Мороз показав, хто є хто в Україні

Різке зимове похолодання стало черговим лакмусовим папірцем, який дав негативний результат більшості українських політичних сил. Але не всім.



Газові переговори з Росією виділили в українському полі ти кумі два угруповання, які люто борються між собою. Перше — проп резидентський табір, який з останньої сорочки пнеться для відбілювання уряду, що затіяв ризиковану гру з росіянами за не зовсім зрозумілими правилами. Ця гра дала привід усьому світу шукати відмінності між «корупцією» і «РосУкрЕнерго», а уряд Юрія Єханурова так і не зміг пояснити цю різницю. Чим дав привід антипрези-дентським опозиціонерам з неприхованим задоволенням знайти привід для абсолютно безглуздої відставки уряду. Відтак і газовий конфлікт залишається нерозв'язаним, а репутація України лише постраждала. Причина банальна — обидві сторони воюють за владу, що пахне грошима. Заради цього і проводяться всі ці шоу з відставками, після яких відставлені не йдуть з урядових кабінетів, а продовжують працювати. Парламентська вакханалія дала привід Президенту, який і без того не був палким прихильником політреформи, вже відкрито говорити про необхідність скасування змін до Конституції. В підсумку українці стали свідками того, як запекло виривають один в одного крихти рейтингу нова влада і нова опозиція. До речі, в антипрезидентського табору ще той склад — Партія регіонів, блок Литвина (недавно ще «героя», який перекинувся з кучмівського табору до Ющенка під прикриттям любові до ідеалів Майдану), СДПУ(о) і комуністи. Втім це лірика. А фізика — це реальна політика, не пов'язана з популістськими відставками та сумнівними угодами. Це покращення життя звичайних людей не шляхом тепленького місця у владних коридорах, а шляхом послідовної, з року в рік, реалізації заявленої політики, де добробут громадянина є головною цінністю. На майбутніх виборах межа утоми виборців буде як ніколи високою. Тому досить вузьким може стати поле вибору. Відтак варто уважніше придивитися до Соціалістичної партії України, яка чи не єдина залишилася поза брудом ко-рупційного скандалу, результатом якого восени стали втрати в таборах Ющенка і Тимошенко, і не брала участі в абсурдній відставці уряду Юрія Єханурова. Що, втім, не завадило лідеру партії Олександру Морозу категорично висловити своє неприйняття будь-яких розмов Ющенка щодо ревізії політреформи.

До речі, підвищену увагу до СПУ-зараз про-являють не лише українці. На листопадовому з'їзді, де презенту^ вався парламентський список партії, в залі була зареєстрована рекордна кількість іноземних послів — понад три десятки. Жоден з'їзд інших партій і блоків останніми місяцями не викликав такого ажіотажу серед представників інших держав, яким важливо знати сьогодні, якою Україна буде завтра.

Власне, мабуть, у цьому і полягає феномен стійкої багаторічної популярності СПУ — за будь-якої політичної кон’юнктури залишатися вірною проголошеним гаслам, власним переконанням, визначеній програмі. Проголосивши необхідність політичної реформи ще задовго до того, як цим почали перейматися схвильовані власним політичним і особистим майбутнім Кучма і Медвед-чук, соціалісти вперто і послідовно відстоювали цю ідею, в той час коли їх союзники й опоненти змінювали своє ставлення до реформи в залежності від сьогоденної вигоди. І як результат — влада сьогодні живе за іншими правилами.

Те саме і з плівками Мельниченка та “касетним скандалом". Оприлюднивши записи тоді, коли це було справжнім громадянським вчинком, Олександр Мороз не став спекулювати іншими компрометуючими записами, на відміну від деяких політичних сил, що на довгі роки підхопили Мельниченка на свої прапори, час від часу дозовано оприлюднюючи вигідні їм записи, чим звели до абсурду постать майора і повністю знівелювали суть злочинних наказів, що віддавалися у відомому кабінеті. В той час, коли соціалісти в усій цій історії прагнуть (що в 2000-му, що в 2006-му) лише одного — встановити істину і покарати винних у звірячому вбивстві журналіста.

Але послідовність зовсім не означає консерватизм на межі деградації. Очевидно, одним з найважливіших відкриттів стало те, що Соцпартія, на відміну від інших лівих партій, сучасна і мобільна сила, яка не намагається зачесати світ під власний гребінець. Найкраще тому свідчення — залучення до лав СПУ нових облич. Не нових яскравих і відомих прізвищ, а керівників малих, середніх та великих підприємств, що будують у своїх трудових колективах, за визначенням Олександра Мороза, «острівці соціалізму». Один із таких прикладів — Володимир Бойко. З діяльністю очолюваного ним металургійного комбінату ім. Ілліча (Маріуполь) пов'язано майже 200 тисяч чоловік, які вчасно одержують гідну зарплату. Однак головне — на підприємстві збережена соціальна сфера, а це небачена, як на сьогодні, розкіш. Адже абсолютна більшість підприємств, що належать олігархам нової хвилі, заради збільшення прибутків власників відмовляються від утримання дитсадків і лікарень, не переймаються будівництвом житла для своїх працівників. Так що маріуполь-цям можуть позаздрити не лише мешканці Донбасу, де їх соціальне забезпечення є, швидше, винятком, аніж правилом.

Втім справедливість у розумінні СПУ — це не лише забезпечення гарантованих Конституцією прав на гідне життя, це також забезпечення рівності перед законом усіх, без огляду на висоту кабінетів і товщину гаманця. Тому не випадково, що пост міністра внутрішніх справ обіймає також соціаліст Юрій Луценко. І оцінку його ефективності на цій посаді краще, ніж будь-яка статистика з боротьби зі злочинністю, дає найвищий на всьому пострадянському просторі рівень довіри громадян до міліції взагалі і міністра зокрема. І якби підслідність посадових осіб була в руках МВС, а не прокуратури, то, очевидно, більшість високопоставлених “бандитів” були б зараз “у тюрмах”, а не у виборчих списках. Тому ще одним завданням соціалістів у майбутньому парламенті, очевидно, має стати припинення ганебної практики, коли один генеральний прокурор своєю бездіяльністю зводить нанівець титанічну працю сотень слідчих та оперативників.

Власне кажучи, успіх — це те, що супроводжує соціалістів у всіх їх починаннях, за що б вони не бралися: будь то зміна політичного устрою влади чи повернення в народну власність приватизованих за безцінь підприємств. Однак останнє зовсім не означає, що СПУ ворог приватній власності, великому та малому бізнесу.

Зокрема серед соціалістів чимало молодих і досить успішних підприємців. їх відмінність від решти в тому, що вони працюють не тільки на себе, але й на громади, до яких належать. Адже облаштування дворів і дитячих майданчиків, газифікація цілих районів — це свого роду інвестиції. Інвестиції в майбутнє своєї країни, яка, посівши гідне за рівнем життя місце серед світових лідерів, відкриє нові горизонти для вітчизняних підприємців.

Перебіг виборчої кампанії показує, що проходити вона буде в умовах, далеких від взаємоповаги і взаєморозуміння політичних сил. Всі основні учасники виборчого забігу настільки захопилися процесом самознищення, що вже давно забули, з чого і заради чого, власне, все почалося..! навіть ті, хто нібито позиціонує себе як миротворця (взяти, для прикладу, спікера Литвина) своїми діями та вчинками ще більше підливають масла в багаття політичної кризи. Відтак все більше симпатій у виборців викликають ті партії, які завжди залишаються самими собою, незалежно від того, як би гаряче не було на політичному олімпійці і який би холод не дарували нам примхи природи. Як відомо, справжня сталь в таких умовах лише загартовується.

Сергій Федорчук, «Гарт» №5 (2337) від 2 лютого 2006

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: