• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Парафіївський цукровий завод, що простояв 168 років, розібрали до цеглини


Парафіївський цукровий завод, що простояв 168 років, розібрали до цеглини

— Закінчили руйнування Парафіївського цукрового заводу* (Ічнянський район), мо’, одна стіна лишилася, — бідкається ексголова Парафіївської громади Валентина Карпенко. — Руїни. Говорили, що аварійний, а так здоровенною та важелезною спецтехнікою бахкали по стінах, що вистояло б приміщення ще із сотню років. Тепер те саме роблять із цегельним заводом. Де який метал, усе тягнеться, вивозиться.


Таким був завод

— Це ж майно покійного Валерія Давиденка?

— Корпоративні права на землю під цукровим заводом у ПАТ «Блок Агросвіт», — пригадує Валентина Федорівна. — Про приміщенні ходили різні розмови — ніби продали, але нових власників я не бачила, ніхто до мене не приходив.

«Агросвіт» ще існує. Вони продали ковбасний цех, олійницю, чула, що попередили поштове відділення, котре орендує приміщення у будинку побуту, що продаватимуть, щоб шукали собі інше.

— Як це: земля належить одному власнику, а приміщення іншому? — дивується Віталій Малюта, котрий до 2017 року очолював «Блок Агросвіт». — I земля, і сам завод усе «блоківське». Зруйнований цукровий завод — для мене болюча тема. Я не був прихильником такого рішення. Хоча розумію, що в Україні інакшого виходу для власника подібного цукрового бізнесу нема.

У державі було 240 цукрових заводів. Лишилось 32.

Парафіївський цукровий завод був застарілий і технічно, і технологічно.


Ось що залишилось. Фото Руслана Кота

Ретро-фото: передовики 70-х років. Фото Миколи Смілика

— Як підприємство, зберегти було неможливо. А хоча б як об’єкт архітектури? Нехай би туристи милувалися.

— Їдеш у Качанівку — дійсно був гарний фасад заводу, — не заперечує Віталій Валентинович. — Але краще безпечно, ніж гарно. Той фасад ще 1905 року, здається (1852 року. — Авт.). Капітальний ремонт треба було робити. А це затратно.

Приміщення було аварійним. Почав руйнуватися дах. На продуктовому цеху взагалі покрівля була відсутня, прогнила і провалилася. Через це почали сунутись і стіни. Подує сильніший вітер — фасад упаде. Не дай Боже, на людину. Тоді власник території відповідатиме.

Щоб зберегти приміщення, треба було починати з того, що переробити покрівлю. Коли ціна на цукор в магазині трималась на рівні десяти гривень, а собівартість виробництва — вісім, то який сенс цим займатися і за що ремонтувати приміщення? Жоден підприємець не працюватиме собі у збиток.

Коли у 2017 році тільки прийняли рішення і почали демонтаж обладнання, я на наступний день написав заяву і звільнився.

— Така категорична позиція?

— Я не міг дивитися на демонтаж. Я виріс у селі на Черкащині, де був також цукровий завод і його порізали. Там помпезно відсвяткували 150 років заводу, а наступного року приїхав — заводу нема, тільки труба стирчить.

* * *

Екснардеп Олег Медуниця в соцмережі руйнування цукрового заводу прокоментував так: «Нічого страшного не відбулося. Капіталізм його породив — капіталізм його і знищив».

*Парафіївський цукровий завод належав родині Тарновських, володарів Качанівки. Будівництво розпочали в 1846 році, а запрацював завод у 1852-ому. Вже в перший рік він приніс власникам чималі прибутки, адже на підприємстві впровадили тогочасні передові технології — парові машини. Цікаво, що на заводі використовували не кріпосну робочу силу, а вільнонайманих працівників. У другій половині XIX ст. Парафіївський цукровий завод був одним із найпотужніших підприємств Чернігівської губернії. За часів незалежної України завод переходив із рук в руки. Передостанніми власниками була родина Сенчиків.

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №48 (1802), 26 листопада 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Парафіївський цукровий завод, «Вісник Ч», Ічнянщина, Вікторія Товстоног

Добавить в: