Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » У колодязях пересохла, а в криниці є


У колодязях пересохла, а в криниці є

На околиці Холмів Корюківського району восени з’явилась криниця. Так називають облаштоване місце для забору води з природного джерела, що на березі річки Убідь.

Машиною з дальнього кутка Холмів приїхав набрати води 44-річний Микола Веретеннік.

— Удома колодязь і свердловина. Зі свердловини вода жорстка і з накипом, а колодязь взагалі пересох, — підставляє каністру під струмок Микола. — Беру тут, два рази на тиждень.

— Як добре, що цю криничку зробили, — велосипедами набрати води приїхали Валентина Кожушко і Тетяна Кулик. — А то люди такі подлі, що те джерело забили б. Таку красоту навели, — не нарадується Валентина Кожушко. Тетяна тим часом спускається дубовими сходами до криниці. — Всі Холми сюди ходять. Я тільки цю воду і п’ю. Закінчилася — щу, нову набираю. Колонка пробита дома. Вода наче й чиста, але смак зовсім не той. Ця як мінеральна. І готуємо на ній, і чаї п’ємо.

У Холмах загального водогону немає. На вулицях, що коло лісгоспу, встановлені лісгоспівські колонки. На інших вулицях або колодязі, або свердловини в дворах. Якість води не дуже влаштовує.



Облаштував криницю, а заодно і зону відпочинку навколо неї, Василь Чеботар.

— Вода зі свердловини недобра. Здавав на аналіз у Корюківку, сказали пити тільки кип’яченою. Після кип’ятіння дає осад, — пояснює Василь Ілліч. — Набирали в сусідніх селах, згодом і там зіпсувалася. По вихідних за водою їздив аж у Козилівку. Потім теща, Ольга Дмитрівна, підказала, що є це джерело.

55-річний Василь Чеботар — керівник Холминського деревообробного підприємства «Світанок». Василь Ілліч родом з Молдавії, 35 років живе в Холмах. Дружина Валентина Олександрівна працює в будинку побуту, в фірмі «Корюківка сервіс» директор. Шиють спецодяг. Зараз марлеві маски.

— Набрав я води з джерела і повіз в Київ на аналіз в лабораторію. Дзвоню через тиждень: «Яка?» «Відмінна!» Замовили табличку «Хол-минські джерела», де розмістили характеристики води з лабораторії. Прикріпимо біля криниці.

Раптом від берега відскочила косулька. Трохи погарцювала і щезла між деревами.

— Теж приходять сюди пити, — нітрохи не здивувався Чеботар.

Зручними дубовими сходами спускаємося до криниці. Дерев’яна закрита капличка, знизу ущільнена камінною кладкою. З неї виходить ринва, з якої дзюрчить водяний струмок. Трохи збирається внизу (мабуть, звідси п’ють косулі) і спадає в річку.


— Криницю батюшка освятив. І ще сюди велику ікону замовили, — набирає кружку Василь Ілліч. — Два кільця, — пояснює будову. — Щоб посадити перше кільце, проривали, вигрібали землю вручну, там, де виток. Зверху друге кільце — вода має дихати. Струмок б’є з землі, вода набирається. Збоку труба-нержавійка, з якої ллється вода. Цілий місяць криницю ставили.

Капличку над нею робив Володя Литвин, він переселенець з Донецька. Муляр — 35-річний Юра Савченко, наш робітник. Сходи Володя Чорний робив, він на корюківській фабриці працює.

Усе зроблено з дуба. Довго вистоїть. Проектувати все це мені допомагає Віталій Запорожець. У минулому вчитель-трудовик.

Разом з криницею на берегу Убіді з’явилося місце для відпочинку.

Туалет, баки для роздільного збору сміття. Раз на місяць вантажівка «Світанку» вивозить. За туалетом дивиться прибиральниця. У двох місцях столики з колоди для посиденьок, з табуретками. На деревах шпаківні. Ближче до річки простора переодягальня. Дерев’яний поміст, сходи до самої води: взимку гут проводилось Водохреще, а влітку просто зручно купатися.

— Ще місточок буде на протилежний берег, щ ділиться планами Чеботар. — Там зробимо пляж.

Туй купили, насаджали ялинок декоративних. А це вже люди посадили, — радіє, що його справу підтримують, Василь Ілліч. — Річку розширили трактором. Була вузька, оцю заплаву розкопали. Ще трохи будемо розкопувати.

А йдіть, що покажу,—кличе. Придивляюся: внизу з дна фонтанчиком б’є джерельце.

А поряд інше, ледь пробивається. — Всього тут сім джерел, — впевнений Василь Ілліч. — Ми їх розчистимо. Води більше набереться.

Приїжджають до криниці велосипедами, машинами, набирають. З лабораторії ті, хто аналіз робив, просять: будеш їхати до Києва, обов’язково завези. І везу п’ятилітрову каністру.

Дочки Оля і Таня, зі столиці коли приїжджають, завжди з собою набирають.

із Семенівки хазяїн кафе приїжджає мікроавтобусом, набирає 20-літрову бочку, для кавоварки. З джерельної води зовсім інший смак кави. Раніше він воду для приготування купував.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №12 (1766), 19 березня 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Василь Чеботар, криниця, Холми, Корюківський район, «Вісник Ч», Олена Гобанова

Добавить в:


ЦентрКомплект