«Як шахонуло!»

Кульова блискавка спалила хату. Батькам бійця АТО ніде жити.



61-річна Катерина та 65-річний Олексій Газнюки, батьки атовця, 32-річного Сергія Газнюка із села Берестовець Борзнянського району, втратили житло. 31 травня хата згоріла від блискавки. Хочуть купити однокімнатну квартиру в Ніжині. Не вистачає 2 тисячі доларів.


«Бери документи, гроші, дзвони пожежникам! Горимо!»

— Блискавка влучила у мансарду, — розказує Катерина Газнюк, пенсіонерка, колишня доярка. — Так

називаємо надбудову над погребом за метр від хати. Для господарчих цілей. Банки, каструлі. Одяг висів. З мансарди і загорілося. Влучило у куток. Чоловік поліз наверх, як уже пішов дим, шалівка зайнялася. Оббито було, пофарбовано. Полум’я охопило мигом.

...Я ішла з городу годині о 8 вечора. Полуниці збирала. Гроза далеко була. І до нас прийшла хмара. І як шахонуло! Як кинуло, як оглушило мене. Я до чоловіка:

— Альошо, мене оглушило.

— І мене кинуло, — каже.

Сиджу у літній кухні, вона окремо

і від хати, і від мансарди. Почала потроху відходити, шум у вухах минув. Коли забігає чоловік:

— Бери документи, гроші, дзвони пожежникам! Горимо!

Свої документи ухопила, а документи сина-атовця не встигла. Зараз син відновлює їх у Борзні.

Служив на строковій службі.

До призову жив у Тетієві Київської області. Приписаний був дома, у Берестовці. Коли його призвали, сказав: «Не буду ховатися. Мене призивають — я піду». «Старший солдат Газнюк Сергій», — читає з відновлених документів. — Брався 10 травня 2015 року по 9 березня 2016 року». Служив на Донеччині, Луганщині, на території АТО.

«Два балони з газом, повні. Вони вибухнули»

— Поки увімкнула мобільних, бо виключений був, уже й мансарда наша, і хата горять, — продовжує. Пожежна приїхала з Комарівки, а воно вже й на хату пішло. Почало перекидатися на сарай. На літню кухню пішов вогонь.

Люди поприбігали, а воно вже все палає.

Балони у нас стояли у коморах нанизу. Два, з газом, повні. Вони вибухнули.

Лаштувалися жити, а воно от як повернулося. Щодня розстроююся, як подивлюся на порожнє місце, де була оселя. Усе вичистили. Найняли 2 трактори. Вивозили, щоб не було запаху диму.

«Одпгли нас, обули і нагодували. Дали від ложки до постелі»

— Де ту ніч ночували?

— У сватів. (Старший син Сашко одружений, живе з сім’єю у Києві. Сергій розведений, не живе з жінкою. Учився на механіка, зараз працює на СТО, теж у Києві). А хлопці — сини, чоловік — залишилися тут стерегти. Бо воно загорається й загорається зсередини.

Уранці поз’їжджалися друзі наші. Односельці почали іти і щось нести. Хто що міг, спасибі усім. Одягли нас, обули і нагодували. Дали від ложки до постелі.

А ми із сестрою давай до депутатів звертатися. Пожежники дали нам довідку. Ми заяви почали кругом писати. У мене хата була застрахована. Приїхали страховики, описали, пофотографували. Виплатили 20 тисяч гривень. Наша об’єднана територіальна громада, із Комарівки, толова Кантур, виплатила 15 тисяч гривень. Нардеп Давиденко дав 5 тисяч гривень. А тоді дзвонять по телефону, кажуть, що із «Самопомочі». Мовляв, у Кинашівці дім багатодітної сім’ї згорів, їм виділили 10 тисяч, а вам привеземо 4 тисячі. Ви дома? Дома. Чекайте. Везли 4 тисячі, так ніхто й не привіз.

Сини сказали, що будуватися не хочуть на цьому місці і узагалі будуватися не хочуть. У нас теж не вистачить сили. У чоловіка нема пальців на правій руці. Позрізав, рука у станок попала. У мене відкрилися виразки на ногах. Варикоз, вени.

— Де нині живете?

— У літній кухні. Хлопці хотіли сауну, чоловік зробив пристроечку. Ми трішки обладнували, там і ночуємо.

«Тільки у нас влучило. Може, ці бомби й притягай»

— Мабуть, загорілося від кульової блискавки, — думає Катерина Федорівна. — Я не бачила, щоб била стріла.

— Тільки у вас влучило?

— Тільки у нас. Люди балакають таке: біля нас стоїть кузня колгоспна, порожня, а за кузнею туалет. І в ту вбиральню у 1974 чи 1975 році дітвора укинула дві старі авіабомби. Може, ці бомби й притягли. Це ж тепер люди сказали мені про них. Аби раніше, коли до нас мисники приїздили. Коли два роки тому біля хліва знайшли міни.

У квітні 2017 року «Вісник Ч» друкував інформацію «Шукала припону для теляти — знайшла 44 міни». Першу міну часів Другої світової війни знайшов металошукачем хлопець, котрий з двома приятелями досліджував у Берестовці колишню ферму та бригадний двір. Шукали давні монети. Катерина Федорівна попросила, щоб допомогли знайти припони для теляти. Загубила залізяки, схожі на крючки, бо теля було на цепу. У заростях, метрів за 20 від хліва, металошукач запищав. Лопату на штик увігнали, викопали іржавий видовжений снаряд. Катерина Газнюк подзвонила у сільраду, приїхали рятувальники. Знайшли ще 43 снаряди. Вивезли у болото і підірвали.

Тоді біда минула оселю Газнюк стороною. А через два роки не пожаліла.

Для тих, хто хоче допомогти роботящим людям: карта «ПриватБанку» 4731 2141 0265 2520, Газнюк Катерина Федорівна.

Тамара Кравченко, «ВісникЧ» №37 (1739) від 12 вересня 2019

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Газнюк, блискавка, спалила хату, Кравченко, ВісникЧ

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект