Селянин не хоче паю?

Важко, ой як важко йде процес роздержавлення колишньої колгоспно! землі, хоча й пройшло сім років відтоді, як Леонід Кучма своїм указом прискорив процес реформування аграрного сектора економіки, при цьому не спитавши жодного селянина, чи бажає той стати власником земельної ділянки. А головне — ніхто не розказав хліборобу, що з тією ділянкою робити. До цього часу видача державних актів на землю проводиться без відповідного матеріального забезпечення (гроші на виготовлення документації збирають з людей). Часто угоди на виготовлення необхідної д окументації укладаються з приватними конторами. Ті беруть передплату і, як кажуть, тягнуть резину декілька років. Нагадаю ситуацію, що склалася у Горо днянському районі. .Гарт" писав про це в №7 від 16 лютого 2006 року. Тоді прокуратура району в інтересах шести сільських рад подала до місцевого суду шість майже однакових позовів, які стосувалися одного й того ж відповідача. У них вона просила суд стягнути з комерційної фірми передплату на загальну суму 50 тис. грн., отриманих від шести сіл ще у Середині 2004 року. За ці гроші фірма мала виготовити селянам акти на земельні частки (паї). Тримісячний термін дії угод Давно минув, але й через півтора року ніхто актів так і не побачив.

Селяни Політрудні Городнянського району до прокуратури не зверталися, хоча теж дуже обурені тим, що чекали документів три роки. Зі своєю образою і звернулися до „Гарту", мовляв, директор Пекурівського кооперативу „Надія” Федір Гришай щось крутить із зібраними з людей грошима. Вісімдесят два чоловіки заплатили б ільш ніж сто гривень у надії якнайшвидше отримати акти.

— У мене пайовиків 230 чоловік, — каже Федір Миколайович. —На пай припадає від півтора до чотирьох з половиною гектарів. Три роки тому я уклав угоду з Чернігівським державним проектним інститутом. Спочатку за виготовлення актів заплатили по 65 гривень. Через рік знову по 50 за один. Для того щоб зареєструватися, віддали ще по 54 гривні. Добре, що хоч з державним підприємством зв‘язалися, а не з приватним, як дехто. Хоч і чекали три роки, але все ж таки дочекалися. А іншим ще скільки чекати. Поки готувалися документи, у Політрудні померло 22 чоловіка, але акти можуть забрати їхні родичі. На кожен гектар орендодавцям щороку наш кооператив виплачує по 137 гривень. Мало, а що на наших землях візьмеш. Та й люди зараз не хочуть забирати акти. Якщо в Політрудні папери вже забрали 62 з 82, то в Пекурівці цього робити не поспішають. Основна проблема полягає в тому, що держава не розробила механізму роздержавлення землі і, як на мене, знову обдурила селян. Судіть самі. Людина заплатила гроші за виготовлення необхідних документів. Тепер ту землю потрібно комусь здати в оренду. А якщо його ніхто брати не хоче? Селянинові потрібно платити податок на землю за непрацюючий акт. Якщо людина захоче виділити земельну ділянку в натурі, тобто стане господарювати обноосібно, то з райвідділу земельних ресурсів приїде представник і виконає процедуру виділення, після чого громадянин має платити податок на додану вартість. У сусідніх селах вже є приклади, коли намагалися відділитися по 5-10 чоловік, аби займатися землею. Та коли порахували, чи це вигідно, пожалкували, адже у кожного селянина по 3-4 корови. За рік можна здавати по з тисячи літрів молока за ціною

1 гривня за літр. Виходить З тисячі гривні прибутку. З цих грошей одноосібнику потрібно заплатити за рік 130 гривень з тисячі ПДВ. Люди думають: навіщо мені той пай. Через це й почали відмовлятися від нього. Але якщо акт здати в оренду, то всі витрати бере на себе орендар. Зараз фіксований податок на землю для мене як орендаря складає 40 гривень з гектара. Ці гроші сплачуються у сільську раду. Допомоги ж таким, як я, з боку держави — ніякої.

Андрій Димич, «Гарт» №14 (2246) від 6 квітня 2006

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: