Мати покусала сина

із перших днів свого сімейного життя 26-річна чернігівка Вікторія почала все частіше м частіше прикладатися до чарки. Любила погуляти в гамірних компаніях, мовляв, сімейне життя — не для неї. Очевидно, зіграли свою роль і гени, адже батьки дівчини теж не байдужі до оковитої. Згодом Вікторія розгулялася ще більше. Ночувала то вдома, то у своїх батьків. Навіть її син Олексійко, який з’явився на світ останнього дня цієї зими, не змінив на краще життя жінки, а навпаки — став тягарем для неї. Якось Віка принесла сина своєму чоловікові Богдану і залишила на ганку. Коли той розгорнув лахміття, в яке було загорнуте немовля, аж остовпів від жаху: усе дитяче тільце було в подряпинах і гематомах, брудне і в плямах засохлої крові. Схопивши сина, батько негайно відвіз його до обласної дитячої лікарні. А медики, оглянувши хлопчика, виявили у нього перелом правого плеча, забійну рану лоба, численні крововиливи, кусані рани правого вуха, шиї, голови, вірусну інфекцію, гіпотрофію І-ІІ ступеня, анемію, пневмонію та застарілий вивих правої променевої кістки.



Ось така інформація була розіслана УМВС в Чернігівській області минулого тижня в усі обласні та міські газети. Хоча з розповідей родичів випливало зовсім інше.

«НАПИШІТЬ, ЩО ГОРІЛКА ГУБИТЬ НАРОД»

Перший» до кого ми навідались. був чоловік Вікторії Богдан. Він розповів, ідо знав Віку з дитинства. бо шмпи на сусідніх вулицях, бачив. як вона занапащає себе горілкою, і в г либині його серця народжувалася жалість. Розуміючи, що кинути пити самостійно вона не зможе і бажаючи їй допомогти позбутися згубноі звички, Богдан запропонував їй вийти за нього заміж (це трапилось трохи більш ніж рк тому). Дівчина погодилась, мабуть, Богдан також припав їй до душі, та й, окрім того, були проблеми з житлом: батьки вигнали її на вулицю. “Намалкоголічка у хаті не потрібна", — сказали.



— Але ж вони самі ніколи не просихають, заливають у горло літрами, не диво, що й донька п’є, — каже Богдан. — Коли гроші у Віки закінчуються , вона йде відразу до них "Мамо, тату, дайте сто грам, голова болить. А вони тільки радіють з цього — є з ким випити! Наливають, хоч і знають, що донька хвора на епілепсію і може статися що завгодно. Скільки я разів казав їй: не ходи ти до них, не губи себе. Не слухає: „ Матуся кохана, матуся рідна" — і всі розмови далі зайві. А того, що через це у неї великі проблеми, не розуміє... Як не розуміє й того, що не потрібна вона їм, у них є спільна донька, з якої вони пилинки здувають, а Віку відправляють геть з очей. Якось хотів з ними поговорити, щоб не споювали Віки, але мене навіть у двір не пустили... А цього разу Віка пішла до „рідної матусеньки”, начебто щоб зробити уколи малому (її вітчим — хірург), і запила там натри дні... Прийшла додому зовсім п’яна, і я не пустивїїудвір, сказав, що, де напивалася, хай там і тверезіє. Вона дитину під хвіртку кинула, а сама пішла далі гуляти (щоправда, згодом повернулася і лягла спати). Я до Олексійка, розгорнув ковдрочку, а син весь у крові. Тож я відразу до лікарні, а там наставили діагнозів купу... Зараз Віка жалкує, що так тралилось, усі жалкують, але змінити вже нічого неможливо. Я думаю, що, якби не її алкоголізм, усе було б добре. Напишіть краще, що горілка занапащає людей..

«ВІН її КОЛИСЬ ПОКАЛІЧИТЬ»

Йдучи до батьків матері-садистки, я уявляла собі алкоголіків, які не миються тижнями. Але виявилось, що сім'я у Вікторії благополучна. Мати, Людмила Вікторівна, колись працювала інженером-будівельником в експериментальному інституті, вітчим і зараз працює хірургом. Молодша сестра Мирослава закінчила восьмий клас. У будинку ніякої захаращеності, бруду, який зазвичай буває у помешканні любителів випити, я не побачила.



— Богдан міг наговорити чого завгодно, — зітхає мати Вікторії. — Ми не задоволені вибором доньки. По-перше, на вулиці не дуже добре говорять про родину Богдана, по-друге, і він сам показав себе не з найкращого боку. Тож мій чоловік просто заборонив йому переступати поріг нашого будинку. Та й Віка не подарунок, хоча від хатньої роботи ніколи не від-мовлялася. Але, як тільки вип’є, у родині починаються скандали, а навіщо вони нам? А ще — страшно було залишати її в будинку саму, раптом приведе своїх приятелів і вони щось вкрадуть.Тому й вигнали. Нам здається, що вона просто заплуталася і не може вирватись із цих тенет. Коли твереза, ми завжди раді її бачити у себе, а коли вип’є — відправляємо до Богдана. Однак Віка не додому йде, а до давніх друзів чи у ліс гуляти. Що вже вона робить після того — не знаємо. Богдан же приїздить сюди і вимагає, щоб його дружина вийшла до нього, бо спалить будинок... Інколи дзвонить і вночі, погрожує. Не вистачає тільки, щоб він ще й порядки тут почав свої наводити! Тож і заборонили йому наближатись до нашої оселі.

А що стосується доньки, то до Богдана вона жила з його старшим братом Миколою, потім молодший її виміняв чи то на пляшку горілки, чи на гроші. Тепер же — як тільки яка сварка — нагадує їй про це: прив’язує до батареїі б’є шлангом. Якось прийшла вона додому, коли була на дев’ятому місяці вагітності, і в неї випадково задралася кофтинка. Я глянула — а спина уся чорна! Колись таки він її покалічить... Я вмовляла і не народжувати від цього покидька, зробити аборт — не послухала... Богдан і після народження Альоші бив її, знущався з неї, тож вона, щоб захистити себе і дитину, тікає від нього.

Минулого тижня Віка жила у нас три дні, начебто було все гаразд. Але у понеділок вона знову випила, тож мій чоловік відправив її до Богдана. Та дочка знов пішла невідомо куди.

А близько четвертої ранку до нас прийшов міліціонер і повідомив про жах, який стався з нашим онуком...

«УСЕ ЗАПИСАНО ЗІ СЛІВ БАТЬКА»

Ольга Іванова, заступник головного лікаря з медичної роботи Обласної дитячої лікарні:



— До лікарні хлопчика привіз тато, і про все ми можемо говорити тільки з його слів. Спочатку він і лежав з дитиною, а потім лежала його мати. Маму ж хлопчика до нього не пускаємо, хоч вона і проситься, але раптом щось накоїть? А, окрім Олексій ка, у палаті є й інші маленькі діти. Кажуть, що в неї епілепсія. Батько дитини не кращий за дружину: весь подряпаний, у брудному одязі...

Щодо стану хлопчика — він задовільний. Дитина лежить на витяжці, у неї був перелом руки зі зміщенням. Анемія несильна, і пневмонія, хрипів і задишки немає. Виснаження незначне, лише трохи не вистачає до нормальної ваги, але це буває і в дітей із благополучних сімей... Синці усі свіжі, застарілих немає, тож сказати, що з Олексія систематично знущались, не можу. Але сказати напевне зможе тільки судмедексперт. Ми одразу ж повідомили у відповідні органи, і спеціалісти вже приходили оглядати дитину.

Особисто я вважаю, що мати має відповісти за скоєне, не можна залишити безкарним таке поводження з дитиною На превеликий жаль, такі випадки в області непоодинокі, і дуже часто батьки уникають покарання за жорстоке поводження з дітьми Ми обурюємось, але змінити нічого не можемо Наприклад, кілька років тому до лікарні привезли дівчинку, якій не було й року. У неї були зламані ребра, руки, був струс мозку, численні забої, і вона тільки хрипіла. Виявилось, що батько систематично „заспокоює" доньку кулаками, щоб не плакала. Мати покривала його. Суд позбавив його батьківських прав. Але чоловік подав на апеляцію і рішення суду скасували. А чоловік продовжував бити доньку! Зараз вона — інвалід, а батько отримує її пенсію і так же знущається з дівчинки!

P.S. Страшно було все це слухати, а ще страшніше було бачити, з який спокоєм і Богдан, і його теща це говорили. У кожного з них своя розповідь, свої винуватці цієї трагедії. Але є і спільне. Обоє говорять, що Віка заплуталася, не може вирватися з горілчаних тенет. І ще — кожен із них вважає винним в тому, що сталося, кого завгодно, тільки не себе...

Коли ж я захотіла поговорити з Вікою, то вона переказала через чоловіка, що не бажає, щоб про неї писали як про собаку. Дійсно, не собака, бо собаки своїх дитинчат не кусають.

Ольга Мусій, «Гарт» №24 (2308) від 22 червня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: