• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » «Уже б і не возила, а дочці допомога треба»


реклама

«Уже б і не возила, а дочці допомога треба»

 

Молоко по 30 гривень за півторалітрову пластикову пляшку і 40 — за двохлітрову продає на ніжинському базарі 80-річна Олена Міляєва.

— Півторачку за 25 продасте? — пробує торгуватися покупець.

— Вже макуха — 12 гривень, кілограм зерна — 10... — починає перераховувати бабуся.

— Кажу, по 25 півторачку давайте, — стоїть на своєму молодиця.

— Та ви що, я вдома по такій ціні не продаю! — обурюється продавчиня.



Олена Міляєва на ніжинському базарі

Олена Панасівна возить молоко автобусом з Вертіївки.

— Вдома в мене по 25 брали, — «звертається Лєна Афанасівна (так себе називає) до всіх присутніх. — А це сказала по 30. Все ж подорожчало. Тюк сіна — 60...

— Ви свою ціну кажіть, а я свою. Можемо сторгуватися? — наполягає жіночка.

— Чого мені торгуватися, я й так попродаю. Молока мало. Тільки приїхала, — ставить назад і поправляє пляшки в торбині бабуся. Молочки на рядах і справді не дуже багато.

— Ну ні так ні, — приймає поразку молодша жінка.

— Домашня цибуля по 10, — переключається на мене бабуся.

— Отам, у» «Кишені» за рогом, велика гарна по 5, — з іншого боку радить «відшита» молодиця і задоволено йде геть.

— Насіння гарбузове по 10. Сушене і смажене в одну ціну, — незворушно, але ображеним голосом продовжує бабуся.

— Дочка корову тримає, а я помагаю, — не стримується Олена Опанасівна. — Вона з Вертіївки на Київ торгувати їздила. На Дарниці півторачка по 35. А це синочок мій у стегні ногу поламав, лікарі сказали лежати півроку. Нежонатий, живе один. Дочка ходить його доглядає. А мені сумки виносить до автобуса, везу в Ніжин.

Мені вісімдесят перший рік, я б уже з молоком і не возилась. Маю трохи клубнічки і малинки, продаю ягідку і розсаду.

Корові ж треба макухи купити, зерна, обмішка там. Сіна цей год не вистачило, купили оце ще 20 тюків. Корові пуд в день треба, а в тому тюку і пуда нема.

При колгоспі ми здавали тонну молока, а нам давали гектар сінокосу. Зараз все розпайоване. В мене, наприклад, пай є. 2,8 гектара поля і 2,4 сінокосу.

За польове дають грошима, за сінокіс — копійки. Але де той сінокіс, я без поняття, — знизує плечима Опанасівна. — Так оце з городу косимо, а в основному купуємо.

У нас у Вертіївці, доню, з восьми черід на все село три залишилося. На кутку, тільки в нас корова осталася. Бо п’ятеро правнуків. А пасти ніде. Оце припинаємо, тягаємося по необроблених городах. Хто дозволить.

— А що це у вас за молочко? — перериває нашу бесіду Василь Мацук з Ніжина.

— Дуже добре, беріть, — відповідає новому покупцю бабуся.

— Та хто ж скаже, що недобре? — сміється чоловік.

— Мужчиночко , я тут в середу, п’ятницю і понеділок, — кладе руку до серця Олена Опанасівна.

— Знаю брав колись, — заспокоює жінку. — Утро мені дайте. — Куштує трошки з кришечки і купує пляшку. — Сам я Липоворізьський, живу в Ніжині. Молоко мені з Безуглівки возять, на вокзал. А це додатково замовили. Скільки стоїть?

— 30, — заглядає в очі бабуся.

Такі самі ціни на молоко по всьому базару.

* * *

Домашній сир по 95 гривень за кіло. Сметана — 60 грн за півлітра, вершки — 70.

Бринза — 120 грн за кілограм. Привезли аж із Шаповалівки Борзнянського району. Кажуть, від них що до Ніжина, що до Конотопа, однаково — 60 км.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №9 (1816), 4 березня 2021 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: базар, Ніжин, молоко, «Вісник Ч», Олена Гобанова

Добавить в: