Що робити якщо вколовся ВІЛ-інфекційним шприцом?

Що робити якщо вколовся ВІЛ-інфекційним шприцом?

Виявляється, найчастіше травмують себе зараженими ВІЛ-інфекцією предметами, самі медпрацівники. Проте на небезпеку наражаються не лише вони. І якщо вже травмування сталося, потрібно не панікувати, а робити те, що радять фахівці-медики.

Ніхто не застрахований

Минулого року до Чернігівського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом звернулося 20 осіб, які ненароком вкололися зараженим ВІЛ-інфекцією шприцом або порізались таким же предметом. Дев’ятнадцятеро з них – медпрацівники. Всі, хто звернувся, пройшли постконтактну профілактику (ПКП) і вірусу не підхопили.

У Лізи все має бути в порядку

З початку поточного року подібну неприємність мали 11 жителів області, з яких троє – діти, в тому числі, постраждала в дитячому садочку №45 міста Чернігова Ліза Мороз. Двоє дітей пройшли повний курс хіміотерапії, одній дівчинці мати припинила давати ліки через тиждень. Всі діти перебувають під пильним наглядом лікарів СНІД-центру, у них регулярно беруться аналізи крові, повідомила дитячий інфекціоніст цього медзакладу Оксана Козлова. 

Маленька Ліза Мороз, про яку так багато писали ЗМІ, нещодавно закінчила прийом призначених препаратів і має задовільне самопочуття. Температура у дівчинки нормальна. Її підвищення, що почалося через тиждень після початку прийому таблеток, лікарі більше пов’язують із захворюванням дитини на гостру респіраторну вірусну інфекцію. Якби це було тільки наслідком прийому препаратів, зазначає Оксана Козлова, то температура б не спадала, і стан дівчинки погіршувався б. На думку медика, Лізина мама вчинила правильно, що поклала доньку в інфекційне відділення обласної лікарні і довела ПКП до кінця. Враховуючи те, що вірогідність зараження ВІЛ/СНІДом при підколюванні голкою із залишками інфікованої крові становить лише 0,3%, є всі підстави сподіватися, що Ліза залишиться здоровою. Жоден подібний випадок, стверджують лікарі, не закінчився для людини плачевно.

Препарати, які призначаються для постконтактної профілактики, звісно, мають побічні дії, як і більшість лікарських засобів. Діти, за словами Оксани Козлової, переносять їх по-різному. В одних бувають кишкові розлади, в інших – висипання на шкірі, але все це - дрібниці порівняно з небезпекою, яку несе в собі заражена ВІЛ-інфекцією кров.
Шприци діти знаходять будь-де – у лісі, в пісочниці, у дворі. Підбирають, зазвичай, коли залишаються без нагляду. Оскільки за всім не прослідкуєш, дітям треба роз’яснювати всі небезпеки сьогодення, привчати не брати до рук того, що валяється.

Якщо укол все ж таки був…

Якщо лиха не вдалося уникнути і дитина за тих чи інших обставин вкололася шприцом (ножем чи склом із залишками крові), батькам необхідно вжити наступних заходів. Перш за все, надати першу допомогу синові чи доньці. Ранку треба помити з милом (бажано двічі), змазати йодом або спиртом і заклеїти лейкопластирем. Ні в якому разі не можна видушувати кров, наголошує Оксана Козлова. Тому що м’яка тканина після стиснення діє як губка, і може втягнути вірус набагато глибше.
Далі потрібно знайти той шприц, покласти його в пакетик і якнайшвидше доставити до Чернігівського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом. Дитину також обов’язково треба взяти з собою, аби не гаяти часу. Якщо поранення сталось під вечір, запакований шприц (чи інший предмет) необхідно покласти в холодильник. У разі виявлення самої голки є вірогідність, що її обстеження не допоможе встановити істину. Тому бажано знаходити увесь шприц.
Ідеальним періодом для початку постконтактної профілактики (ПКП) вважаються перші дві години після уколу. Проте він нереальний, оскільки вимагає доставки шприца в СНІД-центр, проведення аналізу залишків крові на ньому та уточнення ВІЛ-статусу постраждалого. Отже, бажаним періодом початку ПКП вважаються перші 36 годин, а кінцевим – 72. Якщо упродовж 72-х годин за наявності показань профілактику не розпочато, уповати залишається тільки на Бога.    

Медицина на сторожі

Після прибуття постраждалого до СНІД-центру, лікарі ретельно оцінюють ризик можливого зараження: вивчають, як відбувався контакт – через взуття, одяг чи з оголеною шкірою, дивляться глибину проникнення голки чи іншого предмета, оглядають ранку. До кожного випадку підходять індивідуально, оскільки хіміотерапія – річ все ж таки не бажана і даремно їй піддаватися не варто.
Слід пам’ятати, що вірус імунодефіциту людини живе в навколишньому середовищі недовго, – змивається дощами та висихає у спеку. Однак за сприятливих умов – при сухій і прохолодній погоді – може жити 7 днів і більше. Інфікування можливе тільки тоді, коли у кров постраждалого потрапляє кров інфікованої людини. Якщо голка давно суха, боятися нічого.
Постконтактна профілактика передбачає вживання трьох препаратів у вигляді таблеток чи сиропу упродовж 28 днів. Ліки приймаються двічі на день. З їх побічною дією лікарі знайомлять батьків чи опікунів дитини, і тільки вони приймають рішення давати їх чи ні. Після призначення ПКП ВІЛ-статус дитини контролюється у СНІД-центрі цілий рік.

Наталія Потапчук

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: