Менський зоопарк перетворився на дитячий садок

Дві молоді мами розповідали одна одній про поїздки з дітьми до зоопарків. Роздивляючись фотографії, одна із них дивувалась: „Ой, як гарно в Менському зоопарку! І звірів багато! А ми ж у Київському зоопарку і сфотографуватись нормально не змогли, бо за товстими гратами тварин навіть не видно”. Дійсно, зоопарк у Мені хоч і переживав різні часи (навіть був на межі закриття), сьогодні живе і процвітає: облаштовуються нові вольєри, планується відкриття музею, частенько привозять нових тварин, народжуються і свої. Останнім часом у зоопарку з’явилось стільки дитинчат, що можна влаштовувати дитячий зоосадок.



ДВА ЗООПАРКИ - ДОМАШНІЙ І СПРАВЖНІЙ

Починався Менський зоопарк із притулку для тварин на подвір’ї 25-річного сержанта міліції Геннадія Полосьмака. Пристрасний природолюб, він поділяв своє захоплення з дружиною Таїсією та дітьми Іринкою й Сергійком.

— Приносив додому хворих, поранених тваринок, — розповідає Геннадій Іванович. — Були у нас рибки, білочки, косулі. Купив вовченят у мисливців, які вбили їхню матір. Забрав лисеня, поранене косаркою, лелеку, якого вдарило струмом. Зі своїм домашнім зоопарком ми не раз брали участь у різних виставках. А згодом Лідія іваненко, яка тоді була директором Обласної станції юних натуралістів, запропонувала мені створити зоокуточок У 1977 році його було виз нано заповідником і він став шостим зоопарком в Україні. Але офіційною датою заснування зоопарку я вважаю 7 грудня 1975 року — день відкриття зоо-куточка.

Деякі тварини, яких свого часу завіз до зоопарку Геннадій Полосьмак, живуть там і нині. Наприклад, небайдужий до алкоголю ведмідь Мишко (до горілки його привчили моряки), якого колись Геннадій Іванович пожалів і привіз із Курчатова (Росія). Мишка в Росії хотіли “стратити” за те, що відірвав ноги хлопчику. Чоловік віз 700-кілограмового ведмедя своїм „Москвичем", перед тим приспавши снодійним. Вдома поступово відучив його від горілки, видресирував. Зараз Мишкові вже 27 років. За цей час він став батьком 29 дитинчат, яких привела* його подруга Юта. Ще один „старожил" зоопарку — 27-річний бізон Бузя.

— За 25 років, що я був директором зоопарку (до 2000року), у мене не було жодного вихідного. Я постійно був біля своїх вихованців, тому й зараз сумую за ними.



СЬОГОДЕННЯ ЗООПАРКУ

Менський — єдиний в Україні зоопарк, розташований у райцентрі. На площі 3,3 гектара утримується 457 птахів і тварин 112 видів. Підпорядкований він Управлінню культури Чернігівської облдержадміністрації, яке його й фінансує. Допомагають і спонсори. В основному, говорить нинішній директор зоопарку Зінаїда Максименко, цих грошей на утримання тварин вистачає, лише нз купівлю нових звірю доводиться викроювати зі свого бюджету.

Проблем із тваринами у працівників зоопарку вистачає. З кожним підопічним — свої. Найбільше клопоту з птахами — фазанами. страусами, ім потрібен спеціальний рацюм (мушлі, пісок, насіння), та й холоду вони бояться. Так само, як і примати. Тому напередодні зими працівники зоопарку особливо переймаються утепленням та газифікацією кліток, де утримуються найбільш "вибагливі" мешканці. Левам та ведмедям дуже важко робити профілактичні щеплення, адже до них просто так не підступишся.

Нещодавно з'явився новий „головний біль” — пташиний грип. Для профілактики цього небезпечного захворювання районна ветеринарна станція наказала всіх птахів, які живуть на озері, звести докупи в загорожі. А там і місця небагато, і ризик є, що птахи не висидять яєць.

— Минулого року за вказівкою ветеринарів закрили всіх птахів під сітку, — розповідає директор зоопарку. — Один із лебедів почав „залицятись"до лебедихи, яка вже була в парі. „Законний чоловік” став захищати її й убив чужака. А цього року ми придбали в Київському зоопарку самку чорного австралійського лебедя. Але вона не сподобалась нашому“кавалерові”, якого підселили до неї, - почав її бити. Довелося купити йому іншу лебедиху, і тепер вони обожнюють одне одного. Ось вам справжня лебедина вірність! До речі, ще один приклад про „любов” тварин... Привезли до нас із Київського зоопарку пару лам. Ламочку ми перевели до нашого самця, а її партнер залишився у вольєрі сам. Він відмовився від їжі, не реагував ні на працівників, ні на відвідувачів. Цілими днями стояв і дивився на вольєр, де тепер жила його подруга. І десь через місяць помер. Мабуть, дуже засумував за нею.

Як не дивно, тварин доводиться захищати не лише від хвороб, а й від хуліганів. Зінаїда Сергіївна розповіла, що минулого року хтось уночі кинув до зоопарку петарду. Налякана вибухом лань кинулась на огорожу й загинула. Тож доводиться постійно чергувати на території зоопарку.

Директорові і 44 працівникам вдається вміло розв'язувати уо проблеми. Про це свідчить кількість відвідувачів, їхні відгуки. Цього літа в Мемському куточку фауни побувало надзвичайно багато гостей, у тому числі й закордонних: із Росії, з Польщі, з Америки. Найбільше відвідувачів влітку, під час відпусток і канікул, вихідними.

ПОПОВНЕННЯ

Зінаіда Сергіївна провела для нас невелику екскурсію. Зупиняючись біля вольєрів, вона з любов'ю розповідала про своїх підопічних:

— З ’явилось потомство у зубрів. Назвали дитинча Нікою (бо народилось у День Перемоги). Зараз до нього підступитись важко, бо його надійно захищає велетень-батько. Ось наші Зіта й Гіта, донечки азіатських антилоп нільгау. Зазвичай у них народжується одне дитинча, а наші подарували нам одразу двох. Швидше за все, коли малюки трохи підростуть, ми обміняємо їх на пеліканів із Львівського зоопарку. А ось симпатичного віслючка Русю залишимо собі, бо його батьки вже старенькі. Залишаться в нас і двоє новонароджених дитинчат європейських ланей.

До речі, Руся із задоволенням позувала перед фотокамерою, а щоб сфотографувати ланей, довелося ганятися за ними по всьому їхньому чималенькому загону. А бігають вони дуже швидко!

Затрималась Зінаїда Сергіївна й біля клітки з її улюбленим левом Бароном. Це “ім’я” дуже йому підходить — таким величним він виглядає. Нещодавно до нього підселили самку, але поки що вони не знайшли „спільної мови” й гордо сидять у різних кутках клітки. Один із працівників зоопарку розповів, що левицю Маркізу привезли до Мени з Києва, де вона жила в міській квартирі циркачів. Навіть спала з ними в одному ліжку. Щоправда, директор заперечила:

— Маркіза — з Одеського зоопарку. Це вам, мабуть, наш електрик байок нарозказував? Він полюбляє дивувати відвідувачів різними вигадками!

А нам ці байки сподобались. Крім того, чим не реклама зоопарку?

Аліна Долинець, «Гарт» № 42 (2326) від 19 жовтня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: