Кат попросив води

Наприкінці серпня у Hocівці було скоєне злочин, який сколихнув усю Чернігівщину, двоє озброєних молодиків до ранку катували пенсіонерів — брата і сестру Івана та Ганну Ткаченків. Бандити вимагали від них вісім тисяч гривень (за їхньою інформацією, саме така сума мала бути в помешканні). Лише дивом Ганні Микитівні вдалося вижити після знущань, її ж брат на четвертий день після розбійного нападу помер від отриманих травм уНосівській центральній райлікарні. А вже на шостий день носівські правоохоронці за підтримки чернігівських співробітників обласної міліції та бійців спецпідрозділу„Сокіл” за тримали злочинців: 23-річного Андрія Семенця, 29-річного Сергія Вітюка та їх спільника 21 -річного Дмитра Тященка. Саме Дмитро навів банду на родину Ткаченків (Тященко їхній колишній сусід), хоча сам участі в катуванні не брав, а разом зі своєю співмешканкою стояв на шухері.



- Ввечері 29 серпня і Іван повернувся з чергу-І вання на інкубаторі, куди він влаштувався сторожем, - розповідає Ганна Ткаченко. — Приліг у спальні відпочити, а вдивилася передачу Дмитра Нагієва "Вікна". Чую, загавкала наша вівчарка Лада. Я вийшла у двір, відпустила її з ланцюга, вимкнула на вужчі світло і зачинила двері на засув. Хвилин через п 'ятнадцять хтось постукав уеікно. (Дивно, що собака не відреагувала на непроханих гостей. — Авт.). Я вийшла у веранду, питаю: "Xто?” "Свої”.

І хоч голосу жінка не спізнала, все ж відчинила двері. На порозі стояли два хлопці зі зброєю в рухах. Один із них приставив дуло мисливської рушниці до обличчя Ганни Микитівни. На якусь мить їй здалося, що це жарт. „Веди нас у хату", — скомандував непроханий гість. „Я не одна. Там ще мій брат". Іван Ткаченко підхопився з ліжка, коли бандити зайщли до кімнати. Ударом приклада в скроню один із них збив жінку з ніг. А потім обидва молодики накинулися на 69-річного Івана Микитовича. Поваливши його на підлогу, стали безжально лупцювати ногами. Коли старий перестав ворушитися, Сергій Вітюк із малокаліберкою став на дверях, а Андрій Семенець почав нишпорити по шафах у пошуках восьми тисяч. Все, що вдалося знайти, — півтори тисячі гривень, які перед від'їздом до Києва, де він живе, залишив родичам брат-близнюк Івана Микитовича Олександр. Андрій став викручувати Ганні Микитівні праву руку і припалювати її запальничкою, вимагаючи зізнатися, де гроші. Жінка несамовито кричала, але пізньої ночі її ніхто не чув, адже Ткачен-ки проживають на віддаленій вулиці Мринський шлях. До того ж, їхній будинок з усіх боків оточений людськими городами.

— У нас таких грошей ніколи не було, — не стримуючи сліз, каже 74-річна Ганна Микитівна. — Які були пішли на газифікацію будинку. У надії, що нас залишать у спокої, я віддала грабіжникам свій та братів золоті хрестики, мої сережки. Окрім того, вони забрали мої нагороди, серед яких орден Трудового Червоного Прапора. Я заробила його, працюючи на Носівському побуткомбінаті. Забрали і наші паспорти. Кілька разів Андрій телефонував комусь із мобільного і казав, що грошей у будинку немає.

Чула, як йому давали інструкцію:. Шукай краще у шафах". Бандит навіть розрізав диван та один стілець. Потім знову накинувся на мене і почав ножем різати руки. Бив прикладом по колінах, по ліктях. Все моє тіло вкрите синцями. Опіки на моїй долоні погано загоюються.



Вся екзекуція тривала десь з 22 години 30 хвилин до третьої ночі! Нічого не добившись своїми катуваннями, Андрій Семенець став вимагати ключі від гаража. Звідти він приніс каністру з бензином, облив ним побитих Івана та Ганну Ткаченків, налив бензину на вікна.

— Не знаю, чому він не підпалив нас. Якби кат зробив це, то ми б загинули обоє, — плаче жінка.

Забираючись із хати, Семенець прострелив Івану Микитовичу стопу правої ноги. Постріл був зроблений впритул, тому шматки м'яса розлетілися по стінах.

Увесь цей час неподалік від будинку Ткаченків на спільників-садистів чекав Дмитро Тященко. Саме він по мобільному керував операцією. Він же сподівався на ласий шматок від награбованого. Але Андрій Семенець віддав йому лише чотириста гривень та золоті сережки. З двору Ткаченків також зник імпортний мопед — подарунок брату від Олександра Микитовича.

Вся кімната, в якій нелюди катували брата і се-ггру, була залита кров’ю, ван лежав і ледве зміг сказати: „Ганно, я помираю. Викликай „швидку". Сестра кинулася до найближчого будинку — сусідки Поліни Лисенко. Та викликала міліцію і „швидку". Прибувши на місце, правоохоронці показали Ганні Ткаченко знімки зі свого альбому. Вона одразу ж впізнала одного з нападників — Сергія Вітюка.

За словами начальника Носівського райвідділу ВС майора міліції Григорія Ковтуна, це злочинне угруповання вже давно потрапило до поля зору правоохоронців, оскільки вже підозрювалося у скоєнні ряду крадіжок із магазинів Носівки та сіл району.



— До Носівки для затримання негайно прибули співробітники Обласного управління з боротьби з організованою злочинністю та спецпідрозділ "Сокіл" — розповідає Григорій Ковтун. — Були встановлені можливі місця перебування кожного члена банди. У райцентрі вони ховалися у трьох нежилих приватних будинках, куди приходили вночі. Навіть ті, хто дивився за хатами, коли господарів довгий час не було, не знали, що там живуть бандити. Траплялося, що після скоєння крадіжок із магазинів злочинці по кілька днів жили просто неба, у полі. В одному з будинків ми знайшли близько двох кілограмів конопель. Сергія Вітюка взяли пізньої ночі 3 вересня за однією з адрес, інших теж невдовзі затримали. До речі, окрім трьох фігурантів нічного нападу, до злочинного угруповання вони втягнули двох неповнолітніх.

Щодо зброї нападників, то її вони викрали в одного з мешканців Лука-шівки Носівського району, а після скоєння розбійного нападу вони заховали рушницю та малокаліберку під мостом неподалік Пилятина Козелецького району. Зараз міліція шукає цю зброю, але поки що безрезультатно.

— Бандити активно співпрацюють зі слідством, — каже Григорій Ковтун. — Особливо Сергій Вітюк. Він уже дав свідчення щодо десяти епізодів крадіжок з магазинів і повідомив, що разом із Андрієм Семенцем вони планували вбити дільничного інспектора. Всі нападники—з благополучних забезпечених сімей. Один із них сказав, що іншого виходу в них не було: ш Все одно ви б нас упіймали".

Коли Андрія Семенця привезли на місце злочину, то він попросив у Ганни Ткаченко попити. Та подала своєму катові чашку з водою.

Фото Валентина Ковальова та із сімейного архіву Ткаченків

Андрій Димич, «Гарт» №38 (2322) від 21 вересня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: