Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Село, уславлене Іваном Мазепою та Карлом XII


Нормовен

Село, уславлене Іваном Мазепою та Карлом XII

Гірки - сусіднє село, з яким межує мій батьківський Горбів. Одне з 15 населених пунктів від Новгорода-Сіверського і до Ушивки, про життя яких достатньо місця в глибинах дитячих споминів.



Незабутнє

Гірки - причепурений та стабільно доглянутий иаселе-нии пункт Подвоєння. Нам. малим мандрівникам, що про-чимчикували босоніжкою ватагою 2 кілометри до -чужого-краю з Горбова, страшенно хотілося заглянути до кожної з крамниць у центрі села! Бо хіба ж не диво, коли в розпорядженні сусідів-прківців їх було аж ТРИ(!). на противагу нашій торговій лавці з написом «Сільмаг»?

Літа промайнули, а «несправедливий» аргумент дитинства і через 50 років від перших подорожей юних мрійників у 60-ті з Горбова до Гірок, з невідомих причин, пригадується часто. Смачні цукерки, всіляке приладдя для велосипедів. батарейки та інший крам, придбати який можна було запропонувати своїм батькам! Саме таким чином у 7 класі у мене з’явився велосипед -Україна», а восьмикласником «заволодів- гітарою. Пізніше, в 1988 році - в епоху соціалістичних -дифіцитів-. коли навіть у Новгоро-ді-Сіверському купити потрібний одяг було нереально, в магазині Гірок для вагітної дружини Валерії ми придбали добротну сукню та халат! Ось так і пам’ятаємо Мазелині Гірки! Що було, те було...

«Відкриття» села через 50 років

Увійшовши до села з півночі, розпитую місцевих про життя-буття. Що і як у благословенному закутку Новгород-Сіверщини? Зустрічаю літню селянку, охайиенько вдягнену та неймовірно, як для своїх літ. балакучу. Не втративши природної краси і на восьмому десятку, жінка лагідною українською, наскрізь «прошитою срібними нитками» «гірківського» діалекту, ловко озвучує новини та ще и оцінює перспективу села Обурюючись легковажністю сільської ради, яка «квартирує» в сусідній Діггярівці. Патріотична гірківчаика. вправно орудуючи голосом та жестами, підсумовує: «Забули давно про Гірки»! А на завершення - з тривожним сумом на обличчі, який не здатна приховати чистенька хусточка в кольорових візерунках від світу художниці Марії Приймаченко. додас.

- Молоді, здатної підтримати село, давно вже нема Чернігів. Шостка. Київ ще з моєї молодості покликали ровесників *на етажі»! А тепер - ще й «заграниця європейська»! Добряче вдарила горілочка, будь вона неладна. Викосила всіх наших чоловіків! А що. хіба в інших селах краще з таким лихом? А ми вже старі, немічні та стомлені життям... Що ми зможемо? Хіба що спокійно померти, як прийде час... Скільки нас полишилось? Може, до сотні живих душ у Гірках Навряд чи більше..? Тому й шлях у нас один...

Ось так смітлива та мудра жителька Гірок зачепила за живе, а н відверті судження вкотре оголили знервоване та болюче. Адже від Козаччини і до Другої світової з кількісним складом в українських селах справді бувало всякого. От лльки темпи вимирання Новгород-Сіверщини на початку XXI ст. зовсім не схожі на будь-якии приклад з пережитого поліською глибинкою від Руіни 17 століття! Можливо, тільки страшні епідемії, що вихором заходили в села Подесення. голодомори та війни можуть на терезах переважити кількість люду, що відійшов упродовж 30 останніх років. Тобто, лихо новітньої доби - депопуляція сіл. неймовірно боляче «виїдає» очі кожному гостю, що мандрує старовинним козацьким шляхом у супроводі кленових «джунглів».

Робота Творця

Гірки - красиве село! Неповторного шарму місцині з сотнею будиночків над Десною за 12 кілометрів від козацького Новгорода-Сіверського подарував Всевишній. Се, певно, він так вдало поставив хати селян на пагорбах, по обидва боки узвозів, між ярами, в долинах балок, встаткувавши все до дрібниць! Хтозиа. можливо і першого поселенця Господь привабив сюди ексклюзивною красою? У всякому разі, за змістом легенд та письмовими джерелами. сталося таке на початку XVI століття! А в подальшому, від осілих тут поодиноких поселенців-козаків та монахів Спаського монастиря, на вуличках утворилися такі собі союзи осель - «кутки». В духовному сенсі вони набули ознак «фортець», а мешканці, змінюючись у поколіннях, перетворювалися на авторів історії легендарного села. «Маценковка», «Зівакінка», «Новоселовка», «Лєксєєвка».



Повідали джерела

Статистика більш ніж 100-річиоі давнини називає Гірки, теперішній невеличкий населений пункт Дігтярівської сільради, у складі Риківськоі (нині с. Троїцьке) волості Новгород-Сіверського повіту з більш ніж 1000 жителів. Натомість, набагато давнішні згадки про Гірки. як козаче та державне село, містяться в церковних і цивільних джерелах з іменами його жителів. Йдеться про козаків Гірківського куреня Ноогород-Сіверської сотні та про членів їхніх родин. А ще - про священників Троїцької церкви. Підтверджує ці відомості й поважний дослідник українських старожитиостей Олександр Лазаревський. У праці «Опис старої Малоросії. Матеріали для історії заселення, землеволодіння та управління. Т.1. Полк Стародубський» Київ 1888 р. в розділі «Села Новгородської сотні» автор пише: «с. Гирки при р. Десне, положение имеет большею частью жильев между горами, поселены не позже перв. пол. XVII в., вероятно спаскими монахами...» В той же час. через 50 років «Список населених місцевостей Глухівщини» 1927 року вказує на Гірки - село з 1148 жителями, з яких тільки 25 віднесли свою належність до національних меншин та з 222 господарствами.

Вулицею Набережною

Найдовшою дорогою, яка проходить околицею Гірок від краю до краю, є вулиця Набережна. Іноді напрямок повторює лінію Десни, не віддаляючись від річки далі 1000 метрів. Вулиця є частиною княжо-козацького шляху від Новгорода-Сіверського до с. Блистави і на Чернігів.

Упродовж шляху, мало не впритул до узбіччя, підходять схили пагорбів, на поверхні яких часто знаходимо ділянки без рослинності - тут мільйони років відпочивають гігантські поклади білосніжної крейди! На відстані кількох метрів - оголені «стіни» струнких глиняних скель, які створені вітром, дощем та сонцем. Справжній шедевр!

Наразі на вулиці не більше 15 димарів сповіщають про «живучість» обійсть! А ще вулиця Набережна - едина дорога на селі, яка спланована на рівнині. Інша частина Гірок - у назві яких заховано натяк на рельєф - «окупувала» пагорби.

Незабутні дослідження

На просторі, який територіально закріплений за Гірками, за всіма сторонами світу - археологічні пам’ятки від різних епох та періодів - від кам’яного віку і до нашої праматері Руси! (Див. Л. Ясмовська «Пам’ятки Новгород-Сіверського Подесемия IX-XIII ст. (ж-л «Археологічні дослідження Львівського університету». 2007. Вип.10. с.287-311).



Невипадково, з науковими ідеями ще від середини XIX ст. до села заглядали вчені, які досліджували історію, археологію. Побували тут розвідники ресурсного потенціалу для перспектив розвитку виробництва будівельних матеріалів. Знаходили певні родзинки в Гірках і збирачі духовного надбання українців Подесення: в місцевій говірці. вишивці, ткацтві, пюиесліві.

З тих. кому сьогодні за 50 років, чимало пам’ятають археологічні розкопки 1980 року. Коли на пам’ятці «Ігореве Сельце», що між Гірками та Горбовом. працювали студенти-історики Чернігівського педінституту під керівництвом Олександра Григорьева та начальника практики Володимира Коваленка. То був рік найбільших за останнє століття розкопок, які в літні сезони 1980-84-х допомогли видобути найсвіжіші відомості про тутешис життя з культурного шару VIII—XII століть!

Топоніміка - на віки

Чи не найліпше віртуальна карта села збереглася в топонімічних назвах - міцного скарбу вербальної інформації! Заходимо на кутки -Дворсць». «Хутір».. А навколо ще й урочища, для знайомства з якими - тільки ніг не жалій! -Панська яружка», «Корхів колодязь». «Шинкарецькі». На жаль, і топоніміка, бува. «втрачає», коли з простору щезають хутори, кутки, села!? Ось і біля Гірок уже давно ніщо не допомагає досліднику «прив’язати» топографічну карту до місцевості, спокійно розшукати слід хутора Телесиицького з дюжиною господарств та 55 жителями.

Є краєвиди, які примушують додатково поміркувати над гемезою подій, у вирі яких опинялись Гірки. До речі, Сергій Павленко - автор цікавих матеріалів з історії України Середньовіччя - згоден у деяких назвах Новгород-Сіверщими вбачати відлуння не тільки вітчизняної давнини, а й прямі натяки на чужі держави. Як то Швецію. Польщу чи Литву. Можливо, не обійшлось і без тюркських етносів... (С. Павленко-Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини» - Чернігів: Десна. 2013. - 600 с.)

>> Закінчення в наступному номері

Борис Домоцький, «Деснянка» №12 (799) від 19 березня 2020

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Новгород-Сіверськии, Гірки, Домоцький, Деснянка

Добавить в:


ЦентрКомплект