Корови справді не винні, або Чи повернуться вони з пасовища?

П'ятниця, 13 липня 2007 14:21 | Переглядів: 816 | Обновлено 17 вересня 2019 14:24

Після публікації у „ Парті" (№22 від 1 червня 2007року) статті тепер уже колишнього кореспондента нашої газети Віктора Шатковського „Корови не винні” до редакції звернувся згадуваний у матеріалі колишній голова ніжинського сільгоспвиооб-ничого кооперативу імені Фоунзе Олексій Лиола. Під час зустрічі з ’всувалися нові подробиці протистояння, тому сьогодні ми повертаємося до порушеної теми. Олексій Дирда переконаний, що нинішній головний бухгалтер СВК ігор Москаленко намагається принизити здобутки всього трудового колективу господарства за 2006рік і тому надав кореспондентові „Гарту" недостовірну інформацію.

— Приступивши до роботи. Ігор Москаленко показав себе як некомпетентний працівник. Він зовсім не володіє інформацією, — сказав Олексій Дирда. — Дотогож, згідно зі статутом, Ігор Москаленко законодавчо не прийнятий на роботу, оскільки не пройшов відповідної процедури.

Як зазначалося у статті, кредит брали в сумі 220 тисяч гривень і його погашення взяло на себе нове керівництво, а виявилося, що кредит складав 203,2 тис. грн. і до жовтня, коли кооператив очолило нове керівництво, його встигли скоротити до 151 тис. У попередній публікації Ігор Москаленко зазначав, що кредит вдалося скоротити за рахунок вибракування ВРХ і свиней. Виявилося, що свиней завезли лише у квітні, а до цього їх у кооперативі не було і, звичайно ж, не було чого вибраковувати. З поголів'ям ВРХ взагалі суцільна невідповідність. Ігор Москаленко надав інформацію станом на листопад2006 року, коли було798голів ВРХ, з них 247 корів. На сьогодні ж залишилося 729 голів, з них 179 корів. З вуст головного бухгалтера прозвучало й те, що для корів не було заготовлено достатньої кількості кормів, а колишній голова кооперативу спростував ці дані, надавши відповідні документи. Так, попереднім керівництвом було заготовлено 1260 тонн силосу, 1903 тонни сінажу, близько 233тонн сіна і близько 140 тонн соломи.

— Цього достатньо було, щоб взимку прогодувати таку кількість ВРХ, — стверджує Олексій Дирда. — Окрім того, корови ніколи не лежали на бетонних плитах, оскільки восени для зимівлі ВРХ у корівнику №2 старий настил був замінений на новий, дерев'яний.

Причина низьких надоїв у зимово-весняний період криється в зовсім інших проблемах, а не в кормах і підлозі, як стверджує нове керівництво. Головний бухгалтер також занизив кількість тракторів, які перебувають у його розпорядженні. На сьогодні у кооперативі 12 тракторів, тоді як головний бухгалтер Ігор Москаленко сказав, що лише 2. Що ж до того, що нове керівництво не побачило зерна, то станом на листопад2006року в ангарах кооперативу зберігалося понад 500 тонн, у тому числі280 тонн пшениці. Цього було достатньо для погашення кредиту. I це при тому, що попереднє керівництво повністю розрахувалося зі своїми пайовиками.

За словами Олексія Дирди, Ігор Москаленко не з того розпочав свою трудову діяльність у кооперативі. Приступивши до роботи, він відразу ж став нагрівати руки, розбазарюючи людське майно, нажите роками. Так, скориставшись відсутністю керівника Миколи Пермана, Ігор Москаленко, за словами Олексія Дирди, вирішив продати рейки на металобрухт. При зважуванні на вагах кооперативу їх було7,5 тонни, а доки довезли до місця призначення, 1,3 тонни як випарувалося. Де ж поділися гроші за зниклі рейки — це вже справа прокуратури . До того ж реалізація рейок проводилась без відповідних документів договору, накладних тощо.

На сказане Олексієм Дирдою, головний бухгалтер СВК їм. Фрунзе Ігор Москаленко відреагувавтак:

— Я не хочу ні з ким сперечатися. Єдине, що хотілося б спитати в Олексія Миколайовича, чому на зборах членів кооперативу він не розповів, який він хороший, а дивився усім в очі і погоджувався з тим,’що він не достойний бути керівником.

Щодо рейок, то їх зважували на поламаних вагах господарства. Справжню вагу зафіксували на приймальному пункті металобрухту.

Щодо правдивості названих ним цифр Москаленко від відповіді ухилився.

Під час нашої розмови Микола Перман був поряд і погодився зі сказаним Ігорем Москаленком.

Свою позицію щодо протистояння висловив заступник голови Ніжинської райдержадміні-страцїї, начальник райулравління агропромислового розвитку Іван Боришполець:

— Свого часу я очолював СВК ім. Фрунзе, і мені болить все, що відбувається там. Після переходу до апарату райдержадміністраціі я передав господарство у хорошому стані Олексієві Дирді. А вже минулого року в кооперативі стали падати показники виробництва тваринницької продукції, зокрема молока та м'яса. Якщо у районі щодня відзначалися прирости молока на кожну корову по З кілограми, то у ніжинському підприємстві вони йшли на спад. Кілька разів я відвідував кооператив, збирав правління, вказував на недоліки. Так, надої можна було збільшити завдяки методу зеленого конвеєра, коли зелену масу на випас сіють ціле літо, але цим ніхто не став займатися. Натомість звучали аргументи, мовляв, дизпалива не вистачає, доярок немає, техніка застаріла тощо. Тоді я ультимативно поставив питання — або працювати, або зупинити виробництво. Після цього ОлексійДирда звільнився. Щодо цифрових показників, які він залишив, то вони сумніву не викликають. Господарство міцне, поголів'я і генофонд хороші.

Щодо змін, які сталися з приходом інвестора, то вони мають місце. Так, оброблено 500га колись неораних земель, посіяно більше зернових. Триває реконструкція приміщень для утримання свиней. Уже завезено близько 60 голів, а всього планується розвести 1000 голів. У перспективі будівництво доїльної зали.

Назіма Новоградська працює у ніжинському кооперативі дояркою третій рік:

— Зміни на краще справді є. Новий керівник значно підняв заробітну плату. Погано, що доярок не вистачає, особливо підмінних. Працюємо практично без вихідних. На кожну з п'яти доярок припадає близько 40 корів. Були проблеми із доїльними апаратами, але зараз нас намагаються забезпечити усім необхідним.

А ось механізатор з тридцятирічним стажем роботи Дмитро Гавриш звільнився з господарства десь місяць тому.

— Мене не влаштовує політика нинішнього керівництва кооперативу. Микола Перман — не господар свого слова. Не буде діла у тих інвесторів. Бачу, що до осені з пасовища не всіх корів приженуть, бо вже стали продавати поголів'я. Щодо Олексія Дирди, то з ним ми знаходили спільну мову. Коли він очолив господарство, то став зарплату платити грошима, а не хлібом, як Іван Боришполець. Нехай вона була на той час і невисокою, але люди побачили реальні гроші.

За словами Олексія Дирди, багато людей, які працюють у кооперативі, незадоволені діями нинішнього керівництва, але відкрито, боячись репресій, про це не говорять.

Як і в будь-якому протистоянні, визначити, на чийому боці правда, важко. З усього видно, що конфлікт переріс у війну компроматов, у якій як зброя використовуються прості працівники сільгоспкооперативу імені Фрунзе. Вони ж у разі провалу планів нових господарів стануть! жертвами тієї війни. Але їм, схоже, до цього не звикати.

Андрій Димич, «Гарт» №28 (2312) від 13 липня 2007