• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Адвокат Олег Руднєв розповів, як діяти в разі незаконного звільнення, добитися виплати аліментів та успішно поділити спільне майно


Адвокат Олег Руднєв розповів, як діяти в разі незаконного звільнення, добитися виплати аліментів та успішно поділити спільне майно

49-річний Олег Олександрович Руднєв почав свою адвокатську діяльність в 2007-му році, до цього 9 років працював суддею військових судів Дніпропетровського, Запорізького гарнізонів, суддею Комунарського районного суду м. Запоріжжя. Загальний юридичний стаж Олега Олександровича - понад 22 роки, має сертифікат медіатора. Народився в Чернігові, довгий час працював в м. Запоріжжі, нещодавно повернувся до рідного міста.

Олег Олександрович має значний досвід з захисту прав та інтересів громадян у відносинах з державними органами і посадовими особами, у питаннях, що стосуються прав власності та розділу майна а також з спорів, які відносяться до проблематики соціального захисту військовослужбовців. Тож ми попросили його відповісти на актуальні запитання по цим напрямкам діяльності. Сподіваємося, поради адвоката стануть у нагоді нашим читачам!



- Отже, що стосується адміністративних спорів, з якими саме справами вам доводиться стикатися найчастіше? Наведіть кілька прикладів успішного вирішення спорів на користь клієнта.

Найчастіше, мені як адвокату доводиться представляти інтереси громадян та юридичних осіб, по адміністративним справам, які пов’язані з корупцією; справам щодо оскарження дій (бездіяльності) органів і посадових осіб державної виконавчої служби; щодо оскарження неправомірно накладених штрафів органами Держпраці; щодо оскарження неправомірних податкових повідомлень-рішень, ухвалених органами ДПС України; справам щодо призначення та перерахунку пенсій військовослужбовцям, отримання військовослужбовцями-учасниками бойових дій законних компенсаційних виплат.

В якості прикладів можу навести наступні кейси:

1. В 2015 році в межах виконавчого провадження щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів з особи Б. на користь неповнолітньої дитини державним виконавцем було накладено арешт на автомобіль, який згодом мав би реалізуватись для погашення боргу.
Проте, в 2018 році в судовому порядку розмір аліментів, стягуваних з Б., був зменшений, при цьому аліменти Б. виплачував регулярно, але не в повному обсязі. З урахуванням судового рішення про зменшення розміру аліментів та регулярних виплат в 2019 році заборгованість по аліментам Б. була повністю погашена, проте арешт з автомобіля державним виконавцем не знято.
Подана мною в інтересах Б. скарга на бездіяльність державного виконавця була задоволена судом, зокрема, така бездіяльність державного виконавця визнана неправомірною, арешт з автомобіля знято, а автомобіль повернуто його законному власнику. Судове рішення набрало законної сили.

2. У 2016 році органом Держпраці було накладено штраф на гаражний кооператив за нібито фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору в порядку ст. 265 КЗпП України.
Дана постанова органу Держпраці була оскаржена в судовому порядку, оскільки процедура проведення перевірки і накладення штрафу були проведені з порушенням Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, який був чинним на той час, та положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». В свою чергу, члени гаражного кооперативу, виконуючи функції сторожів, діяли на громадських засадах та за власною згодою, у трудових правовідносинах з кооперативом не перебували.
Судовим рішенням була визнана незаконною та скасована постанова органу Держпраці про накладення штрафу. Дане судове рішення органом Держпраці було оскаржено в апеляційному порядку, але суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції в силі. Судові рішення набрали законної сили.

3.
У 2019 році на державну установу органом ДПС (Державна податкова служба) було винесено декілька податкових повідомлень-рішень з вимогами про стягнення з установи штрафних (фінансових) санкцій по податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Дані податкові повідомлення-рішення після невдалого оскарження до вищого органу ДПС були оскаржені в судовому порядку. Основною підставою позову була незаконність дій органу ДПС при проведенні позапланової податкової перевірки та ухвалення оскаржуваних повідомлень-рішень з численними арифметичними помилками, а також незаконне нарахування штрафних санкцій на державну установу за неправильне визначення періодів сплати відповідних податкових платежів.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним в силі апеляційним судом, позов було задоволено повністю, а податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані. Судові рішення набрали законної сили.

4. Колишній військовослужбовець Н. був звільнений з військової служби у 2004 році за скороченням штатів у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України. На час звільнення мав 16 років вислуги, але не мав права на військову пенсію. По досягненню ним 45-річного віку Н. звернувся до військомату та до органу Пенсійного фонду України з проханням призначити йому військову пенсію за вислугу років на підставі ст. 11 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей» та ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Державними органами йому було відмовлено в задоволенні його заяв, оскільки вказані положення законів були змінені законодавцем в частині вислуги років (з 15 років до 20 років).
Дані обставини зумовили Н. звернутись до суду за захистом своїх прав, оскільки вказаними законами саме на час звільнення діяли норми, відповідно до яких за наявності вислуги років (15 років і більше) він в майбутньому отримав би військову пенсію по досягненню 45-річного віку.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним в силі апеляційним судом, позов було задоволено повністю, а Н. була призначена відповідна пенсія. Судові рішення набрали законної сили. Визначальним в цій справі було саме застосування закону в часі, на що неодноразово звертали увагу Верховний Суд і Конституційний Суд України.

- Які поради ви можете дати, як юрист, аби громадяни могли уникати звернення до суду зі свого питання, чи існують варіанти досудового врегулювання подібних спорів?

З приводу конкретних порад громадянам щодо уникнення звернення до суду я міг би порадити наступне:
- бути уважним у будь-якій конкретній ситуації, яка трапляється із громадянином;
- пам’ятати, що кожна людина має піклуватись про себе самостійно, принаймні, на скільки це можливо;
- у будь-якому разі не загострювати та не розвивати конфліктну ситуацію з представниками державних органів;
- обов’язково звертатися до юристів-професіоналів за порадами. Краще віддати невеликі гроші за конкретну пораду, ніж роками ходити по судових інстанціях.

Звичайно, є варіанти досудового врегулювання подібних спорів. Такими можуть бути переговори, медіація та врегулювання спору за участі судді.
Коротко за змістом.
Переговори – це процес поетапного досягнення згоди між сторонами спору за наявності суперечливих інтересів. За формою вони подібні до індивідуальної бесіди, яка має свою чітку мету. Переговори – це не просто розв’язання проблеми або прийняття рішень, а й знаходження різних умов, які сприяють досягненню мети кожного.
Медіація – це також переговорний процес, що має добровільний характер і може бути перерваний у будь-який час, при цьому сторони самостійно напрацьовують рішення та можуть впливати на результат. Медіації притаманні три особливості: переговори проводить третя особа із спеціальною підготовкою – медіатор; процедура медіації має особливу структуру, яка відкриває можливості спільного знаходження взаємовигідного рішення; на відміну від класичного судового розгляду медіація не обмежується процесуальним предметом спору. Загальними принципами здійснення медіації є: результат вирішення конфлікту максимально задовольняє інтереси обох сторін спору; надання переваги в мотивуванні рішення інтересам сторін, а не фактам справи, на відміну від судового врегулювання; гнучкість самого процесу врегулювання, врахування побажань сторін, незалежність від бюрократичних вимог державного втручання.
Врегулювання спору за участю судді є спеціальною судовою процедурою, що проводиться за правилами Кодексу адміністративного судочинства (глава 4 розділу II КАС України). Її застосування допускається за наявності кількох умов. Це згода всіх сторін спору. Допускається лише до початку розгляду справи по суті та у передбачених законом категоріях справ. Відсутність у справі третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.

- Чи існують строки, протягом яких громадянин може звернутися до суду, якщо були порушені його права у відносинах з державними органами і посадовими особами? Наприклад, якщо людину, на її думку незаконно було звільнено з публічної служби, який часовий проміжок дається з моменту звільнення до звернення до суду? Які дії повинен вчинити громадянин одразу після такого звільнення, аби убезпечити свої права, які документи зібрати перед походом до адвоката? А якщо його звільнено з приватного підприємства?


Статтею 122 КАС України встановлено, що «Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів».
Крім того, визначено, що «Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів».
Далі передбачені випадки, коли особа скористалась можливістю досудового порядку вирішення спору, або законом визначена обов’язковість досудового порядку вирішення спору. Тоді «для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень».
Водночас визначений ще один строк, коли «рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб’єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб’єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень».

Відповідаючи на питання щодо звільнення особи з публічної служби, можна вказати, що цією ж нормою встановлено, що «Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк».
В такому випадку одразу після такого звільнення з метою забезпечити свої права в подальшому, а також перед зверненням до адвоката необхідно якомога швидше зібрати документи, що підтверджують статус особи, яка перебувала на публічній службі (наказ про прийняття на публічну службу, документи, що свідчать про прийняття такою особою відповідної присяги, присвоєння відповідного рангу, спеціального звання), трудову книжку, витяг з послужного списку або з особової справи і т.п. Обов’язково необхідно отримати копію наказу про звільнення, документи, що підтверджують підстави звільнення (напр., матеріали службового розслідування), а також розрахункові документи із зазначенням чітких розрахунків складових заробітної плати (грошового забезпечення). Не зайвим буде й надання службових характеристик, подяк, нагород і т.п. Але в кожному конкретному випадку необхідно діяти за конкретними обставинами.
Звичайно, у колишнього службовця можуть виникнути певні труднощі в отриманні таких документів. Своєчасне звернення до адвоката, а згодом – направлення останнім адвокатського запиту є досить ефективним інструментом для забезпечення майбутніх доказів по справі.

При звільненні з приватного підприємства необхідно застосовувати положення ст. 233 КЗпП України, відповідно до яких «Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до … суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки».
Документами, необхідними для звернення до суду можуть бути аналогічні як при звільненні з публічної служби.
Слід звернути увагу громадян на той факт, що у разі пропуску строку до суду з поважних причин такий строк може бути поновлений судом.

- Оскільки держава вкотре підняла розмір мінімальної зарплатні (з 01.01.2020 по 31.08.2020 вона становила 4723 грн.; з 01.09.2020 по 31.12.2020 - 5000 грн.; з 1 січня 2021 – 6000 грн.) чи утримують свою актуальність справи, які стосуються штрафів Державної служби України з питань праці? Яким чином вирішувались справи ваших клієнтів в суді, які отримали подібні штрафи? Про які суми йде мова, від чого вони залежать і що ви порадите, в першу чергу, робити людям, на підприємство до яких завітали перевіряючі від Держпраці?


Дійсно, актуальність таких справ по спорам із органами Держпраці не втрачена, оскільки норма, закріплена в ст. 265 КЗпП України є чинною і застосовується останніми дуже часто.
У вищезгаданому прикладі стосовно гаражного кооперативу мова йшла про скасування постанови на суму штрафу в розмірі 174 000 грн. Але це був 2016 рік, коли розмір мінімальної заробітної плати становив 1450 грн., законом був встановлений штраф в 30-тикратному розмірі МЗП (з 02.02.2020 року – 10-тикратний розмір МЗП), і було всього 4 сторожа. Проте, якщо в кооперативі 300 гаражів, а щомісячний внесок кожного члена кооперативу становить 100 грн., то 30 000 грн. на місяць аж ніяк не врятують ситуацію.
У 2018 році я супроводжував господарську діяльність приватної автошколи. При перевірці органом Держпраці в акті були нібито зафіксовані аналогічні порушення стосовно 14 водіїв-інструкторів, які надавали відповідні послуги за цивільно-правовими договорами. Загальна сума штрафу, яка загрожувала автошколі, могла сягати майже 1 600 000 грн. Проте, узгоджені дії керівництва автошколи з адвокатом, а також позасудове врегулювання майбутнього спору з державним органом призвели до скасування акту керівництвом органу Держпраці.
Конкретні суми штрафів можуть залежати від характеру порушення, встановленого під час перевірки контролюючим органом, адже ст. 265 КЗпП України містить вичерпний перелік таких порушень, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Що ж робити людям, на підприємство до яких завітали перевіряючі від Держпраці? Перш за все – не панікувати! Далі за такою схемою (ви маєте на це право):
- перевірте повноваження інспектора, сфотографуйте посвідчення, з’ясуйте у інспектора причину та підстави візиту;
- передайте інформацію керівництву підприємства та дійте за його вказівками;
- повідомте інспектора, що ви не маєте право щось робити без дозволу керівництва, попросіть зачекати інспектора до вказівок керівництва, запропонуйте чай або каву із смаколиками;
- не підписуйте нічого без дозволу керівництва, навіть якщо вам інспектор погрожує якоюсь віртуальною відповідальністю;
- не розповідайте інспектору нічого про підприємство, про себе, без розпорядження керівництва не надавайте жодних документів, які вимагає інспектор;
- якщо інспектор бажає взяти від вас пояснення, ви маєте право на адвоката, а також маєте право не давати пояснень взагалі на підставі ст. 63 Конституції України (Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом).

- Чи доводилось братись за справи по трудовим відносинам, по яким було порушено права осіб через карантинні умови (несплата компенсації, втрачений прибуток через карантинні обмеження і таке інше)?

На даний час була всього одна справа, по якій я готував адміністративний позов. Вона стосується неправомірного обмеження виплати суддівської винагороди діючому судді під час дії карантину в квітні-травні 2020 року. Рішення суду першої інстанції було постановлено на користь судді. Наразі очікуємо стадію апеляційного оскарження з боку Територіального управління Державної судової адміністрації.

- Розкажіть про свій досвід супровіду судових спорів з приводу розподілу майна. Які основні проблеми виникають у ваших клієнтів? Чи допомагає у вирішенні спорів ваш медіаційний досвід?

Така категорія справ є однією з найпоширеніших. Досвід та успіх в таких справах не завжди є однозначним, оскільки за кожною справою стоять конкретні люди.
В якості прикладів можна навести таку справу. Подружжя М. ще в 90-х роках отримали в користування земельну ділянку під будівництво житлового будинку, який було побудовано і введено в експлуатацію. Згодом діти виросли, стосунки між подружжям ускладнились, і як наслідок – шлюб було розірвано. Подальше сумісне життя стало неможливим, у зв’язку з чим колишня дружина подала позов про розділ спільного майна.
В ході судового розгляду позивачка неодноразова змінювала свої позовні вимоги, і в кінцевому результаті просила визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право власності на нерухоме майно, поділити житловий будинок по ½ частці і визнати за нею право користування земельною ділянкою. Представляючи інтереси колишнього чоловіка, нам довелося визнати позов частково, оскільки чоловік не заперечував проти поділу житлового будинку, і це технічно було можливо зробити. А проти визнання права користування земельною ділянкою, яка була приватизована на його ім’я у 2012 році, та визнання свідоцтва про право власності недійсними необхідно було заперечувати, оскільки позивачкою обґрунтовано не доведені підстави для визнання недійсним та скасування свідоцтва, а сам факт визнання за позивачем права власності на 1/2 частину житлового будинку не може мати наслідком визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, на якій цей будинок розташований. Крім того, при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об’єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення. Аналогічне право в учасників спільної власності на будівлі і споруди виникає при приватизації земельних ділянок, на яких останні знаходяться.
Суди всіх трьох інстанцій погодилися з такою правовою позицією та ухвалили законні рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Ще одним із показових прикладів була справа про розподіл майна колишнього подружжя, коли мені доводилося представляти інтереси колишньої дружини. Предметом розділу була квартира в центрі міста та 2 автомобіля, всього на загальну суму більше 5 млн. грн. Позивачкою було підготовлено позов, проте з документами виникли певні труднощі, оскільки основну частину документів колишній чоловік приховав у себе. Але шляхом направлення відповідних запитів необхідні документи були витребувані, проведено ряд експертиз по оцінці майна, оскільки відповідачем заперечувалась його вартість. Незважаючи на важкий опір з боку відповідача, незважаючи на його значний матеріальний і адміністративний ресурс, задіяний під час судового провадження, суди всіх трьох інстанцій встали на бік справедливості та ухвали законні й обґрунтовані рішення про поділ спільного майна по ½ частці з виплатою певної грошової компенсації на користь позивачки.
Основними проблемами, які виникають у клієнтів по таких спорах, є збір необхідної доказової бази, витребування або в іншої сторони, або в державних органах копій правовстановлюючих документів на майно. Взаємні амбіції сторін та стійки неприязні стосунки між ними не дають їм приймати розумні й виважені рішення стосовно поділу майна, особливо, коли ще сторони вплутують в конфлікт своїх же дітей, ставлять свої «заслуги» під час сімейного життя і т.д.
Досвід медіатора у мене невеликий (сертифікат медіатора отримав в 2019-му році), але досвід суддівської професії дуже часто допомагає мені у вирішенні такого роду конфліктів. Якщо правильно визначити пріоритети та інтереси сторін конфлікту у більшості випадків можна знайти правильне рішення, яке, до речі, прийматимуть самі сторони конфлікту. Адже від цього залежить їхнє подальше життя.

- Чи доводилося вам стикатися з вирішенням спорів щодо встановлення розміру аліментів та їх реальної сплати? Адже багато жінок скаржаться, що аліменти суди призначають, а ось домогтися їх реальної сплати, якщо колишній чоловік ніде не працює та не має майна, яке можна арештувати, то дружина і діти можуть чекати коштів роками... Що порадите таким жінкам? Чи зверталися до вас за захистом по аліментним справам чоловіки?

Так, неодноразово. В основному звертаються клієнти за допомогою про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, повнолітніх, які продовжують навчання, на утримання одного із подружжя. При цьому особливих проблем при супроводженні таких справ не виникає.
Проте, трапляються випадки, коли один із подружжя не працює, не має майна або знаходиться за межами України.
Так, для прикладу можна запевнити, що рішення українських судів про стягнення аліментів підлягають виконанню на території іноземних країн. Стягнення проводиться на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном» від 20.07.2006 року.
Відповідний позов розглядається судом України за місцем проживання позивача (стягувача по аліментах). Обов’язковою умовою для подальшого визнання та виконання такого рішення за кордоном є належне інформування відповідача (боржника по аліментах) про судовий процес у випадках, коли він відсутній на території України. З цією метою український суд звертається із судовим дорученням про вручення судових документів та/або вчинення окремих процесуальних дій відповідачу до компетентних органів іноземної держави за його місцем проживання.
Після розгляду справи по суті та ухвалення рішення останнє має бути надіслане відповідачу. І лише після цього стягувач по аліментах може звертатися до компетентних органів з клопотанням про визнання та виконання рішення про стягнення аліментів на території іноземної держави. Це рішення на території іншої країни буде виконуватися відповідно до договору про надання правової допомоги.
У більшості випадків такі клопотання за посередництва територіальних управлінь юстиції надсилаються до Мін'юсту для подальшого відправлення компетентним іноземним органам.
Якщо батько живе в Україні, а дитина — за кордоном, позов про стягнення аліментів може бути подано до суду в Україні.

Якщо ж платник аліментів працює неофіційно.
Відповідно до ст. 80 Сімейного кодексу України «аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітної плати (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі». Якщо людина офіційно не працює або навмисно приховує доходи, отримує «чорну» зарплату, можливим варіантом вирішення проблеми є подача позову до суду на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
Точну тверду грошову суму аліментів, яка підлягає стягненню, якщо людина не працює, назвати може лише суд після дослідження всіх обставин справи, представлених сторонами документів та інших матеріалів. Але необхідно відзначити, що відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, «при визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати такі фактори: стан здоров'я та матеріальне становище, як дитини, так і платника аліментів; наявність у платника інших дітей, непрацездатних чоловіка / дружини, батьків; наявність майна і майнових прав, наприклад, квартири або машини, грошових коштів, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав у платника аліментів». Цей список не вичерпний, оскільки, суд може прийняти до уваги і інші суттєві обставини.
Закон говорить, що «розмір аліментів повинен бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Бувають ситуації, що під час судового розгляду у відповідача був дохід і робота, але після ухвалення судового рішення (умисно чи неумисно), платник аліментів став безробітним. Виникає логічне запитання, з якої суми будуть обчислюватися аліменти, якщо такої суми немає.
Якщо платник влаштувався на роботу, то нова заробітна плата і стане вихідною точкою. Якщо ні і, якщо відповідач, не став на облік біржі зайнятості, то аліменти будуть нараховуватися, виходячи із середньої заробітної плати в конкретній місцевості.
Під «цією місцевістю» ховається цілком зрозуміле місце виконання судового рішення, яким найчастіше виступає місце проживання або місце роботи платника аліментів, а також місцезнаходження майна боржника в аліментних відносинах. Середня заробітна плата визначається територіальними органами Державного комітету статистики України. Вищевказані органи надають дані щодо розміру середньої заробітної плати для конкретної місцевості на вимогу державного виконавця. Останній керується отриманими даними при визначенні того, яка сума аліментів з непрацюючого підлягає оплаті з урахуванням заборгованості.
У мене в практиці були такі справи, коли правова допомога потрібна була чоловікам. Зазвичай, це випадки, коли колишня дружина, вимагає стягнути аліменти в більшому розмірі, ніж передбачено законом, або просить суму аліментів в твердій грошовій сумі, яка явно завищена. При цьому, доказів на підтвердження своїх аргументів не надають, а керуються лише емоційним станом та нібито прикриваються інтересами дітей.
У будь-якому разі необхідно виходити з фактичних обставин справи, доказової бази та керуючись законом.

- Враховуючи те, що в країні вже довгий час тривають воєнні дії, розкажіть, як часто звертаються до вас військовослужбовці і з якими саме запитаннями? Наскільки орієнтовно збільшилась кількість справ таких осіб в судах порівняно з довоєнним періодом?

Так, дійсно, до мене звертаються й військовослужбовці та військові пенсіонери. Найчастіші питання – це перерахунок військової пенсії; житлові питання діючих військовослужбовців (визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом, отримання грошової компенсації за житло); питання незаконного звільнення з військової служби; питання, пов’язані з порушеннями вимог фінансового контролю (адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією).
Точними даними про збільшення чи зменшення таких справ у судах я не володію, але за даними відкритих джерел (сайт «Судова влада України») можна зробити висновок про однозначне збільшення таких справ в середньому на 15-20%.

Довідково: запровадження інституту медіації в Україні було створено задля поширення практики мирного вирішення спорів позасудовими методами та забезпечення збалансованих взаємовідносин між інститутом медіації та судовою системою.

Якщо після прочитання матеріалу у вас виникли додаткові запитання юридичного характеру ви можете звернутись з ними безпосередньо до Олега Олександровича Руднєва за номерами телефонів: 066-401-59-88, 067-833-51-97, або надіслати листа на електронну пошту: 5988oleg@gmail.com

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: адвокат, Руднєв

Добавить в:
 
 


Центр Комплект