Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Як ми стали карпатськими лицарями



Як ми стали карпатськими лицарями

Відомі українські поети та журналісти з Чернігова Тетяна і Сергій Дзюби отримали нещодавно премію Ордену Карпатських Лицарів. І сталася ця приємна подія на літературно-мистецькому фестивалі «Лицар Карпат», в Ужгороді, на який завітали творчі люди з усієї України.

Сьогодні про свої враження від фестивалю та мандрів до Закарпаття розповідає редактор обласної газети «Чернігівщина: новини і оголошення», президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України Сергій Дзюба.

Угорці розмовляли з нами українською

Ще дорогою від Львова до Ужгорода ми милувалися дивовижно красивими краєвидами – одні гори чого варті! Вирішили завітати спочатку до Виноградова – затишного міста, де свого часу відбувся поетичний фестиваль, котрий незабаром здобув велику популярність і відтоді став мандрівним (нині це суперяскраве свято віршів пройшло в Ужгороді).


Сергій Дзюба в дивовижному Ужгороді – мрія здійснилася!

У Виноградові ми, в першу чергу, пішли до Чорної гори, де довго, немов заворожені, блукали руїнами давнього замку Канків. Уявляли, якою колись була ця фортеця. От знайшовся б такий чоловік, який мав бажання та гроші відродити цю неповторну пам’ятку архітектури, то, без сумніву, врятований замок став би окрасою не лише Закарпаття, а й усієї України. Інакше невблаганний час, вітри та зливи довершать те, що колись не доробили віроломні воріженьки…

Ще одна перлина Виноградова – палац баронів Перені (XIV-VII ст.), який розташований у стародавньому парку. Над історичним центром міста височіє вежа-дзвіниця готичної церкви Вознесіння. Через дорогу від костелу – споруди Францисканського монастиря. Ще запам’яталися скульптура янгола-хранителя міста, велична греко-католицька церква та колишня синагога і, звісно, історичний музей.

Далі ми помандрували в Берегове. Це гарне місто славиться виноробськими традиціями… А ще сюди їдуть звідусіль, щоб скупатися в термальному басейні, аби поліпшити своє здоров’я. Ми з Танею із задоволенням скористалися такою нагодою – враження якнайкращі: за півтори години проплив більше кілометра у теплій, цілющій воді!

Берегове розташоване неподалік від кордону з Угорщиною, тож угорська діаспора тут – велика. Ідеш містом і чуєш звідусюди угорську мову. Власне, й меморіальні дошки – угорською та українською, в основному, присвячені знаним людям, для яких угорська мова була рідною. І зараз місто Берегове залишається осередком угорської культури.

Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ (дуже красивий будинок!) готує найбільшу в Україні кількість бакалаврів з угорської філології. Ми, звичайно, спілкувалися українською, і місцеві мешканці реагували гостинно, охоче все пояснювали, причому також намагалися говорити з нами українською мовою. Тож ми напрочуд легко порозумілися й почувалися тут, немов удома.

У Береговому варто побувати у костелі Воздвиження Святого Хреста XII століття та палаці родині Бетленів (зараз там – музей Берегівщини). Взагалі, місто – зелене й неповторне!

Читали вірші верхи на коні

В Ужгороді ми одразу прийшли до обласної організації Національної спілки письменників України, де на нас уже очікували її очільник, засновник і керманич фестивалю «Лицар Карпат» Василь Кузан, його дружина – письменниця, видавець Таня П’янкова (котра спільно зі своїм чоловіком заснувала літературну агенцію «Зілля»), поет, перекладач, публіцист Василь Густі та їхні колеги із Закарпаття.


Тетяна і Сергій Дзюби – в Закарпатській обласній організації Національної спілки письменників України з літературним критиком та професійним тамадою Василем Маровді

Вражаючу екскурсію Ужгородом влаштував усім учасникам фестивалю доктор історичних наук, професор Сергій Федака. От уміє добродій розповідати – мимоволі заслухаєшся! Взагалі, Ужгород розташований неподалік від кордону зі Словаччиною. Місто біля підніжжя Карпат – найменший обласний центр України, однак має багату, давню та славну історію (засноване у IX столітті).

Серце Ужгорода – його таємниче чарівний замок. Також численних туристів тут приваблюють костел, синагога та резиденція єпископа. У місті – багато парків і скверів, а навесні красиво цвітуть сакури.


Учасники фестивалю в Ужгородському замку – серці міста

Ми залюбки прогулялися пішохідним мостом через річку Уж. Шкода лише, що вона тепер так обміліла, хоча ще років десять тому була повноводною. Однак загальне враження від міста – пречудове, хочеться побувати тут ще й знову, немов давнього друга, побачити такий оригінально красивий залізничний вокзал.

Урочисте відкриття Всеукраїнського фестивалю «Лицар Карпат» відбулося в Спілці письменників. Щиро дякуємо Мирославі Копинець – золотому голосу Срібної Землі. Вона не просто прикрасила свято своїми піснями – глибинними, автентичними, чарівними народними шедеврами, – ця жінка задала тон усьому нашому фестивалю. Її пісні ще й тепер звучать у повітрі та надихають світ на творення добра. Натхнення Вам і щастя, пані Мирославо, бажають усі учасники свята!


Співає золотий голос Срібної землі – Мирослава Копинець

Крім наших із Танею книг – «Дощ із карими очима» (Чехія), «Голоси двох поетів» (Іспанія, Болівія) та «Береги» (Румунія) і моєї книжки ста пісень «Примчу на білому коні», я представив також дві книги Героя України, видатного аграрія, генерального директора ТОВ «Земля і воля», публіциста Леоніда Яковишина «З нестихаючим сердечним щемом» та резонансну дилогію (два великих за обсягом романи) «Безбатченки» знаного, талановитого письменника і журналіста Григорія Войтка, урочисто подарувавши їх організаторам фестивалю «Лицар Карпат».


Сергій Дзюба вручає книги Леоніда Яковишина і Григорія Войтка голові Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України, очільнику фестивалю «Лицар Карпат» Василеві Кузану

І очільник письменників Закарпаття Василь Кузан щиро подякував за такі подарунки від колег із Придесення. До речі, Василь побував на Чернігівщині, і у нас йому справді дуже сподобалося – і мальовничі краєвиди, й унікальні пам’ятки архітектури, і розкішні парки та сквери, а головне – красиві та працьовиті люди. А тепер от і ми, завдяки подвижництву Кузана, одержали можливість помилуватися Закарпаттям.

На вручення Премії Ордену Карпатських Лицарів нас люб’язно запросили до Ужгородського замку. Замок – настільки оригінальний, що про нього можна розповідати годинами. Тож ліпше бодай один раз приїхати сюди і побачити, аніж сто разів почути. Було напрочуд урочисто, хвилююче та зворушливо! Нагороди вручали Василь Кузан та голова літературного журі, відомий поет і художник, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка Анатолій Кичинський, який приїхав із Херсона. Добродій Анатолій щедро подарував усім нагородженим свою нову збірку віршів, а переможцям – і власні чудові картини.


Тетяна та Сергій Дзюби – з письменником і художником, Шевченківським лауреатом Анатолієм Кичинським

Я став карпатським лицарем, отримавши спеціальну відзнаку фестивалю за свою книжку ста пісень «Примчу на білому коні», яка вийшла за сприяння Героя України Леоніда Яковишина, керівника Ічнянського заводу сухого молока і масла Віктора Кияновського та підприємця, інвестора й науковця Володимира Хоменка.

А цьогорічними переможцями фестивалю «Лицар Карпат», котрий провели вже вп’яте, стали чарівні поетеси Еліна Форманюк та Олена Пашук зі щасливого для мене Луцька (я вже десятки років дружу з волинськими поетами і прозаїками, зокрема з Шевченківським лауреатом, почесним громадянином Луцька і Волині Василем Слапчуком). Еліну відзначили за добірку віршів, а Олену – за книжку, з чим ми їх щиро вітаємо!


Переможець фестивалю – чарівна Еліна Форманюк – читає свої вірші верхи на коні

До речі, серед учасників нашого фестивалю були й відомий поет, прозаїк, літературознавець, доктор наук із соціальних комунікацій Ігор Павлюк (мій дуже хороший друг, він – теж родом із Волині) та очільниця волинських письменників Ольга Ляснюк.


Поети з Чернігова – з відомим письменником і науковцем Ігорем Павлюком

А далі настало найбільше екстремальне випробування фестивалю – читання власних віршів верхи на коні. Бо який же справжній лицар – без коня?! Чудовий, баский та надзвичайно красивий кінь виявився неабияким любителем сучасної поезії, принаймні він поводився з нами доволі толерантно й терпляче. Дякуємо, дорогий конику, за таке незабутнє і захоплююче дійство!

Ще були виставка-ярмарок книжок учасників фестивалю та закарпатських авторів, літературний круглий стіл, нічна дегустація вина і смачна ранкова кава над Ужем… Взагалі, упродовж двох фестивальних днів нас від душі елегантно пригощали такою романтичною кавою по-турецькому двоє Сергіїв, тож дякуємо добродіям Клімчуку та Сардосі!

Та головне на фестивалі – це розкіш людського спілкування. А коли разом збирається стільки обдарованих, розумних, цікавих і талановитих особистостей, справжніх поетів, то тут уже відбувається не просто святковий бенкет (а столи, дякуючи організаторам, буквально ломилися від усілякої смакоти), бо передусім – це бенкет душі. Бо хороших віршів було не менше, аніж доброго вина. А тости та дотепи від критика, педагога та професійного тамади (провів кілька тисяч весіль!) Василя Маровді налаштовували всіх на власні неповторні історії та літературні бувальщини.

А як задушевно та проникливо співали українські пісні Михайло Грицик і Сергій Лазо! Власне, Лазо – відомий поет, автор популярних пісень, які, зокрема, чудово виконують зірки вітчизняної естради Віктор Павлік і Гайтана.

Дякуємо і таким невтомним Миколі Поцку та Юрію Кархуту – за пам’ятні фотографії. Спасибі всім, хто не пошкодував свого часу й, попри всілякі життєві клопоти, все-таки приїхав на цей фестиваль. Бо коли спілкувалися, ніхто про це не пошкодував. Отже, мандри дійсно вдалися на славу!


У меморіальній кімнаті-музеї президента Карпатської України Августина Волошина

Сергій Дзюба, тижневик «Чернігівщина» №36 (749), 5 вересня 2019 року. Фото Миколи Поцка та Юрія Кархута

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: премія, поети, журналісти, Дзюби, «Чернігівщина», Сергій Дзюба

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект