Двісті гривень з унітазу дістав, а за ремонт віддасть 700

Двісті гривень з унітазу дістав, а за ремонт віддасть 700

На чернігівському вокзалі увечері 2 жовтня 47-річний Віктор Ільмінський упустив в унітаз 200-гривневу купюру. Поліз рукою діставати і застряг. Та так, що визволяти його довелося чотирьом рятівникам три години.

Він кричав: «Допоможіть, застряг!»

—  Сталося це у п'ятницю, десь о 20.40, — розповідає інспектор патрульної служби лінійного відділення міліції станції Чернігів прапорщик Анатолій Масюк. Він першим прийшов на допомогу. — Ми з напарником чергували на пероні. Підійшов чоловік і сказав, щоб ми заглянули до чоловічого туалету. Там чоловік сидить уже сорок хвилин. Зайшли. Бачимо — ноги. Наче чоловік лежить. Погано йому, чи що? Переліз через верх. Відкрив.
Питаю: «Що з тобою?» Каже, гроші упустив. Спочатку не повірили. Думали, жартує. Спробували витягти руку. Не виходить. Зателефонували черговому, а той уже викликав оперативну групу.
Права рука Віктора була на всю довжину в унітазі. Він голосно кричав: «Допоможіть!» і намагався бити ногами по дверях туалету. Ніяким іншим способом зарадити собі не міг.

«Хлопчики, а може, не треба?»

—  Такий випадок — перший у нашій практиці. Із шахт людей діставати доводилось, а от з туалетів ніколи, —  говорить начальник відділу групи аварійно-рятівних робіт Максим Сергієнко. Саме його група і врятувала Віктора. — Незручностей було багато. По-перше, мале приміщення, розвернутися нема де. По-друге, сам чоловік лежав у такому положенні, що його ні вліво, ні вправо не повернеш. Спочатку ми заливали унітаз мильним розчином. Але марно. Адже конструкція була конусоподібною. Рука ніяк не виходила. Вирішили, що треба вибивати унітаз. Одразу розрізати було не можна, адже унітаз чавунний. Міг лопнути і пошкодити руку чоловікові. Вибивши плитку та цемент, зняли таки унітаз разом з трубою. Під час роботи накривали потерпілого спеціальною ковдрою, щоб не вдарило уламками. Але це було ще пів-роботи. Дали Віктору відпочити трохи, перекурити. Далі — найскладніше. Треба було розрізати чавун, щоб вивільнити руку. Різав бензорізом. Уперше. Зазвичай болгаркою працюю.
—  І не страшно було?
—  Ні. А от чоловік злякався. Бензоріз — це такий пристрій, у якому кам'яний диск з великою швидкістю обертається навколо осі. Коли Віктор побачив його за кілька сантиметрів від обличчя, став проситися: «Хлопчики, а може, не треба?» Ми йому і каску на голову одягали, і покривала підкладали, щоб нічого не зачепити. Робота зайняла десь хвилин з п'ять. А всього у пастці він просидів години три.
— Так гроші дістав?
—  Аякже ж, — сміється Максим Леонідович. — Ми у нього постійно питали: «Ти гроші держиш?» Казав — держу. І як руку витягли, то міцно тримав 200 гривень.
Його ще оглянув медик. Усе виявилось у повному порядку.

Ішов із гостей

—  Після того, як Віктора В'ячеславовича визволили, ми провели його у відділок і зробили перевірку, — розповів старший лейтенант лінійного відділення міліції Віталій Циганок. — Виявилося, що чоловік ішов із гостей, з Шерстянки (район  у Чернігові) через міст. Дорога через вокзал. Зайшов до туалету. Заплатив гроші без проблем. (На чернігівському вокзалі туалет платний. За вхід беруть 1,50 гривні. —Авт.) Працює охоронцем у Києві, живе на Масанах (район Чернігова).
— П'яний був?
— Різкого запаху не відчули. Сказав, що випив пляшку пива. Але ніхто не перевіряв. Навіщо? У нього ще був пакет, в якому лежала пляшка вина.
Перевірку провели, чоловіка відпустили.

«Рука пече»

Як же почуває себе Віктор? Зателефонувала чоловікові.
—  Рука болить. До лікаря ще не ходив, але збираюсь. Мабуть, метал нагрівся, коли пиляли. Таке враження, що у мене опік.
— Чого полізли в унітаз?
—  Ого! 200 гривень! На ці гроші живу цілий тиждень. Не міг їх там залишити. Зайшов до туалету. Розстібнув штани, тільки почав знімати, а з передньої кишені джинсів випали гроші, — пояснив Віктор.
— Точно ваша двохсотка була? Може, просто побачили її там?
—  Моя. А як ти там щось побачиш? Глибоко. Я навіть у туалет не сходив, щоб не змити гроші. Та й система якась дивна. Завжди нормально рука проходить, а тут застряг.
— А ви що, часто туди лазите? — здивувалась я.
— Раніше ремонтами займався. Доводилося.

Ремонт уже роблять. Коштом орендаря

Приміщення туалету орендує приватний підприємець Володимир Козаков. Чоловіка врятували. А хто ж ремонт робитиме? Чиїм коштом? Рятівники, які пиляли унітаз? Чоловік, який рятував гроші?
— Скаржитися на нас можна лише у тому випадку, якщо ми людині допомогу не надали. От тоді несемо відповідальність. А за пошкоджене майно відповідаємо не ми. Головне — врятувати людину, — говорить начальник аварійно-рятувальної частини підполковник служби цивільного захисту Андрій Узький. — Намагаємося, звичайно, якнайменше пошкодити. Але не завжди виходить.
—  Ремонт уже почали, — сказав приватний підприємець Володимир Козаков. — Треба ж, щоб туалет працював. Тому витрачаємо свої кошти. Мені телефонували з міліції. Я маю подати заяву і розрахувати, у скільки обійдеться заміна. Сам унітаз десь 500 гривень і робота ще 200. Ми зробимо, а платити потім доведеться тому, кого рятували.
— Давно ремонтували туалет?
— Ми орендуємо приміщення уже п'ять років. Косметичний ремонт робили, а от комунікації не міняли. Це справа хазяїна — Укрзалізниці.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №41 (1221)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: