Рятуйте наш спокій!

П'ятниця, 31 серпня 2007 12:20 | Переглядів: 548 | Обновлено 1 жовтня 2019 12:23

Друга година ночі. Місто відпочиває, але сплять далеко не всі. Дехто у цей час надає перевагу активному відпочинку, де не останньо роль відіграє оковита. У відчинені вікна (спека ж нестерпна) вриваються п’яні балачки, брутальна лайка. Це поряд із житловим масивом розважаються клієнти нічних закладів, що неподалік „Мегацентру". Сон миттєво зникає, і, переконана, не лише у мене, а й у більшості мешканців навколишніх будинків.

Мені пригадалася мандрівка у 1987 році до колишньої Чехословаччини з хором народної пісні. Якось ввечері після вдалого виступу в мерії одного зі словацьких містечок наш хор у повному складі повертався до готелю. Було близько 21 години. Окрилені успіхом, ми співали. Вулиці містечка були майже порожніми, а з усіх вікон на нас із подивом дивилися люди у майках та піжамах. А ми співали ще голосніше. Наш супровідник (він же і перекладач) сказав: „Нічого, нічого, співайте, якщо вам хочеться, проблеми з поліцією я владнаю”. Як потім з’ясувалося, словаки дуже рано стають до роботи і тому рано лягають спати. А ми порушували їх право на відпочинок. Не знаю, хто що відчував, але коли нам це пояснили, мені особисто було дуже незручно.

За нормами нашого життя, кожен громадянин має право на спокійний відпочинок після 23 години. Якщо не помиляюся, то ніхто цих норм не скасовував. Але хто зараз на це зважає? Складається враження, що ми живемо в театрі абсурду. Спиртне продається скрізь цілодобово. Кому поскаржитись? Може, владі? І одразу ж спадають на думку слова Олени Блаватської: „Хто має повну владу в цьому да -леко не найкращому зі світів? Ті, у чиїх руках зосереджені абсолютні фінансові засоби. Або навпаки: у кого абсолютні фінансові засоби сучасного суспільства — у того й абсолютна влада над ним".

Ці слова актуальні й сьогодні, хоч написані Блаватською ще у 1891 році. Отже, як виявляється, нашим життям керують власники нічних магазинів, барів, тобто люди, в чиїх руках зосереджені гроші. Саме вони мають владу над суспільством. Хто з цих людей погодиться зменшити свої прибутки від продажу спиртного, аби нам, простим смертним, жилося спокійно?!

...Десь годині о шостій ранку п'яна компанія попленталася додому. Відсипатися і відновлювати сили до вечора. А через півтори години пленталися на роботу мої сусіди, виснажені вимушеним безсонням.

Надія ГАРУС, м. Чернігів

СЛОВО ФАХІВЦЮ

Виконувачка обов’язків помічника начальника Чернігівського міськвідділу міліції із зв’язків зі ЗМІ капітан міліції Марина Кордик:

— Щороку правоохоронці складають до трьох тисяч протоколів про порушення громадського спокою, де, як правило, фігурує оковита. Мікрорайон поблизу "Мегацентру” є в цьому неблагополучним, оскільки тут зосереджено багато розважальних закладів, дозвіл на діяльність яких надає міська рада. Але та ж міськрада своїм рішенням забороняє порушувати громадський спокій з 22 до 7 години. Проте магазинам, кафе та барам дозволено працювати до пізньої ночі. А деяким - до ранку. Стаття 182 Адмінкодексу України забороняє вночі порушувати тишу в громадських місцях, в тому числі і біля житлових будинків. Але до кожного під'їзду міліціонера не поставиш. Є такі райони у місті, де завдяки збільшенню кількості нарядів міліції ситуацію вдалося суттєво змінити. Так, на Валу п'яних значно поменшало, як і поблизу нічного клубу „Магнолія". Буває, що самі власники розважальних закладів із розумінням ставляться до зауважень мешканців навколишніх будинків. Наприклад, у кінотеатрі „Перемога" перед сеансом дуже голосно лунала музика. Мешканці будинку № 4 на вулиці Рокоссовського письмово звернулися до міської міліції. На звернення відреагував дільничний. Із керівництвом кінотеатру було проведено бесіду. До цього часу скарг від мешканців не надходило.

ДУМКИ ВГОЛОС

Августина Євсеєнко:

— Наш будинок на Полуботка, 12 неподалік Красної площі. Коли там відбувається якийсь захід, то двір перетворюється на масове зібрання любителів випити, а на ранок він нагадує сміттєзвалище та туалет. Одного чоловіка у дворі пограбували. У нас немає огорожі, лавок, де можна було б відпочити.

Тетяна Гетьман:

— Біля нашого будинку взагалі чоловіка пограбували і вбили. Ніяка міліція вночі до двору не заходить. Збираються молодики, пиячать всю ніч, грають на гітарі, горланять пісні.

І це біда не тільки цих людей...

Андрій Димич, «Гарт» №35 (2319) від 31 серпня 2007