Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Сільська медицина: який її вектор руху на Чернігівщині?



Сільська медицина: який її вектор руху на Чернігівщині?

2018-й рік в Україні був визначений Роком сільської медицини. На найвищому державному рівні декларувалося будівництво медичних закладів у сільській місцевості; придбання медичного обладнання для закладів охорони здоров’я у селах; розвиток телекомунікаційної інфраструктури; забезпечення житлом та автотранспортом медичних працівників. І навіть більше – ці заяви підкріплювалися фінансово, зокрема, заявляли, що на розвиток медицини у селах виділено 4 чи 5 млрд. грн. з державного бюджету. У межах країни обіцяли модернізувати понад 4 тис. амбулаторій і понад 500 збудувати нових.

«Держава законодавчо закріпила першочергове завдання – інтегрувати якісні медичні послуги безпосередньо на сільські території. Тому вибрано комплексний підхід до кадрів – зарплата, житло, транспорт, можливість отримання освіти та підвищення кваліфікації. Сільські заклади охорони здоров’я будуть відремонтовані та оснащені Інтернетом й сучасним обладнанням, включаючи міні-лабораторії, портативні діагностичні комплекси та рентген-апарати», - обіцяли українцям торік представники МОЗ і керівництво держави.

Адже третина жителів України мешкають у сільській місцевості, в окремих областях, приміром, Чернігівській цей показник ще вищий (до 40%), але тільки 17% сільських ФАПів і амбулаторій забезпечені транспортом, лише у 28% цих закладів є водозабезпечення (третина з яких – це колодязі). Лише 18% мають внутрішні санвузли. Тому й зрозуміло, що лікарі не хочуть їхати працювати в села, бо там традиційно медицина фінансується за залишковим принципом, а в сільських амбулаторіях і ФАПах немає навіть найнеобхідніших умов для праці і життя.

Ми спробували з’ясувати, у якому стані нині перебуває сільська медицина Чернігівщини після обіцяних покращень.

Без особливих змін – с. Конятин, Сосницький район, ФАП




Фельдшер місцевого ФАПу Катерина Глухенька лікує місцевих жителів півтора роки. Вона закінчила Новгород-Сіверське медичне училище, працювала у санаторії «Остреч» поблизу Мени, зараз живе і працює у рідному селі.
Пані Катерина вказує, що вона обслуговує 536 сільських жителів, у тому числі 60 дітей (від 0 до 18 років). Усі вони уклали декларації із сімейними лікарями Сосницької лікарні, але на ФАП припадає 80% проведення лікування, а також надання невідкладної допомоги. «У середньому щодня маю до трьох викликів додому до жителів села, 10-20 людей звертаються безпосередньо у ФАП. Щоб не було жодної людини зі скаргами на здоров’я за день – такого не пам’ятаю», - говорить місцева фельдшерка. Найчастіше жителі Конятина, а тут, як і скрізь у селах, переважають літні люди, звертаються зі скаргами на серцево-судинні захворювання, в осінньо-зимовий період – на застуди, проблеми з органами дихання. «Ми маємо мінімально необхідне обладнання – апарат ультразвуку, інгалятор, тонометр, глюкометр, укладений договір із аптекою, тож місцеві жителі можуть придбати і необхідні для них ліки», - розповідає Катерина Глухенька.
На сьогодні Конятинський ФАП фінансується із районного бюджету, адже село поки що не увійшло до жодної ОТГ. Саме недостатнє фінансування медичний працівник вважає головною проблемою сільської медицини, адже ФАПи часом не мають навіть необхідного набору медикаментів для надання невідкладної допомоги. Нинішній рік завдяки виборам став винятком – кандидати в депутати допомогли з ліками ФАПам, і не тільки в Конятині. Раніше у селі працювали фельдшер і медична медсестра, зараз посаду медсестри скоротили.








ФАП у Конятині

Фельдшерка наголошує, що для покращення медичного обслуговування в селах вкрай важливо створити умови для проведення хоча б елементарних аналізів у ФАПах, кардіограми, щоб лікувати не навмання. Також ж бажано регулярні приїзди сімейного лікаря та інших спеціалістів. Хоча це майже неможливо, адже, наприклад, офтальмолог у Сосницьку ЦРЛ приїздить із Чернігова і не кожну суботу. У таких умовах складно говорити про доступність медичних послуг для жителів сільської місцевості.

Працюють по-новому – с. Галиця, Ніжинський район, сільська лікарська амбулаторія




Лікар Галицької амбулаторії, депутат Ніжинської райради Віра Семеряко
працює у медицині майже 25 років. На її думку, запропонована медична реформа має раціональну складову, але не продумана в окремих деталях, у тому числі і щодо сіл. Приміром, у сільській місцевості медреформа має суттєво відрізнятися від міст. Йдеться, насамперед, навіть про теоретично меншу кількість пацієнтів, з якими може укласти декларації сімейний лікар (з іншого боку, пацієнти через брак кадрів позбавлені можливості вибору лікарів, як у місті). Менше пацієнтів – менше коштів у лікаря. А лікарям у сільській місцевості потрібно утримувати ФАП, хоча, за реформою, мають бути пункти здоров’я. У нинішніх умовах у віддалених селах мають бути ФАПи, однак і для сімейного лікаря це додаткове навантаження і місцеві ради не такі заможні, щоб фінансувати роботу медперсоналу. В окремих громадах ці витрати бере місцева влада, проте у більшості випадків витрати стосуються саме лікарів.
«У селах проживають люди старшого віку, і вони потребують значно більшої уваги та частіших звернень за медичною допомогою, тому і кошти на пацієнта у сільській місцевості мають бути більшими, порівняно з містом», - переконана сімейний лікар. До неї щодня на прийом звертаються чимало пацієнтів, бувають і черги. Однак після реформи первинної ланки, через суттєві витрати, зарплата ані сімейного лікаря, ані медсестер не зросла. Приміром, в амбулаторії є потреба утримувати кочегара і водія, тоді як для міських амбулаторій такі витрати можуть бути мінімізовані.




У Галицькій сільській амбулаторії, де Віра Семеряко працює сімейним лікарем, ще є троє медпрацівників. В амбулаторії за спонсорські кошти проведений ремонт, працює денний стаціонар, там можна зробити ЕКГ та аналізи.
Вона наголошує, що у сільській місцевості, впроваджуючи медичну реформу, критерії оплати лікарів мають бути іншими і вони повинні враховувати територіальну специфіку. Приміром, Чернігівщина має значну площу і дуже низьку щільність населення у сільській місцевості, а це позначається на доступності медичних послуг.





Водночас Віра Семеряко переконана, що у селах мають діяти додаткові стимули для лікарів, аби молодь була зацікавлена їхати туди працювати.
«Зараз немає у молодих лікарів жодної мотивації працювати у сільській місцевості. У цілому задумка реформи хороша, однак не продумані окремі аспекти. Поки що молоді фахівці не поїдуть працювати у села. Найімовірніше, вони шукатимуть роботу за кордоном», - зазначає сімейний лікар Галицької амбулаторії.

Історія успіху – с. Кіпті, Козелецький район, сільська лікарська амбулаторія

Кіптівську сільську лікарську амбулаторію загальної практики сімейної медицини, мабуть, можна розглядати, як приклад небайдужості місцевої влади щодо медичного забезпечення місцевих жителів. В об’єднаній територіальній громаді у серпні 2018 року відкрили сучасну лікарську амбулаторію, кілька місяців шукали лікаря, пропонуючи йому квартиру.



Кіптівська сільська лікарська амбулаторія



У громаду приїхав лікар Костянтин Коломієць, який тепер обслуговує жителів с. Кіпті, Гайове, Олбин, Димерка, Савинка, Борсуків, Самійлівка та Вовчок. Переїхавши зі сходу України, Костянтин Коломієць разом із дружиною (теж медпрацівник) деякий час жили та працювали у Чернігові, винаймаючи житло. Потім відгукнулися на пропозицію керівництва ОТГ, і почали працювати в Кіптях.
«Сучасний ремонт, підведені всі необхідні комунікації, наявність службового автомобіля, що значно полегшує роботу лікаря на такій великій території, і насамкінець, важливим фактором стала наявність службового житла, і це не просто кімната в гуртожитку, а повноцінна квартира», - розповів Костянтин Коломієць про причини свого рішення змінити обласний центр на село.

Пацієнти в амбулаторії можуть отримати консультацію сімейного лікаря, рецепт на ліки, там можуть виміряти тиск та зробити кардіограму, поставити крапельниці, зробити щеплення та уколи. Є кабінет фізіотерапії та кілька ліжок денного стаціонару. У віддалених від центру громади селах Костянтин Коломієць проводить виїзні прийоми і консультації (згідно з графіком).

Сімейний лікар зазначає, що амбулаторія включена до державної програми щодо забезпечення необхідним медичним обладнанням (приміром, досить вартісний апарат УЗД), однак поки що нічого з обіцяного не отримали. Ще однією проблемою є нестабільний зв'язок у селах громади, це ускладнює комунікацію з пацієнтами і доступність медпослуг. Транспортне сполучення теж накладає відбиток на медицину, адже доїхати до амбулаторії з віддалених куточків громади (приміром, якийсь терміновий випадок) теж непросто.

«У медичній реформі, на перший погляд, враховано все. Але не враховані деталі, що не дозволяють сімейним лікарям повноцінно працювати у віддалених населених пунктах. Водночас змінити те, що вже розпочато, не можна. Треба удосконалювати!» - переконаний лікар Кіптівської амбулаторії. На його думку, медична реформа має супроводжуватися і потужною інформаційною кампанією, аби місцеві жителі навіть найбільш віддалених сіл знали, що відбувається у медицині і на яку допомогу вони можуть розраховувати. А для покращення доступу до мед послуг має бути вирішено і питання якісного зв’язку та Інтернету навіть у віддалених населених пунктах.

Офіційний погляд на сільську медицину



Між тим, попереднє керівництво Міністерства охорони здоров’я України перший етап медичної реформи розцінювало, як успішний. У липні цього року на той час заступник міністра Павло Ковтонюк (під час зустрічі із регіональними журналістами, організованої Українським кризовим медіацентром) говорив, що «сільська медицина – це про сімейну медицину». Він переконував медіа, що історій успіху сімейних лікарів у селах значно більше, аніж у містах. «З часом ці умови, коли у лікаря нормальний дохід у селі і він не залежить від голови, стануть стимулом працювати у селах», - говорив посадовець.

Він пояснював, що в окремих громадах є амбулаторії, але краще будувати нові. На думку Павла Ковтонюка, не варто ремонтувати «Шевченкові хати», краще будувати амбулаторію «з нуля», адже сучасні заклади повинні відповідати критеріям доступності, там має бути зона очікування, щоб можна було розділити потоки пацієнтів, і вони мають бути доступними для людей з особливими потребами, мам з візочками, літніх людей. До речі, сільські амбулаторії за кошти державного бюджету зводять у 21 населеному пункті Чернігівської області. На ці потреби спрямовано 74,1 млн гривень субвенції з державного бюджету. Співфінансування з місцевих бюджетів становить майже 9,24 млн гривень. В окремих населених пунктах роботи перебувають на завершальному етапі.

Зі зміною керівника МОЗ одразу змінилася і команда відомства. Тож, у якому напрямку буде рухатися сільська медицина зараз, мабуть, ніхто і не візьметься сказати. Хоча на першій пресконференції нова очільниця МОЗ Зоряна Скалецька пообіцяла продовжувати медичну реформу та наголосила на важливості доступності медпослуг у сільській місцевості.

Залишається тільки очікувати офіційних роз’яснень. Але знову туманність: поживемо – побачимо.

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: медицина, ФАПи

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект