Розкрили рота, щоб міг їсти

Розкрили рот. «Була травма м'язів, сухожилок, судин обличчя. Воно все зарубцювалося, рубці стали ніби джгутом таким широким. Цей джгут стягнув, закрив рот»

Віталій Лизогуб із села Велика Вісь, що на Ріпкинщині, майже місяць не міг відкрити рота. Ложка в рот з трудом входила. Не заносив ложку, а вливав з неї.

Повернули можливість нормально їсти і говорити у стоматологічному відділенні (його ще називають щелепно-лицьовим) Чернігівської обласної лікарні. Оперували хірурги-стоматологи вищої категорії Лідія Ігнатьєва та Олександр Короленко.


Віталій Лизогуб перед випискою з лікарні

— Спіткнувся і упав з порога, — розказує Віталій Лизогуб. Розмовляємо 13 серпня, коли вже чоловік готується на виписку. Що була проблема, непомітно. Сам відчуває ще невеличкий набряк. — Невдало упав. Ударився об металеву бочку. Одразу рот ніби нормально й відкривався. А потім звужувався, звужувався...

Десь місяць тому ударився. А в лікарню звернувся через три тижні після травми, у вівторок 4 серпня. Засидівся вдома. Думав мине, розсмокчеться. Одразу напухло, а потім відтухло. Але не минуло. Перелому не було. Але щелепа з’єдналася неправильно. Утворилися спайки, які стягували рота.

— Як же ви їли?

— Не зовсім же рот був закритий. Жувати міг. У мене ж не перелом. Це якщо перелом, то по три дні не їдять.

— Зуби не повибивали?

— Ні. Хоча удар прийшовся в таке місце, де зовсім мало треба зусилля для перелому. Чуть-чуть можеш зачепити і хрусне. При переломі стягують, а мені, навпаки, щелепи розтягували примусово. І якби я не поїхав у лікарню, воно б у мене зрослося. І на тому місці, де зрослося, утворилася б кістка. І тоді воно б і ні туди, і ні сюди, не відкрив би, і не закрив. І ту кістку б довелося видаляти. Серйозна операція. А так мені нічого не вирізали. Зробили невеличку операцію. Розірвали рубцеві спайки.

— Дружина у лікарню відправила?


— І дружина, та й сам розумів уже — щось не те. Поїхав спочатку у Ріпки. Направлення на обласну написала Ганна Моспанко, сімейна лікарка.

Наркоз переніс нормально. Заморозили: у дві щоки два уколи. Усе бачив. Несподівано раз — розірвали, вставку вставили. І все, щоб ходив з нею.

— Що за вставка?

— Коркова пробка. Від пляшки. Натуральний продукт. М’який і на зуби не тисне. Між зубами тримав. Вставку спеціальну ставлять. Але у мене кутніх зубів нема, то не трималася б. Мої кутні зуби, знімні протези, років п’ять лежать у склянці дома. Безкоштовно робили по чорнобильській програмі. Я ліквідатор аварії на ЧАЕС. У Чорнобилі працював у рембаті. Ремонтували ту техніку, що ходила на станцію. Бетоновози, які заливали реактор бетоном. БРТМи (бойові робототехнічні машини), що оббивали реактор свинцем усередині і зовні. Пластини сантиметр товщиною, 2 на 3 метри. Краном подавали, приварювали. Щоб усе точно було, підганяли до міліметра. А протези не підігнали мені як слід. Тиснули, ясна натирали.

— Одну пробку чи дві носили в роті?

— Одну, — сміється. — Виймав, вставляв. Виймав під час сніданку, обіду, вечері.

А ще лікар радила зарядку робити, відкривати рота якомога ширше. З пробкою проходив тиждень і ще ходитиму, якщо треба буде.


Пробка з-під шампанського придатна і як розпірка

«Пацієнт ходив з розпіркою. Розпірка — з пробки»

— Після маніпуляцій хворий розкрив рот, і це головне, — говорить Лідія Ігнатьєва, хірург-стоматолог Чернігівської обласної лікарні. — У післяопераційний період результат закріпився. Це не складна операція, але така, що потребує знань і вмінь. Діагноз важливо поставити. Ці рубці не видно. Вони в товщі тканини і не дуже відчуваються.

Зробили знімки щелеп. Подивилися, чи нема переломів. Могли бути переломи верхньої щелепи, виличної кістки, нижньої щелепи. Ми це все виключили. І вирішили, що це рубцева контрактура (стягнення, звуження).

Була травма м’язів, сухожилок, судин обличчя. Воно все зарубцювалося. Протягом місяця утворюються рубці, як сухожилки. Фіброзна (перероджена) щільна тканина. Рубці стали ніби джгутом таким широким. Цей джгут стягнув, закрив рот. Ми не могли його розкрити руками. Тому знеболили і розкрили під наркозом. Пацієнт ходив з розпіркою, щоб рот не закрився. Опирався, спочатку не хотів. Це треба було умовляти його.

Якщо не зробити операцію, то на тому місці, дійсно, утворюється кістка.

У нас був такий пацієнт. Йому розсікли ці рубці — розкрили рот. Рот розкрили, а він не закріпив результат, бо не ходив з розпірками. Рот закрився. Через якийсь час утворилася кістка. Випиляли кістку — розкрили рот. А він знову не носив розпірку. Я його бачила через кілька років — рот закритий. Всі зуби поїхали. Порушилися, розхиталися. Втратив зуби, їсти не міг нормально.

Важливо зробити саму операцію, але важливе й психологічне ведення пацієнта. Потрібно розмовляти весь час. Спілкуватися, заставляти це робити.

— А чому розпірка — саме пробка?

— Це мій такий винахід, — усміхається. — Коли я п’ю шампанське, де б я не пила його, — усі друзі про це знають, — забираю з собою пробку, мені її самі віддають. Головне, щоб вона була натуральна, з пробкового дерева.

Було, що для розпірок ми брали або пластмасу, або робили кляп із марлі, та вона швидко промокала слиною, не тримала форму. Або давали розширювач, такий інструмент, що розширює рот. Але він металевий, давить на зуби. Тож якось, пивши шампанське, я звернула увагу на пробку. А ще взуття мені підказало цю ідею. Я колись купила босоніжки на пробковій підошві. При чому пробка була натуральна. У мене й досі вони є. Виробник Єреван, фірма «Масіс». І у мене якось воно з’єдналося. Натуральна пробка — екологічна, міцна, і вона ж м’яка більш-менш, не травмує зуби і при цьому тримає форму. От така дрібниця, але вона дуже важлива.

— Це можна було й запатентувати.


— Може, й можна. Не займалася цим. Але в практиці використовували і мали результат.

  • цікаво що
Унікальні якості пробкового дерева — міцність, еластичність, пружність — пояснюються будовою. Структура пробки нагадує мініатюрні соти із багатогранних вічок. Стінки сот багатошарові. А самі вічка заповнені газуватою речовиною. Тому пробка легко відновлюється навіть після тривалого тиску. А завдяки клітинному соку суберину пробка непроникна для рідин та газів.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №34 (1788), 20 серпня 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Віталій Лизогуб, операція, Олександр Короленко, Лідія Ігнатьєва, Чернігівська обласна лікарня, «Вісник Ч», Тамара Кравченко

Добавить в:


ЦентрКомплект