Діамант Полісся – чи провінція духовності?

Діамант Полісся – чи провінція духовності?

Культурну людину формує не тільки походження, виховання, освіта, а ще й ландшафт, тобто природне і архітектурне середовище, в якому вона мешкає. У тисячолітній історії Ніжина, заснованого Володимиром Святославовичем, вмістилися події, які яскраво показують менталітет української нації: усвідомлення самоцінності, миролюбність, зваженість, тонке відчуття гармонії. Такі архітектурні перлини, як бароковий Миколаївський собор, зведений у XVII столітті коштами ніжинських полковників Золотаренків, церкви Всіх Святих, Воздвиження Чесного Хреста, Іоанна Богослова, Благовіщенського і Введенського монастирів наповнені діяннями первосвященного ієрарха Стефана Яворського, співака Федора Стравінського, мореплавця Юрія Лисянського, подвижника православної віри Івана Тернавіота... Занедбані в радянські атеїстичні часи, ці святині духу не сприяли осягненню себе у безмежжі Божого всесвіту. А як оберігаємо ми їх сьогодні, в роки українського відродження?
Про це наша бесіда з кандидатом педагогічних наук, секретарем міської ради Олегом Баранковим, який тимчасово виконує обов'язки міського голови.

- Я ще під враженням Батурина, де проводив нараду голова облдержадміністрації Володимир Хоменко з приводу розвитку туризму на Чернігівщині. Відреставровані давні споруди, зведені нові на місці поруйнованих, вишуканий художній смак скульптур не просто приваблюють, а підносять культурний рівень українського народу. Мене це радує, як громадянина. Але при цьому, як у ніжинського мешканця, викликає заздрість. Ніжин - це теж велика частина української історії. Його давні будівлі, розташовані в старому центрі і на околицях, поєднують у собі й матеріалізовану історичну інформацію, й естетичну насолоду. Але за кошти міського бюджету немає можливості самотужки відреставрувати і утримувати ці пам'ятки.
Ще в 1990 році група київських архітекторів на чолі зі старшим науковим співробітником державного науково-дослідного і проектного інституту містобудування АН України Валерієм Сопілкою розробила документацію передумов до створення Ніжинського державного історико-культурного заповідника «Древній Ніжин». Це дозволило б нам відновити історичний центр, залучити нові інвестиційні проекти, розвинути туристичну інфраструктуру. Проблема залишається на часі.
-  І, як завжди, головна причина - брак фінансів. Але ж знайшлися кошти для Батурина, виділяються вони для Любеча, Чернігова... Заповідник не вигідний для тих, хто надає на вулиці Гоголя ділянки для торговельних кіосків, ломбардів, хто зводить «тереми», які закривають церковні куполи.
-  Додам ще кілька аргументів до вашої думки: Ніжин й досі не має генерального плану забудови і вже протягом довгого часу «обходиться» без головного архітектора-фахівця.

-   Очевидно,  доречним буде згадати головного архітектора, члена Національної спілки архітекторів України Миколу Гавриша, якого ніжинці запам'ятали, як людину творчу. Приїхавши до нас з Конотопа, він оцінив історичне обличчя Ніжина і намагався його зберегти. Пригадую засідання створеної ним містобудівничої ради, до якої входили архітектори, історики, журналісти, музеєзнавці - патріоти міста. Ретельно обговорювалися проекти новобудов, аж до вибору кольору стін. Був навіть представлений проект фасаду Благовіщенського монастиря, церкви Петра і Павла. Це суцільна стіна ва вулиці Миколи Гоголя. Її сучасний вигляд з магазинчиками нагадує мені скарбничку Плюшкіна. Незугарна еклектика різко дисонує з аурою духовності, яку несуть у собі величні куполи, пам'ятник Гоголю навпроти. Чому б не назвати ті ж магазинчики за асоціацією з Гоголевими творами? Причому всі вивіски треба замовити одному художнику і стилізувати під гоголівські часи. Майстерня «Каблучок» може бути «Черевички для Оксани», магазин тканин - «Солошина мода», гастроном - «Апетити Собакевича», перукарні - «Оселедець Тараса» тощо. Я не можу не підтримати кандидата мистецтвознавства, архітектора Людмилу Пляшко, яка у праці «Місто, письменник, час. Ніжинський період життя М.В.Гоголя» (К.,1985) аргументовано висвітлила тісний зв'язок великого письменника з предметним світом, який оточував його в юності. «Історичний район міста потребує переосмислення його ролі і створення на його центральних ділянках тонкої психологічної атмосфери, яка притаманна міському середовищу минулого, - пише вона. - Ця нова функція повинна враховувати момент видовищності і асоціативності з гоголівським періодом, який є частиною нашої історії».
- Микола Гоголь був і залишається особливою гордістю Ніжина. Цього року ми відсвяткували 200-річчя з дня його народження. У Гоголевому дусі біля першого пам'ятника всесвітньо відомому українцю виступали творчі колективі міста, студенти університету, який носить його ім'я, інших навчальних закладів, представники культурно-просвітницьких товариств. Адже у своїх творах Гоголь віддав належне ніжинським грекам, і їх нащадки з міського товариства імені братів Зосимів з теплотою про це згадують.

З місцевого бюджету було виділено 20 тисяч гривень на реставрацію першого пам'ятника. Звичайно, треба облагородити і сам сквер, і Благовіщенський собор навпроти.
Ще 22 червня 2006 року депутати міської ради на V сесії V скликання прийняли рішення про заборону розміщення малих архітектурних форм (кіосків, павільйонів, лотків та ін.) на площах Заньковецької, Леніна, на вулицях: Подвойського з №1 до 18-А, Московської з №1 до 6, Богуна до №8, Гоголя. Лавки ж Благовіщенського монастиря у свій час були передані в комунальну власність області, і їх орендодавцем виступає сьогодні управління містобудування та архітектури облдержадміністрації.
- Але ж міська рада прийняла ще одне важливе рішення на VII сесії V скликання 8 серпня 2006 року, а саме: просити Чернігівську обласну раду передати в комунальну власність міста окремий об'єкт спільної власності територіальних   громад  сіл, селищ, міст Чернігівської області - будинок лавок Благовіщенського монастиря. Він включений до Державного реєстру національного культурного надбання за охоронним номером 830/5 і має статус об'єкта культурної спадщини, як пам'ятки національного значення.
-   Звичайно,  ніхто так просто не віддасть ласий шматочок доходів від оренди комунального  майна. Але ж ці доходи мають належати міському бюджету і використовуватися на реставрацію Ніжина, а не інших міст. Нагадаю і про те, що згідно з Законом України «Про охорону  культурної спадщини» наймач об'єкта культурної спадщини зобов'язаний утримувати його. Отож, депутатам треба наполягати на виконанні свого рішення, якщо вважають себе патріотами рідного міста.

- В міру коштів і сил ми щорічно фінансуємо реставраційні роботи. У 2008 році 244,4 тисячі гривень витрачено  на  пам'ятник жертвам  Голодомору  та політичних репресій. 108,4 тисячі гривень виділено на ремонт 9 церков. За 18 років української незалежності збудовано і відкрито 18 пам'ятних знаків і пам'ятників. Для популяризації і збереження історичної спадщини міста профінансовані наукові видання місцевих авторів: професора Ніжинського держуніверситету мені Миколи Гоголя Григорія Самійленка «Николай Гоголь и Нежин», вчительки Лариси Петренко «Ніжин з глибини віків», буклет-журнал «Ніжин», журнал «Ніжинська старовина», збірник «Греки в Ніжині», спогади фронтовика і партизана Миколи Крапив'янського «В лісах під Ніжином».
- 100 тисяч гривень виділено з міського бюджету на 2009 рік, з яких вже освоєно більше половини. В цю суму входить ремонт братських могил і пам'ятників, косовиця скверів і підстригання кущів. Коштів явно недостатньо. Лише для ремонту пам'ятників загиблим в роки Другої світової війни потрібно 991 тисячу гривень.
-  Частину коштів для цього  можна  заробити на туристичному  бізнесі. Адже  Ніжин  включений до  національної  системи туристично-екскурсійних маршрутів «Намисто Славутича». У міськвиконкомі є управління культури і туризму, але щось не помітно напливу туристів.
- Це той напрямок, який нам треба розвивати. У нас сьогодні в трьох приміщеннях функціонує історико-краєзнавчий музей з чотирма відділами: художнім, історичним, природи і  «Поштовою  станцією». Вулиця Гоголя, навіть в нинішньому вигляді з соборами і пам'ятниками, - це музей просто неба. На 1 січня 2009 року в місті на державному обліку - 11 пам'яток археології, 65 - історії, 12 - монументального мистецтва, 14 - містобудування і архітектури. І всі вони пов'язані з життям і діяльністю видатних постатей: Стефана Яворського, Іоанна Тобольського, Миколи Самокиша, Сергія Шишка, Сергія Корольова, Олександра Богомольця, Юрія Лисянського, Федора Стравінського, Марії Заньковецької. З останнім іменем мене пов'язують особисті переживання. Адже я виріс на вулиці Заньковецької навпроти будинку видатної актриси, який після її смерті перетворили в робітничий гуртожиток, а не в заклад культури, як заповідала власниця.

У Ніжині збереглися залишки восьми історичних архітектурних ансамблів. Це Замок з Богоявленською церквою, комплекс Грецького братства, який привабив навесні минулого року президента Грецької Республіки Кароласа Папуліаса. А ще собори Благовіщенського та Введенського монастирів, Свято-Покровської, Свято-Преображенської церков та Іоанна Богослова, ліцею Безбородька з його музеєм Миколи Гоголя, картинною галерею, музеєм рідкісної книги.
Ми продовжуємо інвентаризувати об'єкти культурної спадщини національного та місцевого значення, які пропонуємо занести до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Міська рада вже прийняла рішення про взяття 41 пам'ятки культурної спадщини Ніжина на баланс управління житлово-комунального господарства і капітального будівництва, аби забезпечити їх збереження. На останній сесії 20 серпня 2009 року прийнято рішення про виготовлення Генерального плану (коригування) м. Ніжина Чернігівської області.
Наводжу цей перелік, щоб укотре засвідчити історичні і законні претензії мого рідного міста на історико-культурний заповідник державного значення. Не можна допустити того, аби Ніжин перетворився в духовну провінцію.

Надія Онищенко, тижневик «Деснянська правда» №94 (27925)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: