Замовлений «корупціонер»

19 квітня нинішнього року Коропський районний суд поставив крапку у судовій тяганині між державою і начальником відділу освіти Коропськоі райдержадміністрації Василем Кирилюком.



Ця історія почалася 14 червня 2005 року, коли вчителя іноземної мови Свердлов-ської загальноосвітньої школи Василя Кирилюка призначили на посаду начальника райвідділу освіти.

— Я тоді не знав юридичних тонкощів щодо зміни роботи, — говорить Василь Денисович. — Про правильне оформлення документів мали подбати у відділі кадрів райдержадміністрації. Виявляється, треба було написати заяву про звільнення зі старого місця роботи, а потім — заяву про прийняття на роботу у школі за сумісництвом, адже у сверд-ловських школярів хтось мав приймати іспити з іноземної мови, проводити консультації тощо.

За два тижні роботи на попередньому місці Василеві Кири-люку нарахували 330 гривень 21 копійку за те, що він продовжував працювати у школі, вже будучи начальником відділу освіти.

— 1 вересня 2005 року я разом з начальником Обласного управління освіти був на святі першого дзвоника у Черешенській школі-інтернаті. Під час урочистостей мені зателефонувала секретар і повідомила, що до приміщення Корейського відділу освіти зайшли співробітники СБУ, які вимагають копії документів про моє призначення, наказів тощо, — згадує Василь Кирилюк. — Я негайно доповів про це начальникові Обласного управління освіти.

Тим часом до працівників служби безпеки України приєдналися співробітники відділу державної служби боротьби з економічними злочинами Ко-ропського райвідділу внутрішніх справ. Протокол про начебто порушення Василем Кирилюком вимог пункту „а” ч.2 ст. 1 Закону України „Про боротьбу з корупцією" склали ес-беушники і спрямували матеріали на розгляд Деснянського місцевого суду Чернігова. 21 жовтня 2005 року суд визнав Василя Кирилюка винним у вчиненні адміністративного правопорушення і стягнув з нього штраф у сумі 425 гривень. Фактично Василя Денисовича назвали корупціонером.

— Ви тільки уявіть, що мені після цього рішення довелося пережити. Голова Ко-ропської райдержадміністрації порадив мені написати заяву про звільнення за власним бажанням. Але я категорично відмовився, адже вважав себе невинним. У різні інстанції полетіли листи, де про мене йшлося як про сутенера, начебто я вожу дівчат до Німеччини займатися проституцією. А я просто маю за кордоном друзів, які свого часу допомогли мені стати на ноги, адже був період, коли я був повністю прикутий до ліжка і не мав надії на одужання. Німецькі товариші зібрали необхідну суму для операції. Тепер я вожу до Німеччини хворих дітей з Короп-щини. Вони там лікуються безкоштовно. Сьогодні ясно, що мене просто замовили мої політичні опоненти, адже я входжу до складу Української народної партії Юрія Костенка. Зараз я не хочу називати ніяких імен, але переконаний, що справу про корупцію роздмухали саме через мої політичні уподобання.

Рішення Деснянського місцевого суду 16 листопада 2005 року підтримав і Апеляційний суд Чернігівської області. Але Василь Кирилюк не здавався. Він буквально завалював різні інстанції вимогами детально розібратися у справі. З Генеральної прокуратури папери надсилали на область, тут обласна прокуратура відписувалася, мовляв, ко-рупціонер Ви, Василю Денисовичу, і все тут. Василю Кйрилюку залишалося одне — звернутися до Верховного Суду України, а якщо й там все залишать без змін, то тоді до Європейського суду. Але Верховний Суд України детально розібрався у суті справи про корупцію і 29 вересня 2006 року перший заступник голови суду П.П.Пилипчук виніс постанову, якою скасував рішення попередніх судів.

Після цього Василь Кирилюк звернувся до Коропського місцевого суду з позовною заявою, де вимагав стягнути з держбюджету України на його користь 425 гривень завданої майнової шкоди та 10 тисяч гривень моральної. У результаті Василь Денисович отримав дві тисячі, а також йому відшкодували судові витрати.

— Чесно кажучи, не сподівався добитися справедливості у нашій державі, — каже Василь Кирилюк. — Дрбре, що все-таки правда є, але шлях до неї був важким. Я гордий з того, що захистив себе чесне ім’я.

Андрій Димич, «Гарт» №21 (2305) від 25 травня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: