Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » «У комі бачать коридори. А я зал засідання побачив»


«У комі бачать коридори. А я зал засідання побачив»

Олег Дворник із Виповзова Козелецького району побував майже у потойбічному світі, у стані між життям і смертю — комі.



Зараз працює оператором опалення та гарячої води в теплогосподарстві в селищі Десна на Козелеччині. Квартиру у селищі доньці з зятем віддав, а сам, разом з дружиною, переїхав у село. Спокій, краса, але про пережите не дає забути скалічена нога.

— Я попав у добренну аварію роки три тому, — згадує. — У Вишгороді на Київщині. Чув, що вже вирішували:

— Куди його? У морг тягніть та і все.

— Така він ще ж дише.

— У Київ тоді везіть.

Мене у Київ привезли, я там два тижні був у комі. Хоча, потім мені уже говорила медсестра, що рот не закривався ні вдень, ні вночі. Розказав, як народився, як женився. Все-все. А я^не знаю цього, був без свідомості. А потім вийшла така ситуація, що бачу: я лежу на чомусь такому, як долівка бетонна. Й інші хворі лежать. На мені куча залізяччя. Порізане все, залізяки під час операції вставлені, — показує ногу, на якій довгий шрам. — А то, у видінні, залізяччя на мені прив’язане. А тоді стіл, наче кафедра, і багато людей щось рішають. Інші бачать коридори. А я зал засідання побачив.

Один дядько, в капелюсі, бере мене під руку, тягне, ті залізяки тільки торохтять. Хтось щось кричить, зло кричить на мене. А він каже чітко українською мовою:

— Ще не пора! У нього багато незакінчених справ. — Притяг мене. Поклав на якесь ліжко у невеличкій типу кімнатці.

— Одужуй, — дверима хлопнув.

Я потім прокинувся, почав плакати.

Згодом одужав. Ходити заново навчився.

Багато чого помінялося в мені. За гроші не думаю. У багатьох випадках навіть спасибі і то вистачить. Вдячний Богу і долі, що лишився живий, і віддячую, роблячи добро іншим людям. Не богомольний був з народження. Та й зараз не вірю ні в кого, але біля церкви Святого Миколая Чудотворця завжди зупинюся і перехрещуся.

Їжджу на триколісному мотоциклі. Зробив для реабілітації. Зараз триколісних нема, то раніше були такі, з колясками. У мене замість коляски дерев’яна платформа. На ній ящик, він закривається — у середину можна покласти будь-що, а зверху сісти. Витримує 100 кілограмів. У дружині 87, сідає як на лавочку. І ми культурно їдемо на город.

Милиця прикріплена до металевого тримача на мотоциклі. Ходиш-ходиш, а тоді нога підкосилася і ніяк. Тоді стій під парканом. Якось було таке, що слизько взимку. Вийшов з магазину, перейти до цього моциклета не можу. Хоч плач. Попросив воєнного, що стояв з хлопцями:

— Іди, підтримай. Я не п’яний, але не можу йти. Ще й боюся в придачу.

Узявся за нього рукою, перейшов, сів і поїхав нормально.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №36 (1790), 03 вересня 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Олег Дворник, кома, Козелецький район, «Вісник Ч», Тамара Кравченко

Добавить в:


ЦентрКомплект