Троянський кінь для земляків

20 родин бояться опинитися на вулиці у селі Чайкиному Новгород-Сіверго району — на батьківщині другого Президента України Леоніда Кучми. Свого часу він сприяв будівництву в селі житла. Але виявилося, що подарував землякам своєрідного троянського коня.



Лілія Коваленко — мати п’ятьох дітей. Наймолодшому чотири місяці. „Ви не уявляєте, яка тіснота в квартирі, коли старші приходять зі школи і з дитсадка. Ремонт потрібен: можна було б лоджію посклити — і простору було б більше, і тепліше. А то дме у вікна — бачите, все завішене покривалами. Але не наважуємося—а раптом скажуть АО побачення". А можна було б зробити, якщо б приватизувати квартиру".

Сім'я Коваленків приїхала до Чайкиного за часів президентства Леоніда Кучми. Тоді у рідному селі глави держави вирувало життя Будівельники, фахівці сільського господарства влаштовувалися на роботу, отримували житло і не знали, що за права на нього ще доведеться позмагатися, причому невідомо з ким. Утаюй ситуації 20 родин. Хоча двадцятичоти-риквартирний будинок на балансі сільради і депутати ще 28 жовтня 2006 року ухвалили рішення лро приватизацію квартир мешканцями, сільський го-яоеа зізнається, що віддати квартири людям боїться — погрожують особи, наближені до народних депутатів.

Ніхто в селі достеменно не знає, що за людина Василь Жи-гайло. Він не обіймає жодної офіційної посади і тут навіть не прописаний. Однак це не заважає йому прикриватися авторитетом народного депутата Тетяни Засухи (дружина ексгубернатора Київської області), інтереси якої він нібито представляє. Узимку Василь Жигайло навіть намагався зібрати позачергову сесію сільської ради, хоча не має до неї ніякого відношення, і внести на розгляд питання про недовіру сільському голові Людмилі Стукановій. Причина цього одна — претензії на будинок. До речі, сама Тетяна Засуха з’являється тут лише раз або двічі на рік — і завжди разом з Леонідом Кучмою.



Людмила СтуКанова головує в Чайкино-му шістнадцять років. Звичайно ж, добре знайома з екс-президентом-земляком. Скориставшись їхнім останнім візитом, Людмила Стуканова звернула увагу Кучми на суперечку навколо будинку. „Вислухавши Тетяну Володимирівну, а потім мене, Леонід Данилович сказав:
„Закону порушувати не можна і виганяти людей не можна”, — переповідає розмову сільський голова.

Незважаючи на це, Василь Жигайло продовжує тиснути на місцеву владу. Від спроб вплинути на депутатів він перейшов до особистих погроз голові. Каже: „Я вам раджу піти з цієї посади за станом здоров’я”, а потім уже наодинці додав: „Я за вас так переживаю, напишіть заяву і йдіть”, — не приховує подробиць розмови з помічником депутата Стуканова.

Місцева райдержадміністрація знає про ситуацію в Чайки-ному, але не наважується втрутитися. Депутат районної ради Ігор Левенок розповідає, що подав заяву до районної прокуратури щодо тиску на сільраду, однак і досі відповіді не отримав. Втім мав усну розмову з прокурором району. „ Прокурор мене запевнив, що все — в рамках закону, що сільський голова зобов’язаний розглянути питання про приватизацію житла і прийняти відповідне рішення. Передбачити розвиток подій важко, адже е побоювання з боку і сільського голови, і прокурора щодо можновладців, які мають тут певний вплив. Насамперед це Тетяна Засуха, народний депутат від Партії регіонів”, — каже Ігор Левенок.

Претензії з боку Тетяни Засухи, ймовірно, пояснюються тим, що свого часу очолюване нею підприємство „Світанок” у селі Ковалі вка Київської області надавало допомогу агрофірмі ім. Шевченка у Чайкиному. Але офіційно кошти надходили з державного бюджету. Це підтверджено документами: на зведення будинку витрачено два мільйони сто тисяч гривень — саме бюджетних. Відділ капітального будівництва Новгород-Сіверської рай держадміністрації передав будинок на баланс сільської ради. Тобто своєї фінансової участі у будівництві представники Засухи нічим не підтверджують, але чомусь називають навіть точні суми власних інвестицій. Наприклад, заявляють про один мільйон двісті тисяч, вкладені у цей будинок.

Офіційна версія все ж таки одна: будівництво фінансувалося з бюджету. Звідти ж — школа з басейном, єдиним на кілька районів, дитсадок, Будинок культури, церква, два ФАПи тощо. Усе це на село з 320-ма жителями! Утримання всієї інфраструктури щороку обходиться майже в мільйон гривень, тоді як власних надходжень у бюджеті села — усього 45 тисяч. Доля Чайкиного чимось нагадує долю розташованих неподалік гетьманських столиць України — Батурина і Птухова: спершу штучна велич, а згодом — занепад, коли при владі вже інший гетьман.

Олексій Маслов, «Гарт» № 18 (2302) від 4 травня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: