендації надали піарщики з 15-ти річним стажем. Після такого досвіду роботи з різними партіями, цього року вони будуть голосувати „проти всіх”.
Прикро, що люди, які, розуміють скільки коштів викидається просто „на вітер” продовжують голосувати за таких кандидатів! А потім ми дивуємося...Як кажуть - маємо, що маємо!