У розсекречених документах СБУ прізвищ «Шестірок» немає

У травні в приміщенні управління Служби безпеки України в Чернігівській області відкрилася спеціальна інформаційно-довідкова зала розсекречених архівних документів СБУ.
Вирішили поцікавитися, чи працює зала сьогодні і що там є.

Працює. Доступ до архівних матеріалів— з 14.00 по 17.00 щодня, крім вихідних та свят. Дані можна знайти у двох комп'ютерах. Олег Полунін, начальник архівного підрозділу СБУ, розповів, що інформацію можна «взяти з собою» і в електронному вигляді, і роздрукувавши на принтері. Зафайловано й цілі справи, і окремі документи.
Пошук ведеться за прізвищами й тематично. Наприклад, у розділі «Список осіб, репресованих у 1920-1950 роках та реабілітованих» — 21578 прізвищ. У графі, крім дати та місця народження, зазначається сімейне становище, місце роботи, дата арешту, стаття, за якою засуджено, ким це зроблено, коли, також — ким прийнято рішення про реабілітацію і місце зберігання кримінальної справи. Скоро до цього переліку додасться і вирок.

Є ще кілька розділів пошуку. «Списки військовополонених, похованих в Україні», «Списки репресованих, котрих утримували у виправно-трудових колоніях в Казахстані». Загалом, це доступ до галузевого Державного архіву СБУ. Суто чернігівської інформації значно менше. Сьогодні наше управління, як і інші обласні, ще готують подання з місцевих кримінальних (читай — політичних. — Авт.) справ. По Україні таких — 700 тисяч.
Ще у 1999 році нашим управлінням до столичного було передано 12 тисяч справ — де репресованих судила «трійка». Нині в роботі ті, якими займалися суди та військові трибунали. Вже відправлено 5600. Залишилося 7300. До Нового року мають впоратися. А далі Київ усе систематизує і надішле назад, з відомостями по всіх регіонах. Поки що на місцеві справи можна робити запит і дивитися їх «в живому вигляді».
Широко представлений Голодомор, з унікальними фото, історія УПА. Цими темами цікавляться й історики, й студенти, й навіть учні. Приїздять росіяни — у них доступ до таких архівів набагато складніший.

За останніх півтора місяця до нашого архіву додалися матеріали російського «Меморіалу» — 2 мільйони 600 тисяч записів, які називаються «Жертви політичного терору в СРСР».
— А можна подивитися, чи є в комп'ютері справа мого дідуся, репресованого у 1937 році? — запитую.
— Ніяких проблем, — каже Олег Полунін.
У загальноукраїнському архіві прізвище Забаровський одне. Але це не він... У російському Забаровських — 13, а Заборовських — 75. Дідуся знову немає, хоча похований в одному з «лагів» Хабаровського краю. Запитую прізвище Народенко. Такого взагалі не значиться в жодному з архівних розділів.

Скільки людей вже скористалося архівною залою? Звертається приблизно 20 осіб за місяць. 90 відсотків з них цікавляться репресованими родичами.
До речі, прізвищ «шестірок», що «настукали» свого часу на родичів, друзів, співробітників, в комп'ютерному архіві не зазначено. Бо є спеціальна постанова ВР про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій», де публічне розголошення таких даних заборонено. Аби нащадки раптом не починали ворожнечі чи «вендети».
Бажаючі заповнюють анкети. Зробила це і я. У пропозиціях написала, що хотілося б швидше мати в комп'ютерному вигляді саме місцеві матеріали.

Людмила Пархоменко, тижневик «Вісник Ч» №30 (1210)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: