Пересолена приватизаційна каша

П'ятниця, 3 серпня 2007 13:59 | Переглядів: 826 | Обновлено 24 вересня 2019 14:02

Читачі старшого та середнього віку добре пам’ятають шлягер 60-х „Если радость одна на всех, на всех и беда одна”. Але нинішня ситуація у нашій державі далека від цієї аксіоми, адже комусь дісталася одна радість, а комусь — лише біда. Так, у мешканців п’ятиповерхового будинку на вулиці Семашка у Ніжині та дев ’ятиповерхового гуртожитку на вулиці Шевченка в обласному центрі однакові проблеми: одні хочуть, але не можуть приватизувати квартири, інші — кімнати у гуртожитку.

45-квартирний будинок на Семашка, 7 почали зводити у 1989 році працівники Ніжинської ремонтно-будівельної дільниці, що входила у структуру нинішнього ЗАТ „Чернігів-облбуд”, яке очолює Віктор Демшевський. Здали п’ятиповерхівку через сім років, а ще через рік туди стали вселятися перші мешканці. Ремонтно-будівельна дільниця у 2001 році наказала довго жити, а будинок прибрало до рук закрите акціонерне товариство „Чернігівобл-буд".

Два роки тому тринадцять мешканців будинку звернулися до керівництва ЗАТ „Чернігів-облбуд", аби там дали дозвіл на приватизацію житла, яке перебуває у них в наймі.

— На свою заяву ми отримали відповідь, що 24 лютого 2006року на загальних зборах акціонерів ЗАТ, Чернігівоблбуд" була розглянута наша колективна заява, — говорить мешка* нець квартири № 38 Микола Семенченко, який колись працював майстром РБД. — Загальні збори пунктом 6.4 свого рішення постановили, що оскільки у будівництво нашого житлового будинку вкладені кошти фонду кредитування ряду працівників товариства, а будинок є колективною власністю ЗАТ я Чернігівоблбуд", то у задоволенні заяви жителів квартир №№ З, 12,14,15,18,20,23,24,26-29,38 на одержання дозволу на приватизацію цих квартир відмовити. Але ж ми пропрацювали в ремонтно-будівельній дільниці понад двадцять років і маємо право спокійно почуватися у власних квартирах, зароблених чесною працею.

Двадцять сім років трудового життя віддала Ніжинській РБД Катерина Філоненко:

— На підприємство я прийшла зовсім юною. Працювала маляром-штукатуром. Брала участь у зведенні нашого будинку. Отримала тут двокімнатну квартиру. Сама виростила доньку, а тепер можу опинитися на вулиці через бюрократичну плутанину.

Колишній водій РБД Віктор Лозовий мешкає із сім'єю у трикімнатній квартирі:

— Зараз почуваюся невпевнено, адже я не повнокровний власник квартири. Не знаю, що завтра ще вигадає Віктор Демшевський. Розміняти квартиру я не можу, як і інші мешканці будинку. А у нас вже діти дорослі, вони хочуть жити окремо.

Після такого рішення загальних зборів мешканці будинку на Семашка, 7 звернулися з позовом до Деснянського місцевого суду Чернігова.

За словами адвоката Ольги Тетусь, пунктом 6.4 рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ „Чернігівоблбуд" було порушено право користувачів на безоплатну приватизацію житла, що передбачено ст.2 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду"» де зазначено: „До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають двоє і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму", та ст.З цього ж Закону, де сказано: приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир з розрахунку санітарної норми 21 к вад -ратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім 'ю".

— Будинок N°7 на вулиці Семашка ніяк не може бути колективною власністю, — говорить Ольга Тетусь, — бо 15 лютого 1990 року Чернігівський обласний проектно-ремонтний будівельний трест облжитлокомунуп -равління в особі голови ради трудового колективу керуючого трестом В. Ф. Демшевського та голови профспілкового комітету тресту С.М.Корза-ченка з одного боку та працівників Ніжинської РБД в особі Г.В.Шмаро-воза та голови профспілкового комітету РБД М.Г.Журавля з іншого боку уклали колективний договір. У ньому трест зобов 'взувався забезпечити соціальний та економічний розвиток колективу. Спочатку гроші на зведення п’ятиповерхівки виділялися, а потім фінансування припинилося, тому на загальних зборах працівників Ніжинської РБД було вирішено виділити 20 квартир робітникам за списком черговості для самостійного закінчення будівництва квартир.

— Окрім нешту-катурених стін, у будинку нічого не було, — каже Микола Семенченко — Усі будівельні матеріали та все сантехнічне устаткування наших квартир ми придбали і встановили за власні кошти. При цьому фактично безплатно працювали в РБД. До того ж у серпні2004року, за розпорядженням адміністрації Ніжинської РБД, ми всі за отримання квартир внесли майнові сертифікати на рахунок дільниці. Дев'ятнадцять квартир взагалі будувалися за рахунок дольової участі державних структур і ніякого вкладення коштів фонду кредитування ряду працівників товариства не було.

— Прийняття будь-яких рішень акціонерами ЗАТ а Чернігівоблбуд" щодо будинку N9 7 на вулиці Семашка є протиправним, — пояснює адвокат Ольга Тетусь. — Адже, заданими Чернігівського регіонального фонду держмайна, в інвентаризаційному описі майна Ніжинської РБД будинок на Семашка, 7 не значиться. Отож його вартість не включена до статутного фонду ЗАТ „Чернігівоблбуд" і відповідно до статті 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" та Постанови Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 року„Про затвердження Положення про порядок передач! в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій ” підлягає передачі до комунальної власності територіальної громади Ніжина. Якщо це буде зроблено, то люди спокійно приватизують свої квартири.

КОМУ ДІСТАНЕТЬСЯ ГУРТОЖИТОК?

У чернігівському гуртожитку на вулиці Шевченка, 246-А створено цілу ініціативну групу, яка у різних інстанціях відстоює право його мешканців на приватизацію кімнат. Людмила Бердник, Наталія Допирчук та Ніна Могилевич входять до складу цієї групи. Вони разом добилися того, що їхньою проблемою перейнялася прокуратура Чернігівської області. Звідти до суду був спрямований позов.

— Гуртожиток був побудований у 1986 році, — говорить Людмила Бердник. — Під час приватизації його незаконно включили до статутного фонду З АТ ВТФ „Сіверянка”. Будівля зводилася на замовлення чернігівської швейної фабрики „Елегант”, взуттєвої фабрики „Берегиня" та ЗАТ ВТФ „ Сіверянка ". Ми добиваємось, щоб гуртожиток передали у комунальну власність міста.

Це дало б нам змогу приватизувати наші кімнати, адже в гуртожитку мешкає більшість сімейних людей, які прожили тут по двадцять років. Директору ЗАТ ВТФ „ Сіверянка" Олександрові Лавренюку гуртожиток потрібен для того, щоб утримувати людей на фабриці. Але чому тут проживають студенти ПТУ, інститутів, медики, тобто люди, які ніякого відношення до фабрики не мають?

— Олександр Лавренюк вимагає, щоб прокуратура області відкликала позов, — приєднується до розмови Наталія Допирчук. —Директор не приховує, що знайде можливість залишити будинок у власності закрито-
го акціонерного товариства. Це й не дивно, адже до комплексу будинків, які зводилися як гуртожитки, прибудовано спортивний комплекс, який Олександр Лавренюк перебудував під кафе. Вночі там постійно гримить музика, бахкають салюти.

— За проживання у гуртожитку і комунальні послуги нараховують високу плату, — додає Ніна Могилевич. — Люди не в змозі заплатити такі гроші, тому адміністрація, а саме начальник ЖКО М. І. Кобзей, погрожує виселити нас на вулицю. У зимовий період кімнати не опалюються, немає гарячої води.

У позовній заяві до суду обласна прокуратура вимагає зобов'язати закрите акціонерне товариство виробничо-торгову фірму „Сіверянка" передати гуртожиток на Шевченка, 246-А у комунальну власність Чернігівської міської ради.

Як у ніжинців, так і у чернігівців є надія приватизувати своє житло. Вони сподіваються на справедливість закону.

Андрій Димич, «Гарт» №31 (2315) від 3 серпня 2007