Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Притис трактор. Чоловіку роздавив живіт, помер після операції. Дружині розчавив руку


Притис трактор. Чоловіку роздавив живіт, помер після операції. Дружині розчавив руку

— Сподіваюся, після четвертої операції усе зростеться, — показує припухлу перев’язану кінцівку Ганна Лобученко з Петрівки, що на Сновщині. 2 січня розмовляємо у палаті хірургічного відділення Корюківської центральної районної лікарні.



День 15 липня повністю перевернув життя 48-річної жінки. Відідрав чоловіка, а в дітей батька.

Не встиг вилізти з зерна, опинився між ковшем і стіною

15 січня буде півроку, як сталася біда. Виробнича травма, нещасний випадок.

Вантажили зерно на підприємстві.

— Оце зерна куча у коморі, — Ганна Лобученко вкотре уявляє те, що сталося. — Трактор півковша набрав, а ще лишилася кучка маленька. За кермом був Коля Булденко. Спочатку ковшем вантажив на машину. А потім ківш уже ж повністю не набирається, треба лопатами. Дівчата, які у мене працюють (я комірниця) у той день були на медогляді. Подумали, хай механік допоможе, агроном, я віник узяла, щоб підмести, і чоловік мій лопату узяв. Був сторожем, якраз на його зміну попало.

Агроном звідси, механік звідси, а чоловік посередині, щоб швидше. Отак-от його лопата. Стояв у зерні. А я збоку підмітала.

Кинулись, що їде трактор, і муж не встиг відійти. У нього ноги були у зерні. Він, як боком стояв, устиг тільки отак-от повернутися. А трактор, виходить... Чи його на швидкості заглушили, і коли знову завели, він по інерції поїхав уперед. Ківш підняв, і чоловіка до стіни притис ковшем, живіт йому роздавив. Я чоловіка витягла. І в мене рука потрапила під ківш. Ковшем притис, але вже по землі.

«Швидку» викликали. Приїхала, привезла сюди.

Спасибі, що Веселий дуже допоміг. Олександр Дмитрович. Директор (екс-депутат обласної ради, очільник підприємства «Яна плюс». — Авт.). Він попереду «швидкої» їхав. Лікаря привіз. Гроші давав. Машину давав. І в Чернігів їздити, і в Корюківку. Коли переводили на амбулаторне лікування, кожні 10 днів приїжджати треба було. А ви ж знаєте, маршрутки не завжди їздять.

Дуже багато грошей пішло. Люди помагали. У селі трохи зібрали. На роботі зібрали. Коля Булденко двічі приходив. Двічі допоміг грошима. Якби його посадили, то що, нам стало б легше? У нього груз на совісті.

Відірвався тромб

— За перші вісім днів у чоловіка було три операції. Дві тут, у Корюківці. Оперував завідувач хірургічного відділення Володимир Лук’янець. Перша 15-го, друга 21. Третя 23 липня. Після двох відправили у Чернігівську обласну лікарню, третю там робили. Четверту операцію робили 15 жовтня, теж Б обласній лікарні.

Коли в реанімації був, я доглядала за ним. Діти дома були. Коли у Чернігів його перевели, дочка (їй 22 роки) там з ним була, а я в Корюківці, у лікарні. Микита (син, йому 14) — удома. Знайому, пенсіонерку, просили доглянути його.

Чоловік одужував після операції. Ішов на виписку. У п’ятницю виписували б...

Станіслав Миколайович (Коваленко. завідувач хірургічного відділення Чернігівської обласноїлікарні) і Юрій Володимирович [Силаев, провідний хірург) — вони удвох робили операцію в Чернігівській обласній лікарні, вели його. Поставили йому сітку, щоб кишки трималися. Чоловік відновився, почав і їсти, і в туалет ходити, і на вулицю. А в четвер увечері тромб відірвався, і він помер. Це було 24 жовтня.

Лікарняний виплатили, і пенсію (по втраті годувальника) я на сина оформила.

За медикаменти чоловіку не повернуть нічого. Повертають потерпілим. А потерпілий помер. Коли був у реанімації, на добу йшло до трьох тисяч гривень. 2600, 2700,2500. Чеків за ліки — на 70 тисяч гривень, тільки за чоловіка. Сказали, нікому повертати. Таке законодавство. Я навіть за моральний збиток не просила. Тільки те, що на ліки.

Дві пластини ставили, чистили, пересаджували шкіру

— А мені, — я збираю товарні чеки і здам, — виплатять, — продовжує гірку історію.

Перші три операції робив травматолог Сергій Пивовар (він же генеральний директор комунального некомерційного підприємства «Корюківська центральна районна лікарня). Четверту робив Сергій Пивовар разом з травматологом Володимиром Самофаловим.

Спочатку дві пластини сюди поставили, тому що дві кості зламалися.

Олександр Веселий відразу зайшов із лікарем у палату, відразу дав мені грошей. Наступного дня знову приїхав. Оплатив пластини. 11 тисяч гривень за одну. Якби не він... Якби не директор, я б узагалі не знаю, як би ми це пережили.

Після першої операції опухло, почалося омертвіння тканин. Пивовар почистив усе. Це була друга операція. І третя — це пересадка шкіри. Треба була, бо тут, виходить, у рані м’яса нема. Лікар почистив, було видно самі оті кісточки, жилки. Воно дуже довго заживало. І тоді він узяв мою ж шкіру і сюди пересадив. Вийшла отака, трошки некрасива пляма, — показує на червонястий шрам. — Трошки опухла, бо пов’язка перетискає.

Четверту операцію 27 грудня зробили. Ось ця кістка зрослася, а ось ця — ні. Вони тоді з тазостегнової кості узяли частину вживили. Заново пластину витягли, почистили.

Важко заживало, бо травма була дуже важка. Два уколи мені у «швидкій» зробили, воно не помогло. Кололи третій знеболювальний.

Уже як мені гіпс наклали, поліція приїздила у комору. Я з лікарні відпрошувалася додому. І з поліцією поспілкуватися, і дома речі взяти. Як нас на роботі забрали? У зерні, у грязі, у пилюці.

Тамара Кравченко, «ВісникЧ» №2 (1756) від 9 січня 2020

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Ганна Лобученко, Петрівка, Сновщина, Кравченко, ВісникЧ

Добавить в:


ЦентрКомплект