Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Хто топить грубку, (котел), виносить попіл?



Хто топить грубку, (котел), виносить попіл?

Уранці в хаті холодно, бо грубка вже холодна. Вилазити з-під ковдри не хочеться! Ввечері холодно, бо ще треба розтопити. Добре, як є хтось, кому не треба на роботу, і він грубку натопить, ще й борщу зварить. Життя без газу легким і приємним не назвеш. А ще ж треба привезти-порубати-занести дрова. Вранці вигребти попіл з піддувала. Винести його з хати. Вже мовчимо про те що обов’язково треба чистити сажу. Потім білити хату і прати рушники, бо після зими з грубкою усе трохи почорніло і провонялося. Недарма придумали вираз: «Хата — як кузня!» Котел краще, та все одно потребує і пригляду, і чимало роботи. Хто зазвичай топить грубку — жінка чи чоловік? А у вас як?



«Або чоловік, або я з внучкою. Я муніципальна няня»

Ганна Бебех, підприємиця, Сновськ:

— Топимо дровами. Сосна, береза, вільха. І купуємо, і самі рубаємо. На полі, запитавши дозволу тих, хто обробляє.Виносить попіл або чоловік (працює охоронцем), або я з онучкою. Мені 46, онучці два. Совочком вибираємо у відро. Виносимо на город. Грунти у нас з високою кислотністю, попіл добре залужує. Пилу від попелу багато, та й набридає. Але газ у хату не можна провести. Низький тиск у газопроводі по вулиці. Треба врізатися в іншу трубу. А це більш затратно. Та й газ тепер дорогий, не по наших статках.

Тож і топимо, і спини гріємо грубкою. Мене скоротили півтора року тому. На роботі лишили начальника, бухгалтера і комп’ютерника. Працювала у районі головним спеціалістом галузі тваринництва та розвитку сільгосптериторій. Провчилася в академії 5 років. Родом з Тихоновичів. Важко було вчитися. Доїдеш як-небудь до Сновська, ідеш додому під місяцем уночі, тягнеш клунки. А мама й не знає, чи доїхала ти, чи ні.

Обидно за скорочення. Мені ж до пенсії ще далеко, щоб топити грубку, попіл носити, та й усе. А тут онучку мені підкинули. От і оформилася я муніципальною нянею. Я фізична особа-підприємець. Плачу єдиний соціальний внесок на пенсійний стаж, відраховую податок. (В Україні діє програма «Муніципальна няня». Вона передбачає також грошову компенсацію від держави. — Авт.).

Онучка, яка дала мені таку роботу, старшої дочки. Вона працює на елеваторі у підприємця Сергія Веселого. А менша зараз в АТО. У Волновасі Донецької області. Закінчила у Новгороді-Сіверському училище. Фельдшер. Дзвонить, каже стріляють снайпери-росіяни, влучають по наших хлопцях.

Кому холодно, той і підкидає

Ніна Терещенко, пенсіонерка, працювала на хлібозаводі, Сновськ:

— Цього року опалювальний сезон у нас почався наприкінці вересня. Як похолодало, так і затопили. Користуємось дров’яним котлом.

Років 27, як стару грубу викинули. Газовий котел поставили, батареї провели. Хто ж знав, що знов на дрова переходити доведеться. Років три-чотири, як придбали дров’яний котел. Бо хоч і була минулого року субсидія, та нам не вистачило. Поки вкладалися в ліміт, топили газом, потім — дровами. Цього року ще субсидію не отримали. Чекаємо, скільки нарахують. Тому купили дрова. За шість складометрів віддали тисячу. Рубали і пиляли чоловік із сином. Чоловікова робота дрова в хату заносити. А вже як лежать у кухні, то хто підкидатиме, не принципово. Кому холодно, той і топить. Попіл вигрібаємо по черзі. Робота неважка. Вчора чоловік два совочки виніс.

«І приношу, і виношу»

Анатолій Ковшов, оператор газорозподільної станції, Печенюги, Новгород-Сіверський район:


— І дрова приношу, і попіл виношу — це мої обов’язки. Газ дорогий. Аби обігріти свій будинок площею 9 на 9 квадратних метрів, за добу згорає газу більше, ніж на 100 гривень. У нас водяне опалення. Система запаралелена на два котли. Нині користуємося тим, що на дровах. У рази вигідніше. Я виписав у лісництві деревини. За 10 кубометрів заплатив 1600 гривень. Правда, привозив своїм транспортом і рубав та колов сам. Якщо раптом газ здешевшає, перейду на нього. А поки що так...

Попіл — у сад і на город


Юрій Лутченко, учитель географії Мньовської ЗОШ, Чернігівський район:

— У нас у половини села є газ, у половини нема. Нам пощастило — є. Але з метою економії коштів у великі морози підтоплюємо і грубкою. Гріємося дровами. Підкидаємо, коли хто вдома: і я, і дружина. Якщо вдома обоє, грубкою займаюся я. Заготовити, занести дрова і винести попіл — моя робота. Попіл розсипаю на город і в саду, адже це прекрасне азотне добриво для рослин.

Дрова замовляємо у місцевому лісництві. Є два варіанти: заготовити самому (це дешевше) або замовити готові, тільки машину для доставки знайти. Ми користуємося другим варіантом. Цього року не замовляли, маємо старі запаси. Машини вистачає на три-чотири зими.

Груби повикидали ще у 1985-ому, і дуже тоді раділи

Ольга Цюпка, на пенсії, Талалаївка:

— Такої проблеми не маємо: в нас газ. Звичайно, дорого дуже, але грубку ставити не можна: живемо в 16-квартирному будинку, на другому поверсі. І твердопаливний котел собі дозволити не можемо, бо це теж великі гроші. Тому економимо по максимуму. А коли заселялися, на початку 80-х, в усіх квартирах стояли груби, топилося дровами. Вже й не пам’ятаю, в чиї обов’язки входило попіл виносити, але проблеми ніколи не було. А потім сказали, що груби, згідно з технікою пожбезпеки, не можна. І з 1985 року провели нам газ. Груби ті з будинку повикидали, так раділи всі сусіди. А тепер уже й не знаємо...

Тижневик «Вісник Ч» №42 (1744), 17 жовтня 2019 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: грубка, опалення, дрова, попіл, «Вісник Ч»

Добавить в:


ЦентрКомплект