Бій за пай

55-річна Поліна Распутна з села Привітне Козелецького району (Омелянівський старостат) четвертий рік бореться за свій і чоловіків паї. Ще діє мораторій на продаж, а їхню землю вже один раз офіційно продали.


Поліна Распутна

— Не можемо ні здати землю в оренду, ні обробляти, — зітхає Поліна Георгіївна. — Я і мій чоловік Микола Васильович у 2003 році, в числі 15 осіб, взяли участь у розпаюванні першої черги. Ми вийшли з колгоспу з майновими і земельними паями для ведення особистого селянського господарства. Ось розпорядження голови Козелецької РДА, — жінка показує документ. — Землю нам тоді дозволили брати, де сподобається. Ми вибрали ріллю над дорогою, поряд з селом, як їхати з київської траси до Привітного. Наші з чоловіком ділянки поряд. Виділили в натурі сінокіс, ріллю і пасовище. Я і чоловік отримали державні акти на руки, — показує акти. — Ми вже хазяйнували на своїй землі, садили картоплю, сіяли пшеницю, коли в сільраді інші колгоспники ще тільки тягли номерки на паї.

У 2013 році випадково дізналися, що наші пасовища ПП «Міклуха» обробляє. А з нами договору оренди ніхто не укладав. Куди я тільки не кидалася, йшли відписки, то заборона на перевірки, то ще щось. Дісталася земельної інспекції. Викликали її керівника, землевпорядника, вони на місці все подивилися. І керівник Держгеокадастру в області надіслав відповідь, що «при проведенні перевірки встановлено, що на наших ділянках, кожна по 0,79 гектара, є ознаки фактичного використання, розорювання, що є самовільним заняттям земель». Брали тоді пояснення і в керівника ПП «Миклуха», звісно, він заперечував. Та після втручання інспекції наші наділи вже ніхто не чіпав. Хоча навкруги все оброблялося, як і навколо нашої ріллі (мій шматок 2 гектари 37 соток, чоловіків 2 гектари 38 соток).

У 2016 році чоловік їхав з роботи, із Києва. Дивиться, нашу ріллю оре трактор. Він не зупинився, подумав, може, я дозволила. Приїхав додому і каже, так і так. А я ж ні слухом, ні духом. Ми до тракториста. Він: «Мені сказали все пахать». Ми йому: «Виїжджай на дорогу, це наша власність». Думали, помилився. Та приїхали Миклухи (чоловік і жінка) і кажуть: «Це не ваша земля». «Як не наша?» — дивуємось. Давай розбиратися. Нам показали державні акти, видані на Сергія Радича і Максима Губара. У тих актах ті самі кадастрові номери, що і у нас. На чоловікову частину у Радича, а на мою — у Губара. Ми були у шоку, — Поліна Георгіївна знову показує документи.

— Я зверталася до Держгеокадастру в районі, в області, в районну поліцію, в прокуратуру. Питала: «Як так, хто це зробив?» Хоча здогадуюся, хто. Той, хто возив людей до нотаріуса, аби за 25 тисяч гривень скупити по 2 з лишком гектари. За 50 кілометрів — Київ. Відкриється ринок землі — зароблять мільйони.

Я писала в усі інстанції. Районний і обласний Держгеокадастр відписували, що ми з чоловіком повноправні власники земельних ділянок, інформація про інших не надходила.

Написала у Київ і з відповіді Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру дізналася, що наша земля вже продана. Пай Радичу надано розпорядженням голови РДА у лютому 2006 року. У березні 2007-го змінено цільове призначення з товарного на «для ведення особистого селянського господарства». 20 липня 2007 року Радич продав частину паю, а саме ріллю, Сазонову В. О. Договір купівлі-продажу оформлений у нотаріуса. Першого квітня 2008 року Сазонов отримав на землю державний акт з таким же кадастровим номером, як у мого чоловіка. Сазонов, як тільки знімуть мораторій, зможе продати нашу землю. Родина Губара після його смерті у 2009 році ще не переоформила землю.

Ми знайшли контакти Сазонова, він живе у Києві. З розмови з ним припустили, що він підставна особа. Бо тому, хто скупляє землі, потрібна лише рілля. Радичу на його сінокіс і пасовище зробили окремі державні акти.

Я таки добилась, відкрили справу по цій оборудці. Радич дав пояснення поліції, кому продав землю. Після цього його залякували.

Нас з чоловіком визнали потерпілими. Проте два роки нам йшли відписки, що провадження розслідується, призначені експертизи. А потім з матеріалів справи зникли показання Радича. Я не вийшла з кабінету слідчого, доки мене не запевнили, що його ще раз опитають і долучать все до справи. Вони не знали, як нас здихатись. Справа була за фактом підроблення документів, і нічого іншого у поліції не придумали, як закрити її через відсутність складу злочину. Бо, бачте, почеркознавча експертиза показала, що нібито чоловік розписався за мене і за себе у списку власників сертифікатів на пай. Цілковитий абсурд. Адже ми не брали участі у загальній розпайовці. Бо ще до неї отримали свої ділянки.

Ми відправили постанову про закриття справи до Києва, і її там почитали. Звідти зробили наганяй поліції і прокуратурі. Слідство поновили. Призначили земельно-технічну експертизу. «Слідчого Козелецької поліції Володимира Гламазду відсторонено від проведення досудового розслідування у зв’язку з неефективним розслідуванням та призначено іншого», — показує відповідь козелецької прокуратури Поліна Распутна. — Вже скоро рік, як пішло все по новому колу. Та я впевнена, розслідування знову гальмують. Хочуть дотягти до зняття мораторію, тоді нашу землю ще перепродадуть.

— Що з ділянками, які ваші і одночасно Губара та Сазонова?

— Їх ніхто не обробляє, оборюють. Приїздили люди, цікавилися, аби взяти в оренду. Та коли дізналися, що проблемні, відмовилися.

Я вже записалася на прийом до керівника ДБР і до офісу Президента. Та наші місцеві правоохоронці єхидно посміхаються: «Куди б ви не скаржилися, все спустять нам. У Козельці у тих, хто провернув, «все схвачено». Та я не зупинюся.

— Чому на ріллю Распутних є кілька державних актів? Хто це зробив, навмисно чи помилково? — звернулась до Андрія Морисенка, начальника відділу Держгеокадастру у Козелецькому районі.

— Ведеться слідство, і воно має дати відповідь. Є питання до сільської ради, чому при жеребкуванні із загального списку не були викинуті їхні номери, адже Распутні першочергово отримали паї. Накладка могла виникнути і у зв’язку з тим, що не перевірили по журналу. Раніше ж реєстрація велася у паперовому вигляді. Вже не існує тих організацій і не працюють ті особи, яких можна було б спитати. Згідно з інформацією з Реєстру речових прав, власниками є Распутні.

— Андрію Петровичу, як могло статися, що частина паю була офіційно продана?

— З’ясувалося, що був такий період, коли дія мораторію закінчилася і його певний час не продовжували. Тоді і була укладена ця угода.

— На одну ділянку є два власника і кожен має на руках реальні документи. Як вирішити цю ситуацію?

— Якщо факт подвійної видачі актів на одну й ту саму земельну ділянку буде доведено, суд має право скасувати той акт, що накладається на виданий першим. І вже на підставі цього рішення суду може бути скасовано договір купівлі-продажу.

— Що ж робити тим, хто продав, купив?

— Є номер у списку про розпаювання. Земля ділилася на всіх, хто був у ньому, значить, вона десь наявна.

— А якщо її вже прикарманили?

— На території Омелянівської сільської ради (нині старостату, який входить до Козелецької ОТГ) є близько 70 гектарів невитребуваних паїв.

Зателефонувала Надії Міклухо-Маклай, приватному підприємцю (ПП «Міклуха» обробляє землю поряд з ділянками Распутних), депутату облради.

— Чи відома вам ця ситуація з паями?

— Це ж я виявила і по своїй душевній доброті їм сказала. Розбирайтеся, це ж вас стосується. Технічна помилка. Та вони почали скаржитися, куди тільки можна. Тому я просто відпустила ситуацію. Вважають вони ту землю своєю? Ми її залишили, нехай травою заростає, — сказала Надія Петрівна.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №40 (1742), 3 жовтня 2019 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Поліна Распутна, земля, Козелецький район, пай, «Вісник Ч», Валентина Остерська

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект